Постанова
Іменем України
"15" травня 2012 р. справа № 2а-5943/09/1170
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Туркіної Л.П., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сільгаз"
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 р. у справі № 2а-5943/09/1170 (головуючий в першій інстанції - Ком'якович Г.М.)
за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Закритого акціонерного товариства "Сільгаз"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
14.05.2009 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Закритого акціонерного товариства "Сільгаз" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 13824,49 грн. та пені в сумі 160,37 грн. за невиконання нормативу робочих місць інвалідів у 2008 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 р. позовні вимоги позивача задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 13 984 грн. 86 коп.
Постанова суду вмотивована тим, що відповідач належних заходів для працевлаштування інвалідів в кількості, встановленою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не вжив, а санкції, встановлені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в добровільному порядку не сплатив.
Не погодившись з ухваленою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем видало наказ № 2/1 „Про створення робочих місць" щодо працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць для інвалідів та визначені професії та посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. На підприємстві у 2008 році працювало два інваліди: охоронник-пожежник ГНС нафтобази № 6 ОСОБА_2 (пропрацював в товаристві в 2008 році 5 місяців) та молодший оператор заправних станцій 3 розряду АГЗС № 34 нафтобази № 6 ОСОБА_3 пропрацював в товаристві в 2008 році 6 місяців).
Дані про працюючих інвалідів зазначені у „Списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на ЗАТ „Сільгаз" у 2008 p.", який надавався позивачем у передбачені законом строки до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів одночасно зі „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік". Відповідач самостійно займався пошуком і працевлаштуванням цих інвалідів на роботу. Відповідачем в 2008 році надавалися до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості "Звіти про наявність вакансій" по формі № 3-ПН в лютому (двічі), березні, травні, серпні, вересні, жовтні 2008 року, де в кожному звіті зазначалася потреба в інвалідах та відповідні вакансії по таким професіям, як водій, менеджер, оператор заправних станцій.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
В судове засідання представники учасників процесу не з'явилися, повідомлені належним чином, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за 2008 календарний рік штат відповідача включав 2 робочих місця, передбачене для працевлаштування інвалідів. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким було встановлено інвалідність, за 2010 рік склала 1 робоче місце. Позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 13 824,49 грн. та пеню в сумі 160,37 грн., які позивач пов'язує з незаповненням 1 робочого місця.
Частинами 1- 3, 5 статті 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості населення адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Апеляційним судом встановлено, що у 2008 році відповідач належним чином виконав покладений на нього обов'язок щодо створення необхідної кількості робочих місць.
Так, 03.01.2008 року відповідачем видано наказ № 2/1 „Про створення робочих місць" щодо працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць для інвалідів та визначені професії та посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. (а.с.55)
Відповідач у лютому, березні, травні, серпні, вересні, жовтні 2008 року подавав до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості «Звіт про наявність вакансій» за формою №3-ПН (а.с.48-54) про наявність вакансій щодо працевлаштування інвалідів.
У 2008 році жодного інваліда Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості направлено не було.
Таким чином, ненастання відповідних негативних наслідків у вигляді відмови інвалідам у працевлаштуванні свідчить про відсутність у діях відповідача ознак вини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу диспозицій приведених норм вбачається, що законодавець передбачив для роботодавця обов'язок із забезпечення вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок з пошуку для подальшого їх працевлаштування.
Таким чином, оскільки відповідачем у 2010 році було дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов'язків), у його діях відсутні ознаки правопорушення.
При цьому суд вважає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватись у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
За правилами статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення не було дотримано засади законності та обґрунтованості через неправильне застосування матеріального та процесуального законів, неповного та не всебічного з'ясування обставин у справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне постановлене у справі судове рішення згідно зі статтею 202 КАС України скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у позові.
Керуючись ст. 196, ст.198, ст. 202, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сільгаз" задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2009 р. у справі № 2а-5943/09/1170 скасувати.
Відмовити Кіровоградському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.О. Коршун