ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 березня 2013 року № 2а-2556/11/1370
10 год. 45 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Ячмінська Я.О.
від позивача Лешик І.П.
відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_3 про виконання вимог припису.
Обставини справи.
Позивач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати відповідача, ОСОБА_3 виконати вимоги припису №16/308-ф від 15.12.2010р., а саме, привести житловий будинок і господарські споруди у відповідність до погодженої проектної документації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проводяться роботи по будівництву з відхиленням від проектної документації, позивачем відповідачеві внесено припис, однак припис не виконується.
Ухвалою від 01.06.2011 року провадження у справі зупинено, до набрання законної сили рішенням у справі №2а-5550/11/1370. Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали від 06.03.2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що будівництво завершене та на нього оформлено свідоцтво про право власності.
Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10.12.2010р. проведено перевірку за зверненням Золочівської міської ради з приводу проведення самочинних будівельних робіт гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1.
Проведеною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 проводяться будівельні роботи по будівництву житлового будинку і господарських споруд з відхиленням від погодженої проектної документації, чим порушено ст.9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність».
За результатами перевірки позивачем внесено відповідачеві припис №16/308-ф від 15.12.2010р., яким запропоновано гр. ОСОБА_3 в місячний термін з дня отримання припису привести житловий будинок і господарські споруди у відповідність до погодженої проектної документації та в 30-ти денний термін після отримання припису повідомити письмово інспекцію щодо вчинення дій по виконанню вимог припису.
У подальшому, 25.01.2011р. інспекцією ДАБК у Львівській області проведено перевірку виконання припису №16/308-ф від 15.12.2010р. Перевіркою встановлено, що припис не виконано.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов'язків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Компетенція адміністративних судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»№687-XIV від 20.05.1999р. (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється в установленому законодавством порядку для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно з п. п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» №225 від 25.03.1993р., державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»№1434 від 18.10.2006р. (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).
Підпунктом 7 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію» встановлено, що Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, паспортів, сертифікатів та іншої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» вказує, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил,-місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Відповідно до п.8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства, а позивач вправі видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства (п.п.5 п.5 Положення «Про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області»).
Водночас судом встановлено, що Виконавчим комітетом Золочівської міської ради 12.03.2012 року оформлено відповідачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.45), про приведення якого під час будівництва у відповідність до погодженої проектної документації позивачем вносився припис. Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про виконання відповідачем припису, внесеного позивачем за результатами перевірки проведеної за зверненням Золочівської міської ради.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень звернувся до суду на підставі і в порядку встановленому законом, вимоги позивача законні та обґрунтовані. Однак, оскільки на час прийняття судом рішення у справі відповідачем оформлено право власності на нерухоме майно, щодо будівництва якого вносився припис, то у задоволенні позову позивачеві слід відмовити, оскільки припис позивача фактично виконаний відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати з сторін не стягуються.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2013 р. о 11:00 год.
Суддя Коморний О.І.