14 березня 2013 року 810/770/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Ткачов О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 фізичної особи - підприємця
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 фізична особа - підприємець з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000101702.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар». На думку податкового органу правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар» є нікчемними, а також укладені без мети настання реальних наслідків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не порушено пункту 198.3, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, оскільки висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Промелектро - 75», ПП «Фірма «Володар» договорів є необґрунтованим, так як на виконання даних правочинів оформлені первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні та акти про прийняття-передачі виконаних робіт.
Крім того, як стверджує позивач, відповідачем невірно проведено розрахунок фінансових санкцій, оскільки відповідно до вимог пункту 7 Підрозділу 10 Податкового кодексу України за період з квітня по червень 2011 року податковий орган не міг застосовувати штрафні санкції більше ніж 1 гривня. Тому, відповідачем у розрахунку штрафних санкцій завищено загальну суму сплати грошового зобов'язання позивача на 12894,83 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. За твердженням податкового органу, укладені між позивачем і даними контрагентами правочини не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг з метою подальшого отримання прибутку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судом, між позивачем і ПП «Фірма «Володар» укладено договір про надання послуг, виконання робіт від 12.04.2011 № 12-04/11. Предметом договору є виконання послуг для забезпечення умов належного функціонування нежилого будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 327,70 м 2 і прибудинкової території загальною площею 0,1626 га, а саме: прибирання і обслуговування прибудинкової території, прибирання і обслуговування приміщень будинку, роботи по усуненню пошкоджень і аварій обладнання, роботи по обслуговуванню і усуненню пошкоджень систем електропостачання, водопостачання, водовідведення і опалення.
У подальшому, позивач уклав договір про надання послуг, виконання робіт від 01.09.2011 № 14-09/11 з ТОВ «Промелектро - 75». Предметом даного договору також є виконання послуг для забезпечення умов належного функціонування нежилого будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 327,70 м 2 і прибудинкової території загальною площею 0,1626 га, а саме, прибирання і обслуговування прибудинкової території, прибирання і обслуговування приміщень будинку, роботи по усуненню пошкоджень і аварій обладнання, роботи по обслуговуванню і усуненню пошкоджень систем електропостачання, водопостачання, водовідведення і опалення.
На виконання вказаних договорів оформлені податкові накладні та акти про прийняття-передачі виконання робіт.
За результатом даних господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит.
Посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 24.12.2012 № 985/1702/НОМЕР_2 (далі по тексту - Акт).
Відповідно до Акта перевірки перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 і пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, занижено податок на додану вартість на загальну суму 176583,33 грн., зокрема, по ПП «Фірма «Володар» на суму 110583,33грн., в тому числі у:
- квітні 2011 року на суму 19166,67 грн.;
- травні 2011 року на суму 15166,70грн.;
- червні 2011 року на суму 17249,99 грн.;
- липні 2011 року на суму 17000,0 грн.;
- серпні 2011 року на суму 42000,0 грн.
Всього на суму 110583,33 грн. і по ТОВ «Промелектро- 75» на суму 66000,00 грн. у тому числі:
- вересні 2011 року на суму 15000,0 грн.;
- жовтні 2011 року на суму 25666,67 грн.;
- листопаді 2011 року на суму 13333,33 грн.;
- грудні 2011 року на суму 12000,00 грн..
Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.
Як вбачається з Акта перевірки, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показників за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року у загальній сумі 975918,00 грн. встановлено, що ФОП ОСОБА_3 надавала в оренду власне нерухоме майно.
Згідно з Актом перевірки під час перевірки позивача досліджено Акт перевірки Яготинської МДПІ від 20.01.2012 № 5/2300/36098229, відповідно до якого встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Промелектро 75».
Під час судового розгляду представник відповідача надав суду копію даного Акта перевірки, в якому зазначено, що згідно баз даних АІС РПП керівник ТОВ «Промелектро-75» - ОСОБА_4 (громадянин Російської Федерації) є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві.
Відповідно до даних наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 перетинав Державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні), у 2011 році Державний кордон України не перетинав.
Згідно з довідкою про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №5539/7/26-31 від 28.12.2011, місцезнаходження платника податків не встановлено.
Відповідно до листа Яготинського бюро технічної інвентаризації від 08.11.2011 № 250 за ТОВ «Промелектро-75» нерухомого майна не зареєстровано.
Крім того, в даному Акті перевірки Яготпнська МДПІ зазначила, що відповідно до висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Київській області від 02.11.2011 № 195, ОСОБА_6 при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
У зв'язку з цим, податковий орган зазначив, що вказане підприємство здійснювало протиправну діяльність направлену на ухилення від сплати податків, відмивання і легалізацію коштів, фінансово-господарські операції ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) і контрагентів-покупців, в період з серпня 2010 року по грудень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
У свою чергу, під час дослідження господарських відносин позивача з ПП «Фірма «Володар», відповідач зазначив, що у ході проведення перевірки використано Акти перевірок Вишгородської ДПІ № 412/23-1/31988783 від 21.06.2011, від 09.09.2011 № 627/23-1/31988783, від 09.08.2011 № 917/23-2/31988783 від 26.11.2011.
Згідно з даними вказаних матеріалів перевірок в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за II квартал 2011 року склала 66586643, тис. грн., основні засоби у ПП «Фірма «Володар» відсутні.
Відповідно до декларації з податку на прибуток за II кв. 2011 не заповнено в додатках до податкової декларації з податку на прибуток рядки - амортизація основних засобів та нематеріальних активів, а відповідно до довідки по формі 1 ДФ за II квартал 2011 року кількість працівників на підприємстві складає: 0 осіб у штаті.
Таким чином, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС зазначено, що господарські операції між ПП «Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) і контрагентами - постачальниками і покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування і іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
ПП «Фірма «Володар» відображені в податковій звітності (податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року) правові взаємовідносини з вищезазначеними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.
За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку, що укладені між позивачем і ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар» правочини є нікчемними та відсутній факт реального здійснення господарських операцій.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000101702, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 220729,16 грн., з них 176583,33 грн. за основним платежем і 44145,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
При проведенні перевірки податковий орган не позбавлений можливості робити висновки щодо нікчемності правочинів, у зв'язку з чим донараховувати грошові зобов'язання у разі встановлення неправомірності формування податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість.
У свою чергу, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від контрагентів і наданих за договорами від 12.04.2011 № 12-04/11 і від 01.09.2011 № 14-09/11, суд зазначає наступне.
Як було вказано, зі змісту даних договорів вбачається, що ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар» в період з квітня по грудень 2011 року прийняли зобов'язання виконати: послуги по прибиранню і обслуговуванню прибудинкової території, прибирання і обслуговування приміщень будинку, роботи по усуненню пошкоджень і аварій обладнання, роботи по обслуговуванню і усуненню пошкоджень систем електропостачання, водопостачання, водовідведення і опалення.
У судовому засіданні представник позивача повідомив суду, що вказане у договорах приміщення у перевіряємий період позивач здавав в оренду іншим підприємствам, тому для забезпечення функціонування приміщення, його було необхідно обслуговувати у належному порядку для чого позивач звернувся до вказаних контрагентів з метою отримання необхідних послуг.
На підтвердження виконання цих угод позивач надав суду по контрагенту ПП «Фірма «Володар» податкові накладні: від 12.04.2011 № 61, від 30.04.2011 № 237, від 18.04.2011 № 88, від 12.05.2011 № 37, від 19.05.2011 № 77, від 30.05.2011 № 128, від 03.06.2011 № 30, від 07.06.2011 № 57, від 08.06.2011 № 66, від 16.06.2011 № 128, від 06.07.2011 № 59, від 08.07.2011 № 76, від 14.07.2011 № 116, від 05.08.2011 № 37, від 08.08.2011 № 47, від 25.08.2011 № 191, від 16.08.2011 № 116, від 10.08.2011 № 70 та акт прийняття-передачі виконання робіт від 30.04.2011 на загальну суму виконаних робіт 115000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 31.05.2011 на загальну суму виконаних робіт 91000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 30.06.2011 на загальну суму виконаних робіт 103500,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 31.07.2011 на загальну суму виконаних робіт 102000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 31.08.2011 на загальну суму виконаних робіт 252000,00 грн. Тобто, всього сума за надані послуги ПП «Фірма «Володар» у період з квітня по серпень 2011 року складає 663500,00 грн.
По контрагенту ТОВ «Промелектро - 75» позивачем надано суду податкові накладні: від 06.09.2011 № 51, від 13.09.2011 № 88, від 15.09.2011 № 102, від 07.10.2011 № 64, від 11.10.2011 № 77, від 27.10.2011 № 151, від 07.11.2011 № 74, від 09.11.2011 № 93, від 14.12.2012 № 117, від 07.12.2011 № 69 та акт прийняття-передачі виконання робіт від 30.09.2011 на загальну суму виконаних робіт 90000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 31.10.2011 на загальну суму виконаних робіт 154000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 30.11.2011 на загальну суму виконаних робіт 80000,00 грн., акт прийняття-передачі виконання робіт від 31.12.2011 на загальну суму виконаних робіт 72000,00 грн. Всього сума за надані послуги ПП «Фірма «Володар» у період з вересня по грудень 2011 року складає 396000,00 грн.
Ознайомившись зі змістом актів виконаних робіт судом встановлено, що в них вказано лише загальну назву виконаних робіт і не визначено етапів виконання робіт, вартості за кожний етап виконання робіт, кількості годин роботи спеціалістів певного кваліфікаційного рівня, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
У зв'язку з цим, суд протокольною ухвалою витребував у позивача відповідні документи, які підтверджують кількість виконаних робіт, їх вартість по кожному виду робіт та кожному етапу робіт.
Крім того, враховуючи, що загальна сума, яка була сплачена позивачем за отримані послуги у період з квітня по грудень 2011 року складає 1059500,00 грн., на підтвердження економічного змісту, а саме, співрозмірності витрачених коштів та отриманого доходу в результаті проведених господарських операцій, судом було витребувано у позивача відповідні докази, та податкову звітність, яка була подана позивачем до податкового органу за період 2011 року.
На виконання вимог суду представником позивача було надано довідки про вартість виконаних робіт (наданих послуг), а також кошториси виконаних робіт, використаних матеріалів.
Проте, вказані документи не приймаються судом як доказ фактичного виконання робіт, оскільки зі змісту довідок про вартість виконаних робіт, наданих послуг та кошторисів виконаних робіт вбачається, що вони складені в односторонньому порядку лише позивачем та підписані тільки позивачем із проставленням особистої печатки за відсутності підписів посадових осіб ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар» та печаток даних підприємств, що унеможливлює зробити висновок про об'єктивність і дійсність даних, які зазначені у них.
Крім того, зі змісту довідок про вартість виконаних робіт, наданих послуг вбачається, що визначені у них суми по кожній з робіт разом із визначеною сумою податку на додану вартість загалом не складають загальну вартість виконаних робіт.
Також перелік робіт, який зазначений у довідках про вартість робіт не відповідає переліку тих робіт, які зазначені у кошторисі за цей період.
У свою чергу, кошториси, які надані позивачем, стосуються проведення робіт по прокладенню трубопроводів каналізації, демонтажу кабелю, розбирання трубопроводу центрального опалення, розбирання трубопроводів з водогазопровідних труб, проте у них відсутні дані щодо проведення робіт по прибиранню приміщень будинку та прибудинкових територій.
Як вбачається з наданої позивачем копії податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, позивач у графі 02 розділу ІІІ «сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності» зазначив суму 1005225,00 грн. (здавання в оренду власного нерухомого майна).
При цьому, у розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності в графі 6 розділу І (інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) позивач зазначив суму витрат 969997,00 грн., а сума чистого оподатковуваного доходу становить 35228,00 грн.
Тобто, витрачаючи кошти в сумі 1059500,00 грн. на утримання приміщення за здачу в оренду якого позивач отримав суму чистого доходу в розмірі 35228,00 грн. вбачається, що укладені між позивачем і ТОВ «Промелектро - 75», ПП «Фірма «Володар» правочини не містять у своїй суті розумних економічних причин та ділової мети.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за відсутності дійсного економічного змісту в договорах, укладених між позивачем і ТОВ «Промелектро - 75», ПП «Фірма «Володар», внаслідок укладення договорів, які фактично не виконувались, позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді завищення податкового кредиту, що призвело до зменшення зобов'язань.
При цьому, надані представником позивача договори оренди, укладені між позивачем та іншими підприємствами, лист від 06.05.2013 вих. № 263 К ПП «Навчальний Центр «Профком», лист від 06.03.2013 вих. № 25 ПП «Комкон Груп», лист від 13.03.2013 вих. № 39 ПП «Комплекс контролю», книга обліку доходів та витрат не спростовують викладених обставин та за своїм змістом не підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промелектро - 75» і ПП «Фірма «Володар».
Отже, з урахуванням викладеного, податковий орган правомірно визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 176583,33 грн., яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 11.02.2013 № 0000101702.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо невірного розрахунку відповідачем у спірному податковому повідомленню-рішенню штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити про таке.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 цього підрозділу).
У свою чергу, згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Отже, з 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.
Зазначені висновки, викладені в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11.
Таким чином, якщо контролюючий орган виявив порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то він повинен застосовувати штрафні санкції у розмірі 1 гривня за кожне порушення.
Під час судового розгляду представник відповідача надав суду розрахунок штрафних санкцій, які застосовані до позивача на підставі податкового повідомлення - рішення від 11.02.2013 № 0000101702, згідно з яким податковим органом застосовано штраф у розмірі 25 % від суми податкового зобов'язання по ТОВ «Промелектро - 75» у розмірі 16500,00 грн. (66000,00 грн. х 25 %) і ПП «Фірма «Володар» у розмірі 27645,83 грн. (110583,00 грн. х 25 %), що разом становить 44145,83 грн.
Проте, враховуючи, що податковим органом виявлено порушення позивачем податкового законодавства у період з квітня по червень 2011, відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12894,83 грн., оскільки відповідач не врахував вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які передбачають застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000101702 підлягає скасуванню в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12894,83 грн.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач та відповідач суду не заявляли, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 11.02.2013 № 0000101702 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12894 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 83 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя (підпис) Панова Г. В.
З оригіналом згідно
Суддя Панова Г.В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.