13 березня 2013 року Справа № 808/1385/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., розглянувши у місті Запоріжжі у письмовому провадженні адміністративну справу
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329»
про стягнення 37254 грн. 62 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» про стягнення 37254 грн. 62 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У позові зазначено, що колишнім працівникам Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» призначена та виплачена пенсія на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з вересня 2012 по грудень 2012 року. Пенсія була призначена та виплачена на підставі матеріалів пенсійних справ, серед яких є довідки, що підтверджують особливі умови праці, видані підприємством відповідача, що дають право на нарахування пільгової пенсії пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, і, згідно розрахунку боргу, сума боргу зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з вересня 2012 по грудень 2012 року включно, призначених на пільгових умовах вищезазначеним громадянам, становить 37254 грн. 62 коп. Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач повинен відшкодовувати Пенсійному Фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Оскільки вказана заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, позивач просить суд стягнути її з відповідача в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду письмові заперечення та доповнення до заперечень, в яких зазначив, що надані позивачем до позовної заяви Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за вересень-грудень 2012 року не надсилалися та не отримувалися відповідачем. Зазначає, що в даній справі відсутній предмет спору, оскільки у відповідача навіть формально не виникло обов'язку з відшкодування будь-яких витрат на виплату та доставку пільгових пенсій так як розрахунки у нього відсутні.
В додаткових запереченнях до позовної заяви вказав, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV. Згідно з нормами пункту 2 розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, збережено порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах, що діяв на момент прийняття цього Закону.
При цьому, частину другу статті 13 Закону № 1788-ХІІ, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році. 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ "Про внесення змін до деяких законів України".
Стверджує, що в момент набрання чинності з 01.01.2004 Закону № 1058-IV, Закон № 1788-ХІІ не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону № 1788-ХІІ, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій у спірних правовідносинах статусу загальнообов'язкового платежу, що, відповідно, дає всі підстави стверджувати, що у відповідача відсутній передбачений законодавством обов'язок відшкодовувати витрати ПФУ на вказані цілі.
Також відповідач зазначив, що у органів Пенсійного фонду відсутнє право на стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, виплачених колишнім працівникам відповідача, оскільки пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків лише несплачені суми страхових внесків. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесене до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і, відповідно, у позивача відсутнє право на стягнення цих сум.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснюється, справа розглядається у письмовому провадженні.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя.
Пунктом "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пільгову пенсію, до досягнення працівниками пенсійного віку мають:
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Працівникам Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року виплачено 37 254 грн. 62 коп.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року № 1461-III, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 №21-1.
Заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (до 01.01.2004 року) діяв наступний порядок покриття витрат ПФУ на виплату та доставку пільгової пенсії.
До 17.02.2000 року обов'язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за якою підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до п. «б»-«з» цієї статті до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року № 1461-III частину 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же законом доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"».
Також Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року абзац 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкту оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, зазначених у пунктах 1 та 2 статті 1 цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтями 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначені об'єкти оподаткування та ставки збору.
Відповідно до ст. 3 цього Закону збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Так, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування мають сплачувати збір у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Отже, згідно із Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" кожен роботодавець зобов'язаний відшкодовувати державі, в особі Пенсійного фонду України, фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, що зумовлюється шкодою, заподіяною здоров'ю працівників шкідливими та важкими умовами праці.
Порядок та процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 № 21-1.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону. П. 6.5 визначає, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Тобто, нормативно правовим актом на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок визначати розмір відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
П.6.8. Інструкції, зазначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Згідно з п. 6.10 Інструкції, в разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Тобто, порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України, передбачений Законом України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування», не змінився у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до п. «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому розділом 6 Інструкції № 21-1.
Статтею 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховими внесками є - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, у позивача право на стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій прямо встановлене п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058.
До твердження представника відповідача про відсутність по даній справі предмету спору, оскільки підприємство не отримувало Розрахунків фактичних витрат, суд відноситься критично на підставі наступного.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачу поштовим зв'язком на його юридичну адресу своєчасно надсилались Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року включно, однак конверти поверталися до позивача не врученими із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання». З приводу цього суд зазначає, що формальне небажання відповідача отримувати від позивача кореспонденцію не може бути приводом для не нарахування йому заборгованості по виплаченим його робітникам пільговим пенсіям.
Відповідно до Розрахунків розмір відшкодування за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року склав 37254 грн. 62 коп., але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій вищевказаним пенсіонерам на користь управління Пенсійного фонду не перерахована.
Розмір виплачених пенсій підтверджується довідками Пенсійного фонду про розмір виплачених пенсій, розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (Додаток №6 до Інструкції), які надсилалися відповідачу (докази отримання знаходяться у матеріалах справи).
В якості доказу понесення витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах пенсіонерам, зазначеним у позові, позивачем надані списки на зарахування пенсій на поточні рахунки пенсіонерів у обслуговуючих їх банках.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має всі законні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості по несплаченим до Пенсійного фонду сумам фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.
Проаналізувавши зазначені вище правові норми законодавства, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» 37254 грн. 62 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 66, ЄДРПОУ 03114164) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя суму боргу в розмірі 37254 грн. 62 коп. (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 62 коп.) з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вересень 2012 року - грудень 2012 року включно по пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О.Нестеренко