"07" березня 2013 р.Справа № 9/1/921-16/2013
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", юр. адр. вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, кімн. 414. м. Київ, 03039, пошт. адр: вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-Б., літ. А, м. Київ, 04205
до відповідача Приватного підприємства "АГРАРІЯ", юр. адр.: с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, 47131, пошт. адр.: вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46000
про cтягнення заборгованості 706 392 грн. 53 коп., з яких: 504 566 грн. 11 коп. - основна заборгованість, 201 826 грн. 42 коп. - штраф.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Підодвірна Олеся Юріївна, доручення № 04/03 від 04.03.13 р.
Представникам позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 07.03.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", юр. адр. вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, кімн. 414. м. Київ, 03039, пошт. адр: вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-Б., літ. А, м. Київ звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "АГРАРІЯ", юр. адр.: с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, 47131, пошт. адр.: вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості 706 392 грн. 53 коп., з яких: 504 566 грн. 11 коп. - основна заборгованість, 201 826 грн. 42 коп. - штраф.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки насіння кукурудзи №09.04.12-ОІ від 09.04.2012р.; видаткової накладної №АГ-27/04-3 від 27.04.2012р., видаткової накладної №АГ-28/04 від 28.04.2012р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №39 від 26.04.2012р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 08.01.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 29.01.2013 р. о 14 год. 40 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.02.2013р. на 14 год. 30 хв., на 05.03.2013р. на 14:40 год. у зв'язку з неподанням представниками сторін в судове засідання витребуваних судом доказів, та оголошувалась перерва в судовому засіданні до 07.03.2012р. на 9 год. 40 хв. за клопотанням представника відповідача про надання можливості узгодити спір шляхом укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 29.01.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Строк вирішення спору у справі №9/1/921-16/2013 встановлено до 20.02.2013р. За клопотанням представника відповідача від 25.02.2013р. №25/02-3, у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 26.02.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 18.03.2013р.
Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України. Разом з цим, через канцелярію суду факсимільним зв'язком позивачем було надіслано суду пояснення від 07.03.2013р. вих № 1678 (вх. № 6185 від 07.03.2013р.) відповідно до якого ТОВ "АГРОСЕМ" позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Також, і в попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повній мірі з підстав наведених у позовній заяві від 26.12.2012р. вих. № 1428/1 (вх. № 19 від 03.01.2013р.) та посилаючись на докази, долучені до матеріалів справи.
Зокрема, у позові зазначає, що 09.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" та Приватним підприємством "АГРАРІЯ" було укладено договір поставки № 09.04.12.-ОІ, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавати, а Покупець приймати та оплачувати насіння кукурудзи за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених Сторонами в специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.
При цьому позивач виконав свої зобов'язання за Договром та поставив відповідачу товар на загальну суму 1 009 132,11 грн. Проте, відповідач виконав свої зобов'язання за Договором не належним чином та оплатив вартість отриманого товару з порушенням строків оплати лише частково на суму у зв'язку з чим станом на 26 грудня 2012р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 504 566,11грн. У зв'язку з порушенням умов договору в частині оплати товару відповідач також на підставі п. 9.4. Договору повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 201 826, 42 грн.
Повноважний представник відповідача в судове засідання прибув, та зазначив суду, що сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди.
Одночасно, відповідач згідно відзиву на позовну заяву №05/03-1 від 05.03.2013р. (вх.№6119 від 05.03.2013р.) та додатково поданих пояснень у судовому засіданні визнає суму основної заборгованості у розмірі 504 566,11грн. в повному обсязі.
При цьому, зазначає, що умови Договору не були виконані відповідачем у зв'язку із складним фінансовим становищем підприємства, що підтверджується довідкою ПАТ АКБ "Львів", протоколом засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 14.11.2012р. Також пояснив, що підприємством внаслідок складних погодніх умов не було зібрано приблизно 800 тонн зерна кукурудзи на суму 1320000 грн. з площі 200 га. Стверджує, що на протязі одного місяця, необхідного для збору урожаю і його реалізації, ПП "Аграрія" погасить суму боргу за Договором.
Крім того, у поясненні вих.№07/03-1 від 07.03.2013р. (вх.. № 6191 від 07.03.2013р.), посилається на акт від 08.08.2012р., в якому зафіксовано факт знищення 50% посівів бобів та 50% посівів озимої пшениці, а також на те, що внаслідок пожежі було знищено зернозбиральний комбайн CLAAS LEXION 560 і завдано збитків на суму 1 304 252,00 грн. Одночасно, посилається ще й на наявність боргів перед іншими суб'єктами господарювання на загальну суму 9 794 861,20 грн. в тому числі і перед державою а тому просить суд в порядку ч.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання за Договором №09.04.12-ОІ. на 50% .
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, при цьому позивач скористався цим правом та його представник брав участь у попередніх судових засіданнях, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача у даному засіданні за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача та пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як встановлено судом, 09.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (далі по тексту - Постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством "АГРАРІЯ" (далі по тексту - Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №09.04.12.-ОІ (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавати, а Покупець приймати та оплачувати насіння кукурудзи ("Товар" або "Продукція") за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених Сторонами в специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1. Договору).
Якість Товару, що поставляється Постачальником Покупцю, відповідає сертифікату якості/відповідності виробника, копію якого Постачальник повинен передати Покупцю разом з Товаром. (п.2.2. Договору).
Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару зазначаються Сторонами у специфікаціях.(п.3.2. Договору).
Враховуючи, що Товар є імпортованим, Сторони домовились визначати еквівалент ціни Товару у дол. США у відповідності до курсу дол. США відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на збільшений на (збільшений на 1%) дату, що передує даті підписання специфікації.
Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах Покупця (склад : Тернопільська обл., Шумський район, село Кордишів) у строк до 19 квітня 2012 року у разі виконання Покупцем п.3.а. даної Специфікації. За Договором допускається поставка товару окремими партіями.(п.4,5 Специфікації).
Згідно п. 4.5 Договору прийняття продукції здійснюється уповноваженими представниками Сторін: - щодо кількості - відповідно до Накладної; - щодо якості - відповідно до технічних характеристик, сертифікату якості/відповідності Продукції, а також інших нормативних документів та умов Договору.
У відповідності до п.8.1. Договору право власності, а також пов'язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) Продукції, переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Постачальника Покупцю Продукції за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін.
Сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.п.13.2. Договору).
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.
Так, відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставки Товару згідно видаткових накладних №АГ-27/04-3 від 27.04.2012р. на суму 486650,67 грн., №АГ-28/04 від 28.04.2012р. на суму 522481,44 грн., які підписані без зауважень уповноваженою особою відповідача Максимюком М.І. на підставі виданої йому ПП "Аграрія" довіреності №39 від 26.04.2012р. (належним чином завірені копії накладних та довіреності долучено до матеріалів справи). Зазначені накладні, також, завірені печаткою ПП «АГРАРІЯ».
У кожній з накладних як на підставу укладення міститься посилання на Договір № 09.04.12-ОН від 09.04.2012р.
Всього Позивачем передано товар Відповідачу у власність на загальну суму 1 009 132,11 грн.
В судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву №05/03-1 від 05.03.2013р. ПП «АГРАРІЯ» факт поставки та отримання як і його вартість визнає в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника. Розрахунки між Сторонами можуть проводитись у інших, не зборонених діючим законодавством України, окрім грошової формах (в т.ч. вексельна форма розрахунків або припинення грошових зобов'язань за цим договором шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторін).
Також, згідно п.5.2. Договору Покупець взяв на себе зобов'язання повністю і своєчасно оплатити за Продукцію Постачальнику.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із п.п. 3.4. Договору Покупець оплачує вартість Товару згідно умов та у строки визначені у специфікаціях до цього Договору.
При цьому у п. 3 погодженої сторонами Специфікації №1 до Договору поставки насіння кукурудзи № 09.04.12-ОІ від 09.04.2012р. визначено, що Покупець оплачує вартість Товару наступним чином: а) оплата Товару в розмірі 50% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 17 квітня 2012 року; б) решта вартості товару у розмірі 50% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01 листопада 2012 року.
Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи всупереч згаданих приписів закону та умов Договору, відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином, зокрема, сплатив з простроченням вартість поставленого товару лише в сумі 504 566,00 грн., що підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень : №54 від 26 квітня 2012 року на суму 250 000,00 грн., №117 від 20 липня 2012 року на суму 200 000,00 грн., №162 від 03 серпня 2012 року на суму 54 566,00 грн.
Таким чином, на час звернення до суду, ПП «АГРАРІЯ» оплатило поставлений у квітні 2012 року товар лише в сумі 504 566,00грн. Тож, станом на час розгляду спору, з врахуванням часткової оплати, заборгованістю є сума 504 566,11 грн.
Вказана сума, також, підтверджується і, наданим суду, актом звіряння взаємних розрахунків проведеним станом на 18.09.2012р. Зазначений акт підписаний та завірений печатками як позивача так і відповідача. Вказане свідчить про те, що відповідачем визнано наявність основної заборгованості за Договором в тому обсязі, яка заявлена позивачем до стягнення.
При цьому відповідач як у поданому суду відзиві на позовну заяву так і його представник у судових засіданнях повністю визнає заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу боржника - відповідача вимога №1386 від 07.12.2012р. про перерахування суми заборгованості в семиденний термін, проте зазначена претензія останнім була залишена без задоволення.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
В матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар несвоєчасно та не в повному обсязі, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині належного виконання зобов'язання.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, при цьому наявність заборгованості перед відповідачем у частині неоплаченого поставленого йому товару визнає в повному обсязі, суд вважає, заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу у розмірі 504566,11грн. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо стягнення штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного Договору, а саме пункту 9.4. Договору сторони погодили, що за порушення Покупцем строків оплати поставленого Товару відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми загальної вартості Товару за цим Договором.
З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф за Договором поставки кукурудзи №09.04.12-ОІ від 09.04.2012р. в розмірі 201 826,42 грн.
При цьому оцінивши правила застосування штрафу викладені у п 9.4 Договору суд вважає, що умова Договору про те, що штраф нараховується від загальної суми Договору а не від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання, суперечить самій юридичній природі штрафу, як штрафній санкції та способу забезпечення виконання зобов'язання.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з цим, як вбачається із умов Договору в частині строку оплати товару та здійснених частково платежів відповідачем, своє зобов'язання з оплати товару ним було виконано неналежно так як оплати проведені з порушенням строків оплати (Договором передбачено, що 50 % товару на суму 504 566,05 грн. повинно було бути оплаченим до 17.04.2012р. а платежі відповідачем здійснено: 26.04.2012 року на суму 250 000,00 грн., 20.07.2012 року -200 000,00 грн., 03.08.2012р. - 54 566,00 грн.) а також частково невиконано своє зобов'язання так як поставлений товар оплачено лише частково (Договором передбачено, що інші 50 % товару на суму 504 566,05 грн. повинно було бути оплаченим до 01.11.2012р., проте, повної оплати товару відповідачем станом на час розгляду справи не здійснено).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що у позивача були підстави застосовувати штрафні санкції у відсотковому відношенні до всієї суми загальної вартості товару поставленого за укладеним між сторонами Договором, як до суми неналежно виконаного та невиконаного відповідачем зобов'язання за Договором, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України.
Одночасно розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкції на 50% суд, має за необхідне, зазначити наступне.
Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що:
1) термін прострочення виконання грошового зобов'язання не є надмірно великим як щодо уже здійснених платежів (50 % товару на суму 504 566,05 грн. повинно було бути оплаченим до 17.04.2012р. а платежі здійснено: 26.04.2012 року на суму 250 000,00 грн., 20.07.2012 року -200 000,00 грн., 03.08.2012р. - 54 566,00 грн.) так і щодо несплачених платежів (50 % товару на суму 504 566,05 грн. повинно було бути оплаченим до 01.11.2012р. позов у суд подано у );
2) відповідачем частково (практично 50%) погашено суму основного боргу у розмірі 504 566 грн.;
3) договором передбачено як пеню так і штраф в розмірі 20% при цьому позивач не позбавлений права звернутись додатково з окремим позовом про стягнення пені за весь період прострочення оплати товару, яку не заявлено до стягнення у даному позові;
4) відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт та його прибутки залежать в основному від зібраного та проданого урожаю;
5) при цьому відповідач як сільгоспвиробник теж зазнав збитків, зокрема, завданих стихійним лихом, яке мало місце 8-10 липня 2012 року, що підтверджується поданими ним:
- акту обстеження посівів в ПП «Аграрія» від 09.07.2012р. складеного комісією за участю представників ПП «Аграрія» та Шумської районної державної адміністрації, затвердженого 09.07.2012р. начальником управління агропромислового розвитку Шумської РДА (комісією зафіксовано, що знищено 50% посівів бобів та 50% посівів озимої пшениці);
- протоколу засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 14.11.2012р. м. Шумськ складеного комісією за участю представників ПП «Аграрія», Шумської районної державної адміністрації та членів районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (комісією підтверджено, факт загибелі посівів кормових бобів В ПП «Аграрія» на площі 479,0 га та озимої пшениці на площі 512 га в результаті несприятливих природних умов 8 липня 2012р.;
- висновку Торгово-промислової палати України від 20.11.2012р. № 2703/05-4 про форс-мажорні обставини із змісту якого Торгово - промислова палата підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови (сильна злива з градом та шквальним вітром 8 липня 2012р.), що спричинили пошкодження с/г культур на площах ПП «Аграрія» станом на 09.07.2012р. є форс мажорними обставинами;
6) відповідачем подано докази і понесених ним збитків в результаті пожежі 08.08.2012р. зернозбирального комбайна CLAAS LEXION 560 (акт про пожежу від 09.08.2012р., пояснення від 09.08.2012р., акт перевірки технічного стану комбайна від 25.10.2012р.);
7) існування заборгованості у приватного підприємства "Аграрія" перед іншими суб'єктами господарювання на суму 9794861,20 грн., в тому числі перед Державним бюджетом України 7975,23 грн. (докази (документи) на підтвердження зазначеного долучено до матеріалів справи),
суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем до 50 %, що складатиме 100 913,21 грн. (201826,42 грн. / 2 = 100913,21 грн.).
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд задовольняє частково на суму 100913,21 грн.
(Судом також враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у Постановах № 8/136-2844 від 22.06.2010р., №20/97 від 20.03.2010р. та №16/2406 від 10.08.2011р.).
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, розглянувши матеріали справи, подані сторонами докази, пояснення представників сторін, оцінивши ступінь порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок несвоєчасної та неповної оплати ним за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "АГРАРІЯ" - 504 566 грн. 11 коп. - основного боргу, 100 913 грн. 21 коп. - штрафу.
Відповідно до ч 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку неоплатою ним за поставлений йому товар, суд згідно ст. 49 ГПК України покладає судовий збір у розмірі 14 127 грн. 85 коп. на відповідача, та він підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "АГРАРІЯ", юр. адр.: с. Кордишів, Шумського району, Тернопільської області, 47131, пошт. адр.: вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46000 (код ЄДРПОУ 32807939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", юр. адр. вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, кімн. 414. м. Київ, 03039, пошт. адр: вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-Б., літ. А, м. Київ, 04205 (код ЄДРПОУ 30967207): 504 566 (п'ятсот шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 11 коп. - основного боргу, 100 913 (сто тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 21 коп. - штрафу, 14 127 (чотирнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 85 коп. судового збору.
3. В задоволенні вимог щодо стягнення 100913,21 грн. штрафу - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено та підписано 20.03.2013р.
Суддя В.Л. Гевко