справа № 0670/8829/12
категорія 6.3
14 березня 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської районної державної адміністрації, управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсною реєстрацію земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11 січня 2013 р., у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 1303 від 29 грудня 2011 р., № 243 від 29 лютого 2012 р.;
- визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 444 від 22 травня 2012 р., № 568 від 06 липня 2012 р.;
- зобов'язати управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:04:000:0451 на ім'я ОСОБА_2;
- скасувати реєстрацію державного акту ЯМ № 772724 на земельну ділянку, площею 0,4209 га на території Оліївської сільської ради (цільове призначення - для ведення садівництва) з кадастровим номером 1822085600:04:000:0451 на ім'я ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що розпорядження № 1303 від 29 грудня 2011 р., № 243 від 29 лютого 2012 р. суперечать розпорядженню голови Житомирської районної державної адміністрації № 1194 від 07 грудня 2011 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у власність для ведення індивідуального садівництва на території Оліївської сільської ради, оскільки прийняті пізніше зазначеного розпорядження.
Позивач та її представник до суду не прибули, про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені вчасно та належним чином. До суду подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Представник Житомирської районної державної адміністрації до суду не прибула. На адресу суду направив письмові заперечення та заяву про розгляд справи без її участі.
Представник управління Держземагенства у в Житомирському районі до суду не прибув. На адресу суду направив письмові заперечення та заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа в судове засідання не прибула, хоча про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені вчасно та належним чином.
За таких підстав згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до п. а) ч. 3, ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
Згідно із ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Встановлено, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 1194 від 07 грудня 2011 р. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га за межами населеного пункту с. Оліївка в районі Крошня, з метою передачі її у власність для ведення індивідуального садівництва на території Оліївської сільської ради (а.с. 6).
05 січня 2012 р. позивачкою отримано висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою Житомирської районної державної адміністрації за № 1/9 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу загальною площею - 0,1000 га для ведення індивідуального садівництва за межами населеного пункту с. Оліївка (р-н Крошня) в межах Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 7-12).
04 липня 2012 р. ОСОБА_1 звернулась до управління Держкомзему в Житомирському районі Житомирської області із заявою для визначення та присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.
19 липня 2012 р. управлінням Держкомзему в Житомирському районі Житомирської області було відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1, у зв'язку із накладкою на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0451 (а.с. 13). До відмови було надано графічне позначення місця та способу накладення земельної ділянки (а.с. 14).
27 липня 2012 р. позивач звернулась до Житомирської районної державної адміністрації із заявою, в якій просила вжити відповідні заходи та зобов'язати управління Держкомзему в Житомирському районі Житомирської області призначити кадастровий номер наданій їй земельній ділянці та пояснити, з яких причин виникла дана накладка.
09 серпня 2012 р. ОСОБА_1 отримала відповідь Житомирської районної державної адміністрації про те, що розпорядженнями голови райдержадміністрації від 29 грудня 2011 р. № 1303 та від 29 лютого 2012 р. № 243 гр. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0451, яка накладається на земельну ділянку, дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення якої надано позивачу. Також зазначив, що наявність вказаної інформації у реєстрі земель виключає можливість задоволення заяви про визначення кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки цю інформацію внесено раніше, ніж подано заяву.
Встановлено, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 1303 від 29 грудня 2011 р. гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га за межами населеного пункту, з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Оліївської сільської ради.
Розпорядженням № 243 від 29 лютого 2012 р. затверджено проект землеустрою та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4209 га з них: рілля - 0,4209 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Оліївської сільської ради.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
На момент визначення кадастрового номеру в автоматизованій системі державного земельного кадастру були відсутні дані щодо інших суміжних землевласників, які б не дозволяли визначити кадастровий номер гр. ОСОБА_3, тому спеціалістами управління визначено кадастровий номер та внесено в автоматизовану систему державного земельного кадастру.
Розпорядженням Житомирської райдержадміністрації від 29 лютого 2012 р. № 243 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 площею 0,4209 га. Управлінням Держкомзему у Житомирському районі проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Пунктом 13-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки.
Суд погоджується з доводами представника управління Держземагенства у Житомирському районі, що підстави для відмови у проведенні державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 в управління Держкомзему у Житомирському районі були відсутні.
У зв'язку з цим, у задоволенні заяви ОСОБА_1 д з проханням провести державну реєстрацію земельної ділянки (внесення у базу АС ДЗК та визначення кадастрового номеру) було відмовлено.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що відповідачем був порушений порядок встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею - 0,4209 га з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 444 від 22 травня 2012 р. гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни виду використання власної земельної ділянки на території Оліївської сільської ради.
Розпорядженням № 568 від 06 липня 2012 р. затверджено проект землеустрою щодо зміни виду використання власної земельної ділянки, площею - 0,4209 га з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_2 на території Оліївської сільської ради.
На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ 772724.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані розпорядження прийняті у відповідності до норм чинного законодавства і скасуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
постановив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Р.М.Шимонович