Справа № 807/753/13-а
Код - 2
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 березня 2013 року місто Ужгород
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С. А., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, третя особа - ОСОБА_1, -
Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, якою просить суд зобов'язати районний відділ Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції звільнити з - під арештів (накладених при примусовому виконанні Вп №26002660, ВП №34292115 та ВП № 35531291), автомобіль, що знаходиться у заставі у Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", а саме : автомобіль типу легковий седан - В, марки MERCEDES - BENZ, модель Е208, 2008 року випуску, сірого кольору, ДРН НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1
У відповідності до ч.2 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі якщо відсутні підстави, в тому числі для відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі за позовом управління Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, третя особа - ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.109 КАС України, - заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Дана норма за своєю суттю є бланкетною (відсилочною) і передбачає розгляд позовної заяви про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
В силу норми ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Подавши зазначений вище позов позивачами обрано спосіб захисту їх прав чи інтересів, який має бути застосований судом, як наслідок зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, позивачі просять зобов'язати районний відділ Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції звільнити з - під арешту автомобіль, що знаходиться у заставі у Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", а саме : автомобіль типу легковий седан - В, марки MERCEDES - BENZ, модель Е208, 2008 року випуску, сірого кольору, ДРН НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1Відтак, суд приходить до переконання, що позивачі обрали спосіб захисту прав та інтересів шляхом звільнення майна з-під арешту.
Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» питання звільнення майна з-під арешту повинно вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки предметом такого спору є захист права власності.
Таким чином, щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при вирішенні спору про звільнення майна з-під арешту встановлений інший порядок, ніж передбачений КАС України.
Крім того, згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ЦПК України, якщо опис проводився судовим виконавцем.
Пункт 7 цієї постанови роз'яснює, що в тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису (при відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 7 постанови від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захистзахист права приватної власності".
В цілому аналіз заявленого позову вказує на те, що він заявлений з підстав порушення відповідачем прав позивача як заставодержателя щодо арештованого майна. Право заставодержателя отримати задоволення від вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами передбачено положеннями Закону України «Про заставу».
Крім того, слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права (п.1), припинення дії, яка порушує право (п.3) та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
По своїй суті, доведення позивачами помилковості арешту майна є спором про доведення права на таке майно. Таким чином в даному випадку, має місце спір приватноправового характеру, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
За наведених обставин, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, третя особа - ОСОБА_1 з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.109 КАС України, - заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч.5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 3, 104, п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до Районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, третя особа - ОСОБА_1.
2. Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя С.А. Гебеш