18 березня 2013 року Справа № 5002-22/4238-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Євдокімова І.В.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Шереметьєва Людмила Остапівна, довіреність № 687-Д від 26.12.12, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго";
відповідача: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 14 січня 2013 року у справі № 5002-22/4238-2012
за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,97513)
про стягнення 55940,21 грн.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення вартості використаної необлікової електричної енергії в розмірі 55 940,21 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у справі №5002-22/4238-2012 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Так, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано строк позовної давності, оскільки сума у розмірі 55940,21 грн. за спожиту недовраховану електроенергію за актом №104585 від 29.10.09 була включена в рахунок №920/45 від 11.11.2009. Даний рахунок 21.11.2009 отриманий представником відповідача, а згідно з п. 6.43 ПКЕЕ споживач повинен сплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку, тобто до 22.12.09. Отже, позивач вважає, що перебіг строку позовної давності за цією вимогою закінчився 22.12.2012, проте позивачем подано позов у листопаді 2012 року 27-го числа.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року відновлено публічному акціонерному товариству "ДТЕК Крименерго" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у справі №5002-22/4238-2012.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року, прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 18 березня 2013 року, у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Латинін О.А. судді: Євдокімов І.В., Заплава Л.М.
18 березня 2013 року за розпорядженням керівництва суду, суддю Заплава Л.М., у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Проценко О.І.
В судовому засіданні 18 березня 2013 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав викладених в скарзі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність відповідача, що не з'явився.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про постачання електричної енергії № 920 від 07.11.2005.
Відповідно до пункту 1 договору, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов даного договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з розділом 2 договору на постачання електричної енергії під час виконання вимог дійсного договору, а також при вирішені всіх питань, обумовлених дійсним договором, сторони зобов'язалися керуватися діючим законодавством України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ), затвердженими у встановленому порядку.
29 жовтня 2009 року під час перевірки виконання Правил користування електричною енергією, на об'єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено порушення - самовільне підключення струмоприймачів, споживачем розрахункового засобу обліку електроенергії, спожита таким чином електроенергія не враховувалася і не оплачувалася в повному обсязі.
За результатами, зазначеної перевірки був складеній акт про порушення ПКЕЕ №104585 від 29 жовтня 2009 року, яким зафіксовано факт самовільного підключення.
10 листопада 2009 року на засіданні комісії Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією було розглянуто вищевказаний акт.
За результатами розгляду акту, комісією прийнято рішення про проведення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії та її вартості відповідно до "Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією" затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р . № 562" (далі за текстом - Методика).
Розрахована вартість недоврахованої електричної енергії, яка підлягає оплаті позивачем склала 55940,21 грн. Рішення комісії оформлено у вигляді протоколу № 4704 від 10.11.2009.
На підставі вищевказаного протоколу, для оплати використаної недоврахованої електричної енергії сума 55940,21 грн. за спожиту електроенергію недоврахованої за актом №104585 від 29 жовтня 2009 року була включена в рахунок №0920/45/1109Ш від 11.11.2009.
Зазначений рахунок був відправлений на адресу відповідача 11.11.2009 за вих.№1225, несплата якого стала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За умовами статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
За умовами пункту 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією закріплено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Статтею 277 Господарського кодексу України покладено обов'язок на абонентів користуватися енергією з дотриманням правил користування енергією відповідного виду.
Пунктом 6.41 Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
Пунктом 6.42 Правил передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.
До того ж, сама Методика, за якою відповідачеві здійснено нарахування вартості недооблікованої електричної енергії, передбачає, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричної енергії, розраховується на підставі акту порушень, який складається відповідно до передбаченої Правилами користування електричної енергії процедури.
Тобто саме акт порушень, оформлений у відповідності із діючим законодавством є доказом вчинення споживачем порушення певних пунктів Правил користування електричною енергією і саме акт має бути покладений в основу рішення постачальника електричної енергії.
Як встановлено 29 жовтня 2009 року під час перевірки виконання Правил користування електричною енергією, на об'єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 виявлено порушення - самовільне підключення струмоприймачів, споживачем розрахункового засобу обліку електроенергії, спожита таким чином електроенергія не враховувалася і не оплачувалася в повному обсязі.
За результатами, зазначеної перевірки був складеній акт про порушення ПКЕЕ №104585 від 29 жовтня 2009 року, яким зафіксовано факт самовільного підключення та рішення комісії була розрахована вартість недоврахованої електричної енергії, яка підлягає оплаті позивачем у розмірі 55940,21 грн., та включено зазначену суму в рахунок №0920/45/1109Ш від 11.11.2009.
Пунктом 6.40 Правил користування електричною енергією встановлено, що в разі виявлення у споживача пошкоджень пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного зняття представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про здійснення перерахунку об'єму недорахованої еклектичної енергії за період з 20.06.2008 по 29.10.2009 і визначення суми збитків у розмірі 55940,21 грн., яке оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ №4704 від 10.11.2009 оскаржувались відповідачем.
Так рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-30/285-2010 від 25.05.2010, залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 в задоволені позову відмовлено.
Приймаючі відповідні рішення суди обох інстанції дійшли висновку, що рішення, яке оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ №4704 від 10.11.2009, про проведення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії та її вартості відповідно до "Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - Правил користування електричною енергією" є правомірним та відповідає діючому законодавству.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, визначені підстави звільнення від доказування. Для господарського суду є обов'язковими рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, склад сторін у справах №2-30/285-2010 та №5002-22/4238-2012 однаковий, беруть участь ті ж самі сторони, тому факти, які встановлені рішенням господарського суду АР Крим у справі №2-30/285-2010, не доводяться знову при вирішенні спору у справі №5002-22/4238-2012.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із доводами позивача, щодо правомірності нарахування оплати використаної недоврахованої електричної енергії у сумі 55940,21 грн., у результаті порушення ПКЕЕ.
Проте, одночасно судова колегія не може прийняти зазначені факти до уваги та покласти їх в основу постанови апеляційної інстанції, у зв'язку із наступним.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
За змістом статті 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальним правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 Цивільного кодексу України та не може бути змінена за домовленістю сторін.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до пунктів 2-4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача у суді першої інстанції було надано клопотання про застосування строків позовної давності.
Як на підставу для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин відповідач зазначив, що в рахунку про сплату за електроенергію по акту порушення ПКЕЕ від 11.11.2009 кінцевою датою до сплати рахунку встановлено 17.11.2009, у зв'язку з чим, відповідач вважав, що строк позовної давності позивачем пропущений.
Матеріалами справи також підтверджено, що в рахунку №0920/45/1109Ш від 11.11.2009 про сплату за електроенергію по акту порушення ПКЕЕ від 11.11.2009 встановлено кінцеву дату сплати заборгованості 17.11.2009.
Отже позивач вже з 18.11.2009, як учасник цивільно-правових відносин, чітко усвідомлював факт порушення його суб'єктивного цивільного права на отримання вартості електричної енергії. Також слід враховувати те, що спір між сторонами щодо правомірності визначення позивачем обсягів не облікованої електричної енергії та її вартості був остаточно вирішений постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2010, однак протягом 2 років позивачем не вживалось заходів щодо стягнення заборгованості.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності почався саме з 18.11.2009 та сплинув 18.11.2012, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано строк позовної давності, оскільки сума 55940,21 грн., за спожиту недовраховану електроенергію за актом №104585 від 29.10.09 була включена в рахунок №920/45 від 11.11.2009, який 21.11.2009 був отриманий представником відповідача, а згідно з пункту 6.43 ПКЕЕ споживач повинен сплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку, тобто до 22.12.09. Отже, позивач вважає, що перебіг строку позовної давності за цією вимогою закінчився 22.12.2012, а позивачем позовна заява подана до суду 27.11.2012, тобто без пропуску визначеного законом трирічного строку позовної давності, не приймається до уваги, оскільки положення пункту 6.43. ПКЕЕ, на які посилається позивач має універсальний характер, тобто поширюються на випадки як договірного так і бездоговірного протиправного споживання електричної енергії.
Тоді як відносини між сторонами ґрунтуються на договорі про постачання електричної енергії №920 від 07.11.2005.
Також, судова колегія звертає увагу позивача на те, що в рахунку №0920/45/1109Ш від 11.11.2009 про сплату за електроенергію по акту порушення ПКЕЕ від 11.11.2009 встановлено кінцеву дату сплати заборгованості, а саме 17.11.2009.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, якій прийняв рішення при повному з'ясуванні всіх обставин справи та надав правильну оцінку наявним доказам, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у справі №5002-22/4238-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Євдокімов
О.І. Проценко
Розсилка:
1.Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
2.Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,97513)
3.Господарський суду АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)