"20" жовтня 2011 р. справа № 2а-1129/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.
за участю представників:
позивача: - не з'явився,
відповідача: - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області
на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2011 року
у справі № 2а-1129/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області
про перерахунок пенсії, -
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся у Михайлівський районний суд Запорізької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до вимог статтей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, встановити новий розрахунковий розмір пенсії з її виплатою починаючи з 01 червня 2010 року та виплатити різницю між перерахованим та виплаченим розміром пенсії.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області такими, що не відповідають положенням частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року у відповідності до положень частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням середньої заробітної плати за 2009 рік з урахуванням виплачених сум; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням перерахунку пенсії по нормі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також страхового стажу та показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу по України, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, після призначення пенсії продовжував працювати. У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області з заявою про перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії проведений, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1197 гривень 91 копійка, який відповідає показнику середньої заробітної плати за 2007 рік.
Частиною другою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон України № 1058-IV) встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною 4 статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною 3 статті 42 Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-IV.
Тобто, правила частини 1 статті 40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Аналіз частини 4 статті 42 Закону України № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України № 1058-IV. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Крім того, неправильним є застосування судом першої інстанції наслідків пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів за в частині розгляду позовних вимог за період з 01 червня 2010 року по 22 серпня 2010 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 23 лютого 2011 року (а.с.2) та просив відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права, зазначив що про порушення своїх прав та інтересів дізнався з відповіді управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про роз'яснення проведеного перерахунку.
Пункт 2 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд під час прийняття постанови вирішувати чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. До таких обставин відноситься пропущення строку звернення до суду, що відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин у справі суд повинен визначити і перевірити (пункт 4 частини першої статті 7, частина четверта статті 11, частина п'ята статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Всупереч наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції не з'ясував поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та безпідставно задовольнив його вимоги за період поза межами шестимісячного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом.
ОСОБА_1 про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, мав дізнатися в червні 2010 року при здійсненні йому територіальним органом Пенсійного фонду України першої виплати перерахованої пенсії.
За змістом статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, тому позовні вимоги за період з 01 червня 2010 року по 22 серпня 2010 року - розгляду не підлягають.
Суд апеляційної інстанції вважає, що не вірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, норм статті 42 Закону України № 1058-IV, помилковий висновок про пріоритетність застосування до спірних відносин постанови Кабінету Міністрів України, є порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як наслідок, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтями 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області -задовольнити частково.
Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2011 року -скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Позовні вимоги за період з 01 червня 2010 року по 22 серпня 2010 року -залишити без розгляду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим