20.03.2013 Справа № 920/165/13-г
За позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі Сумської філії, м. Суми
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми
про визнання відмови від виконання договорів недійсною
СУДДЯ С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ
Представники сторін:
від позивача: Ткаченко І.М.
від відповідача: Сокур О.О.
За участю секретаря судового засідання: С.М. Шаповала
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд визнати відмову відповідача від виконання укладених між ПАТ «Сумихімпром» та АКБ «Індустріалбанк» договорів, а саме: договору кредитної лінії № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009р., договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z/1100/1/09 від 03.03.2009р. та договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z1/1100/1/09 від 03.03.2009р., яка викладена в листі № 15-8789 від 02.11.2012р., недійсною, а також стягнути судовий збір.
15.03.2013 року позивач подав заяву № 176 від 15.03.2013 року про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати незаконною відмову відповідача від виконання укладених між сторонами договорів, а саме: договору кредитної лінії № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009р., договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z/1100/1/09 від 03.03.2009р. та договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z1/1100/1/09 від 03.03.2009р., яка викладена в листі № 15-8789 від 02.11.2012р., з підстав зазначених у позовній заяві.
Згідно відзиву на позовну заяву від 07.03.2013 року № 15-2031 відповідач проти позову заперечує повністю та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, у додатковому відзиві від 20.03.2013 року № 15-2291 відповідач просить суд залишити без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим у Господарському процесуальному кодексі України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Листом № 15-8789 від 02.11.2012 року відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від вказаних в суті спору договорів на підставі ч. 10 ст. 17 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Позивач вважає, що вказані дії відповідача є одностороннім правочином у розумінні частин 1-3 ст. 202 ЦК України, оскільки є дією однієї сторони, спрямована на припинення цивільних прав та обов'язків, а саме на припинення договорів. На думку позивача, відмова відповідача від договорів, викладена в листі № 15-8789 від 02.11.2012 року, суперечить статті 651 ЦК України та частині 10 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що є підставою для визнання відмови недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 04.11.2012 року передбачено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що вищезазначені договори ніким не оспорювались та судом недійсними не визнавались, тому на даний час вони є такими, що підлягають виконанню їхніми сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відтак відмова керуючого санацією від виконання умов кредитного договору має супроводжуватись поверненням отриманого та використаного кредиту та сплатою відсотків за користування ним.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ «Сумихімпром» повернуло позивачу суму кредиту за договором кредитної лінії № 2305/1100/1/09 від 03.03.2009р. та сплатило відсотки за користування ним, відповідно відповідач не має законних підстав для відмови від виконання свого зобов'язання за кредитним договором та договорами застави.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, так як зазначені договори є дійсними, сторонами не оспорюються та підлягають виконанню.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України суд,
Припинити провадження у справі № 920/165/13-г.
СУДДЯ С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ