ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 березня 2013 року № 2а-9437/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судових засідань Чернявської О.Д.
представників позивача Вовчака А.В., Гавриляка Р.М.
представника відповідача Ортинської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укрриба» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003492321 від 23.10.2012 року, -
встановив:
ПП «Укрриба» (надалі - ПП «Укрриба») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому, згідно уточнених позовних вимог від 14.11.2012 року, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003492321 від 23.10.2012 року в частині визначення та сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 400223 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентами ПП «Інвест - Пром» та ТзОВ «Діамат» ЛТД, на підставі яких придбавались товари, які в подальшому використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками тощо.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами ПП «Інвест - Пром» та ТзОВ «Діамат» ЛТД носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами, зокрема, банківськими виписками, видатковими накладними, податковими накладними. Крім цього, на його думку, зазначені документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Вказав на те, що неможливо підтвердити реальність поставки товару, придбаних у контрагентів позивача ПП «Інвест - Пром» та ТзОВ «Діамат» ЛТД. Крім того, відповідно до акта перевірки контрагентів позивача - ПП «Інвест - Пром» та ТзОВ «Діамат» ЛТД встановлено, що у них відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово - господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно до договорів, укладених з позивачем. У зв'язку з цим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 - директор ПП «Укрриба» та ОСОБА_6 - бухгалтер ПП «Укрриба» пояснили, що на усні вимоги перевіряючих осіб під час проведення перевірки надавалися усі первинні документи, що підтверджують показники, відображені ПП «Укрриба» у податковій звітності, однак, такі документи не були враховані контролюючим органом під час складання Акта перевірки.
Свідок - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю у судове засідання повторно не з'явилась.
Заслухавши пояснення представників в сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ПП«Укрриба» як юридична особа зареєстроване 19.10.2005р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.10.2005р. №14151020000007920, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33863182.
ПП «Укрриба» узятий на податковий облік в органах державної податкової служби ДПІ у Галицькому районі м. Львова 25.10.2005р. за №14504, станом на 02.10.2012р. перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.
На підставі направлень від 19.09.2012р. №870, №871, №872, №873, №874, №875, №876 виданих ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби, підпункту 20.1.4, п.20.1, ст.20. пп. 75.1.2. п.75.1,ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Укрриба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача складено акт № 1974/22-10/33863182 від 15.10.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Укрриба», ЄДРПОУ 33863182, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12»
Вказаним актом встановлено порушення позивачем, зокрема пп. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.4, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 500915,0 грн., в т.ч. в 3-му кв. 2011р. на суму 380498,0 грн., в 4-му кв. 2011р. на суму 120417,0 грн.
Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки відповідача про те, що:
- господарські операції з ПП «Інвест-Пром», які відображені ПП «Укрриба» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. Тому, враховуючи відсутність поставки товару на ПП «Інвест Пром» та те, що кошти у розмірі 640 000 грн. було перераховано ПП «Інвест Пром » на ПП «Укрриба», такі кошти являються безповоротною фінансовою допомогою для позивача і підлягають відображенню у складі доходу в 3-му кварталі 2011р.;
- господарські операції з ТзОВ «Діомат ЛТД», які відображені ПП «Укрриба» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. Оскільки ТзОВ «Діомат ЛТД» не проводило фінансово- господарської діяльності, тому відсутні поставки товару, а відтак кошти перераховані ТзОВ «Діомат ЛТД» на ПП «Укрриба» в розмірі 370 000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою і підлягають відображенню у складі доходу в III кварталі 2011р.;
ПП «Укрриба» завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в розмірі 730 101 грн.(в III кв. 2011р. розмірі 570 750 грн., в IV кв. 2011р. в розмірі 159 351 грн.) за рахунок безпідставного віднесення до складу витрат вартості придбаного товару в Фермерського господарства «Улар».
- показник, відображений позивачем по коду рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Адміністративні витрати» завищено на суму 52 739 грн. (в III кв. 2011р. на суму 39 714грн., в IV кв. 2011р. на суму 13 025 грн.).
- показник, відображений позивачем по коду рядка 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Витрати на збут» завищено на суму 385 052 грн. (в III кв. 2011р. в розмірі 33 875 грн., в IV кв. 2011р. в розмірі 351 177 грн.).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 00003492321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі - 500915 грн. в тому числі за основним платежем - 500915 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 00 грн.
Суд при вирішенні спору по суті, виходить з наступного.
Щодо фінансово - господарських відносин позивача з ПП «Інвест-Пром», суд встановив таке.
01.12.2010 року між ПП «Укрриба» (Постачальник) та ПП «Інвест-Пром» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №02/1201. Відповідно до п.1.1. Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору. Асортимент, ціна, кількість, найменування та загальна сума товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною Договору.
На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: накладну РН-0000838 від 07.07.2011р.; накладну РН-0000839 від 18.07.2011; накладну РН-0000831 від 18.07.2011р.; податкову накладну №66 від 18.07.2011р.; податкову накладну №67 від 18.07.2011р.; податкову накладну №:61 від 18.07.2011р.
Загальна сума взаєморозрахунків за договором за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. становить 640 000,0 грн. Факт розрахунків в повному обсязі за цим договором підтверджується банківськими виписками та даними бухгалтерського обліку. Станом на 30.06.2012р. заборгованість ТзОВ «Інвест Пром» з ПП «Укрриба» відсутня.
Вартість відвантажених товарів включено ПП «Укрриба» в повному обсязі до складу доходу та відображено в декларації з податку на прибуток в 3-му кв. 2011р.
Щодо фінансово - господарських відносин позивача з ТзОВ «Діомат ЛТД» судом встановлені наступні обставини.
Між ПП «Укрриба» (Постачальник) та ТзОВ «Діамат ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/19 від 26.07.2011р. Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Асортимент, ціна, кількість, найменування та загальна сума товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору.
На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: накладну № РН-0000880 від 26.07.2011р.; накладну № РН-0000881 від 26.07.2011р.; податкову накладну №111 від 26.07.2011р.; податкову накладну №112 від 26.07.2011р.
Загальна сума взаєморозрахунків за договором за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. становить 370 000,0 грн.
Факт розрахунків в повному обсязі за цим договором підтверджується банківськими виписками та даними бухгалтерського обліку. Станом на 30.06.2012р. заборгованість ТзОВ «Діомат ЛТД» перед позивачем відсутня.
Вартість відвантажених товарів ТзОВ «Діомат» ЛТД включено ПП «Укрриба» в повному обсязі до складу доходу та відображено в декларації з податку на прибуток в III-му кв. 2011р.
Як вбачається із встановлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими здійснювалась оплата цих товарів, містять інформацію щодо змісту проведених господарських операцій в межах відповідних договорів, є достовірними доказами виконання зобов'язань за договорами.
Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про фіктивність чи нікчемність вказаних операцій, то судом враховано, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та, відповідно, набуття права власності на нього. Факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними накладними, складеними відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р.
Щодо безпідставного завищення витрат у зв'язку з придбанням товару у ФГ «Улар», суд зазначає наступне.
Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, позивачем завищено витрати на суму 730 101 грн., а саме в 3 -му кв. 2011р. на суму 570 750 грн., в 4- му кв. 2011р. на суму 159 351 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості придбаного товару в Фермерського господарства «Улар» без відповідних підтверджуючих документів.
З приводу цих обставин суд зазначає наступне.
Позивачем на підтвердження фактичного отримання товару подано: накладну №ПН-0000237 від 15.08.2011р.; накладну №ПН-0000217 від 22.08.2011р.; накладну №ПН- 0000226 від 29.08.2011р.; накладну ЖШ-0000280 від 01.11.2011р.; накладну №ПН- 0000293 від 10.11.2011р.; накладну №ПН-0000323 від 06.12.2011р. Крім того, отримання товару за вказаними накладними відображено в реєстрах бухгалтерського обліку ПП «Укрриба».
Позивачем також надані товарно - транспортні накладні: від 26.12.2011р., 12.12.2011р., 28.11.2011р., 10.11.2011р., 31.10.2011р., 26.09.2011р., 15.08.2011р. Згідно з цими товарно - транспортними накладними фермерським господарством «Улар» (вантажовідправник) постачається продукція (гомілка бройлера, крило бройлера, голова бройлера, ноги бройлера, філе бройлера, печінка фас. бройлера, спинка бройлера тощо) на користь позивача (замовник, автопідприємство і вантажоодержувач).
Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФГ «Улар».
Відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 кодексу, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 вказаної статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 вказаної статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 вказаної статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 вказаної статті та у статті 136 вказаного Кодексу.
Згідно з п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.
Пунктом 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо висновків відповідача про те, що показник, відображений позивачем по коду рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Адміністративні витрати» завищено на суму 52 739 грн. (в III кв. 2011р. на суму 39 714грн., в IV кв. 2011р. на суму 13 025 грн.) та показник, відображений позивачем по коду рядка 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Витрати на збут» завищено на суму 385 052 грн. (в III кв. 2011р. в розмірі 33 875 грн., в IV кв. 2011р. в розмірі 351 177 грн.), то позивач в процесі розгляді справи погодився з цими порушеннями, сплатив вказані суми та подав заяву про зменшення позовних вимог.
Із встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем по взаєморозрахунках із його контрагентами - ПП «Інвест - Пром», ТзОВ «Діомат» ЛТД та ФГ «Улар», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи документи, якими підтверджується реальне здійснення господарських операцій, свідчать про належність понесених витрат позивача до складу витрат в розумінні ст.138 Податкового кодексу України.
Щодо твердження відповідача про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, і не належить до компетенції податкового органу. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про нікчемність укладених угоди не відповідають дійсним обставинам справи.
В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували продаж позивачем товарів ПП «Інвест - Пром» та ТзОВ «Діамат» ЛТД. та придбання товару у ФГ «Улар» і, які б свідчили про укладання позивачем угод з метою ухилення від сплати податків.
У зв'язку з наведеним вище, не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення позивачем, зокрема, пп. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.4, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 500915,0 грн., в т.ч. в 3-му кв. 2011р. на суму 380498,0 грн., в 4-му кв. 2011р. на суму 120417,0 грн.
Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині є протиправним.
Окрім цього, слід звернути увагу на ту обставину, що згідно відомостей Акта перевірки підставою для встановлення інспекторами податкової служби порушень є неподання на їх вимогу платником податку первинних документів.
У відповідності до положень п. 85.6. ст.85 Податкового кодексу встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідачем не надано суду відповідного акта на підтвердження факту відмови позивача від надання первинних документів під час перевірки.
Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Акт перевірки не містить переліку витребовуваних у позивача документів (п.4.4.), ні пояснень співробітників позивача щодо їх наявності, які мали бути відібрані перевіряючими.
Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимогп.85.6 ст.85 Податкового Кодексу України та п.п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, потягло за собою неможливість встановлення обставини наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки.
У відповідності до положень ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем 23.10.2012р. № 00003492321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі - 500915 грн. в тому числі за основним платежем - 500915 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 00 грн. є протиправним в частині збільшення суми грошового зобов'язання в сумі 400 223 грн.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003492321 від 23.10.2012 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 400 223 (чотириста тисяч двісті двадцять три) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Укрриба» сплачений судовий збір в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження
Повний текст постанови складений та підписаний 11 березня 2013 року.
Суддя Мричко Н.І.