18 березня 2013 року Справа № 803/157/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Бондаренка В.В., Януль О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Любомльська МДПІ) про визнання протиправними дій при проведенні та оформленні результатів перевірки, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Любомльською МДПІ 08 вересня 2011 року складено акт № 439/17-2533213794 документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2010 року. За висновками акту донараховано 2 392 317,87 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) та 9 720,00 грн. податку на доходи фізичних осіб.
З 27 жовтня 2011 року по 04 листопада 2011 року Любомльською МДПІ повторно проведено документальну позапланову перевірку позивача за період з 20 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт від 11 листопада 2011 року № 749/17-2533213794, висновками якого донараховано ПДВ у сумі 60 865,73 грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 315,00 грн.
Результати обох перевірок оформлені податковими повідомленнями-рішеннями від 13 грудня 2012 року № 0001881701 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 035,00 грн. та № 0001891701 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 066 085,75 грн. (з них 2 452 868,60 грн. основний платіж, 613 217,15 грн. штрафні санкції).
Перевірки проведені в рамках розслідування кримінальної справи № 55-021-11 і податкові повідомлення-рішення після перевірок не надавалися. Під час розслідування кримінальної справи була проведена судово-економічна експертиза, висновок якої підтвердив невинність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (КК України) - ухилення від сплати податків, у зв'язку із чим провадження закрито за пунктом 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України).
Позивач вважає, що при проведенні перевірок і прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень відповідач допустився процесуальних порушень. Зокрема, підстав для проведення і призначення другої позапланової перевірки, визначених пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України), відповідач не мав. При проведенні обох перевірок використовувалися одні і ті ж самі документи. Запити щодо надання письмових пояснень та документів для другої перевірки від відповідача не надходили.
Норми пункту 58.4 статті 58 ПК України не передбачають прийняття податкового повідомлення-рішення у разі закриття кримінальної справи за реабілітуючими підставами.
Позивач вважає помилковими висновки Любомльської ОДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства.
Перевірками встановлено, що фізична особа-підприємець у 2010 році розмитнював згідно з договором комісії, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю «Сотерс» (ТзОВ «Сотерс») - комітентом - вживані транспортні засоби та запасні частини на суму 12 628 186,06 грн. (ПДВ 2 877 678,84 грн.), які потім передавалися останньому. На думку Любомльської МДПІ ОСОБА_4 мав би зареєструватися платником ПДВ з 26 березня 2010 року. З цієї дати до кінця року відповідач нарахував ПДВ у сумі 2 392 317,87 грн. з 11 961 589,35 грн. - вартості розмитненого товару. А у зв'язку із перевищенням у 2010 році граничної суми виручки, яка дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, то йому із суми комісійної винагороди, отриманої за послуги від ТзОВ «Сотерс», також донараховано ще 9 720,00 грн. податку доходи фізичних осіб.
Актом перевірки від 11 листопада 2011 року встановлено, що з 22 жовтня 2009 року по 13 січня 2010 року ОСОБА_4 розмитнив транспортних засобів, запчастин до них на суму 328 703,54 грн. Відповідач донарахував з цих операцій ПДВ у сумі 60 550,73 грн. та дійшов висновку про заниження доходу у вигляді отриманої комісійної винагороди, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 315,00 грн. Оскаржені повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/17-2533213794, однак сума донарахувань не співпадає із визначеними цим актом грошовими зобов'язаннями.
Висновки відповідача про допущені порушення податкового зобов'язаннями вважає безпідставними, адже позивач здійснив при ввезені на митну територію України вживаних транспортних засобів сплату усіх належних митних платежів, вказаних у вантажно-митних деклараціях (ВМД). Відтак вважає, що ОСОБА_4 не може мати заборгованості зі сплати ПДВ до бюджету. Ні податковими перевірками, ні досудовим розслідуванням не встановлено, що ОСОБА_4 був власником імпортованих транспортних засобів. Також позивач зазначив, що за надані послуги по розмитненню товару позивач отримував від комітента комісійну винагороду та не перевищував встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» граничного розміру виручки.
Також позивач у додаткових поясненнях (а.с.1-3, том 2) вказав, що суть послуг, наданих ним в межах договору комісії від 01 грудня 2009 року № 1, зводилася до пошуку осіб, які купували за кордоном вживані транспортні засоби і здійснював їх розмитнення. Довідки-рахунки для реєстрації транспортних засобів виписувало ТзОВ «Сотерс». За кожний автомобіль отримував винагороду, яку облікував у книзі обліку доходів і витрат, що було встановлено у висновку судово-економічної експертизи і у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи за статтею 212 КК України (ухилення від сплати податків). Зарахування до доходу (виручки) податковим органом грошових коштів, отриманих як засіб надання послуг у вигляді оплати митних платежів, є незаконним. Виручкою є лише отримана за послуги винагорода.
Наявність реабілітуючої обставини - відсутність в діях складу злочину про податки забороняє податковому органу приймати податкове повідомлення-рішення. Сама кримінальна справа на даний час знаходиться на стадії розслідування і остаточне рішення по ній не прийнято (провадження у ній зупинено).
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
У письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с.49-54, том 1) відповідач його вимог не визнав та зазначив, що на підставі постанови слідчого в рамках кримінальної справи № 55-021-11 проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01 січня по 31 грудня 2010 року, у тому числі по взаємовідносинах із ТзОВ «Сотрес». Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Сотерс» укладено договір комісії від 01 грудня 2009 року № 1, за умовами якого ОСОБА_4 здійснює придбання товару в третіх осіб на зовнішньоекономічному ринку від свого імені, але за дорученням та за рахунок ТзОВ «Сотерс», отримуючи при цьому комісійну винагороду 300,00 грн. за однією ВМД. Актами прийому-передачі транспортних засобів підтверджено їх передачу ТзОВ «Сотерс» загальною митною вартістю 890 594,52 грн.
Позивач уклав ряд зовнішньоекономічних контрактів, за якими імпортовано товар. Згідно з виписками банку по валютному рахунку позивача руху коштів у періоді, що перевірявся, не було.
Перевіркою виявлено суперечливі документи щодо оплати ОСОБА_4 послуг ТзОВ «Сотерс» (договори на посередницькі послуги) від 03 грудня 2009 року № 01, від 01 січня 2010 року № 2), де у ролі замовника виступає позивач, який доручає посередникові ТзОВ «Сотерс» оформити довідки-рахунки на реалізацію товарів, які згідно з договором комісії між ОСОБА_4 та ТзОВ «Сотерс» не належать комісіонерові.
Згідно з виписками по гривневих рахунках ОСОБА_4 всього за 2010 рік внесено на рахунок 4 174007,00 грн. як власні заощадження на розмитнення товару.
Будучи у першому кварталі 2010 року на загальній системі оподаткування, ОСОБА_4 за період з 01 по 12 січня 2010 року ввіз товарів митною вартістю 396 543,05 грн. Враховуючи виручку за останні 12 місяців (2 400,00 грн. за четвертий квартал 2009 року), а також фактичне надходження коштів на розрахункові рахунки у першому кварталі 2010 року, станом на 26 березня 2010 року встановлено перевищення межі 300 000.00 грн., а тому операції з передачі товарів є об'єктом оподаткування ПДВ. В порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пунктів 4.1, 4.3, 4.7 статті 4, підпунктів 3.1.2 -3.1.3 пункту 3.1 статті 3, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 2 392 317,87 грн.
Аналогічно за актом позапланової невиїзної перевірки від 11 листопада 2011 року встановлено імпортування протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-червня 2010 року транспортних засобів загальною митною вартістю 8 233 046,03 грн., в тому числі запасних частин на 237 463,66 грн. Обсяг оподатковуваних операцій з 20 жовтня 2009 року по 13 січня 2010 року склав 328 703,54 грн. Заява про реєстрацію платником ПДВ ОСОБА_4 не подана. Внаслідок не реєстрації платником ПДВ підлягає до сплати в бюджет 60 550,73 грн. ПДВ.
Реалізувавши у першому кварталі 2010 року транспортні засоби на загальну продажну вартість 940 696,23 грн., ОСОБА_4 перевищив граничну межу 500 000,00 грн. та не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування. В порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» ОСОБА_4 занизив валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності за перше півріччя 2010 року на 2 100,00 грн., у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 315,00 грн.
З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 15 лютого 2013 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701, а протиправність дій відповідача у зв'язку із проведенням перевірки та оформлення її результатів розглядати не як окрему позовну вимогу, а як підставу для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача у судовому засіданні також вказав, що відповідно до абзацу четвертого пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» правила, встановлені цим пунктом та на порушення яких посилається відповідач, не поширюються на операції з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів (в тому числі договору комісії), що вказує на протиправність рішень відповідача.
Представники відповідача, кожен зокрема, у судовому засіданні позов не визнають повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просять в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів і підстав.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2009 року ОСОБА_4 був зареєстрований Ковельською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець; з 20 жовтня 2009 року був взятий на податковий облік у Ковельській МДПІ, а з 02 лютого 2011 року перебуває на податковому обліку у Шацькому відділенні Любомльської МДПІ. Про зазначені обставини свідчать копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4, довідки від 20 жовтня 2009 року № 743, реєстраційних відомостей про позивача, повідомлення про взяття а облік/зняття з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження (а.с.58-63).
Судом також встановлено, що з 23 серпня по 01 вересня 2011 року Любомльською МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, результати якої оформлено актом від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794 (а.с.31-176, том 1). З акту цієї перевірки вбачається, що вона була проведена на підставі постанови слідчого Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2011 року в рамках кримінальної справи № 55-021-11, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Перевірка стосувалася діяльності ОСОБА_4 з 01 січня по 31 грудня 2010 року.
Актом цієї перевірки від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794 встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1, 4.3, 4.7 статті 4, підпункту 3.1.2, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження протягом 2010 року податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 392 317,87 грн., в тому числі за березень 2010 року 89 859,63 грн., за квітень 2010 року 281 060,25 грн., за травень 2010 року 444 175,55 грн., за червень 2010 року 498 674,70 грн., за липень 2010 року 323 145,01 грн., за серпень 2010 року 222056,02 грн., за вересень 2010 року 74 544,06 грн., за жовтень 2010 року 109 123,97 грн., за листопад 2010 року 200 665,24 грн., за грудень 2010 року 149 023,44 грн. Встановлено також порушення ОСОБА_4 статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік на 9 720,00 грн.
Аналогічні порушення податкового законодавства було зафіксовано актом позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 20 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, а валютного законодавства за період з 20 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, проведеної на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України: в порушення тих самих норм податкового законодавства ОСОБА_4 занизив податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 60 550,73 грн., в тому числі за березень 2010 року на 41 202,29 грн., за квітень 2010 року на 14 968,44 грн., за травень 2010 року на 2 100,00 грн., за червень 2010 року на 2 280,00 грн., а також занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 315,00 грн. (а.с.202-225, том 1). При проведенні цієї перевірки відповідач використав ті ж самі матеріали, що і при першій перевірці.
13 грудня 2012 року Любомльською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 001891701 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 3 066 085,75 грн.( з них 2452868,60 грн. основного платежу та 613217,15 грн. штрафних санкцій), а також повідомлення-рішення № 0001881701 про нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 035,00 грн. (а.с.241-242, том 2).
Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято Любомльською МДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, Любомльська МДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірність податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701 з огляду на таке.
Так згідно з актом податкової перевірки від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794 (далі - акт 1) фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надавав торгово-посередницькі послуги з придбання транспортних засобів, що були у використанні відповідно до договору комісії, укладеного з ТзОВ «Сотерс» від 01 грудня 2009 року № 1. Позивачем як комісіонером проводилися митні оформлення товару зі сплатою митних платежів за рахунок комітента та виплатою комісійної винагороди. Знана кількість транспортних засобів передавалася їх власнику після завершення митних процедур та їх транспортування на орендовану ТзОВ «Сотерс» стоянку. На момент проведення перевірки наявні лише окремі акти прийомки-передачі 16 транспортних засобів, переданих ОСОБА_4 ТзОВ «Сотерс», на загальну суму 890 594,99 грн. (а.с.149-150, том 1). Первинні документи про виплату винагороди (розхідні касові ордери, платіжні доручення про виплачену нагороду) ОСОБА_4 не надав, надано лише Книгу обліку доходів і витрат платника єдиного податку. Перевіркою виявлено суперечливі документи щодо оплати ОСОБА_4 послуг ТзОВ «Сотерс» (договори на посередницькі послуги від 03 грудня 2009 року № 01, від 01 січня 2010 року № 2), за якими ОСОБА_4 як замовник доручає ТзОВ «Сотерс» як посереднику оформити довідки-рахунки на реалізацію товарів, які згідно з Договором комісії між ним та ТзОВ «Сотерс» не належать комісіонерові.
Оплата митних платежів здійснювалася за рахунок внесених ОСОБА_4 протягом січня-грудня 2010 року власних заощаджень на загальну суму 4 174 007,50 грн. (а.с.161-163), про що для перевірки надано банківські виписки по рахунках позивача. У своїх поясненнях він вказав, що отримував кошти на оплату митних платежів від представника ТзОВ «Сотерс».
На підставі встановлених обставин Любомльська МДПІ дійшла висновку про виконання ОСОБА_4 на замовлення ТзОВ «Сотерс» поставок з-за меж митної території України (імпорту) бувших у використанні транспортних засобів та комплектуючих до них (а.с.150, том 1).
Перевіркою також виявлено, що ОСОБА_4 у період з 01 січня по 31 березня 2010 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, а з 01 квітня по 31 грудня 2010 року - на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності». Протягом першого кварталу 2010 року позивач ввіз і розмитнив на виконання договору із ТзОВ «Сотерс» за рахунок його коштів 15 транспортних засобів на загальну фактурну вартість 552 741,31 грн., тим самим перевищив граничну межу - 500 000,00 грн., що відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. ОСОБА_4 зобов'язаний був перебувати на загальній системі оподаткування.
Згідно з листом Ягодинської митниці ОСОБА_4 ввіз 216 транспортних засобів (перелік ВМД у додатку 2 до акта 1). Виходячи з даного факту визначено валовий дохід з комісійної винагороди у сумі 64 800,00 грн., в тому числі за перший квартал 2010 року - 4 800,00 грн., другий квартал 2010 року - 4 800,00 грн., третій квартал 2010 року - 18 000,00 грн., четвертий квартал 2010 року - 13 500,00 грн. (216 х 300,00 грн.). В порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» ОСОБА_4 занизив чистий дохід на 64 800,00 грн. та на підставі статті 14 зазначеного Декрету, статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягає донарахуванню 9 720,00 грн. податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (64 800,00 грн. х 15%) - а.с.153, том 1.
Крім того, податковою перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 протягом 2010 року згідно з договором комісії від 01 грудня 2009 року № 1 ввіз з-за меж митного кордону України на її митну територію транспортні засоби та запчастини, які були у використані, загальною митною вартістю 12 629 520,05 грн. (опис ВМД на підставі інформації Ягодинської митниці від 17 серпня 2011 року № 7/286411-1/55 міститься в додатку № 2 до акта перевірки 1 - а.с.164-168, том 1). Так як в ході перевірки ОСОБА_4 не в повному обсязі надав акти передачі товару комітенту ТзОВ «Сотерс», не надав залишки товарно-матеріальних цінностей, то за основу (базою оподаткування) перевіркою взято перетин митної території України (виписаних ВМД) - а.с.154, том 1. На сторінці 14 акта 1 вказано, що ОСОБА_4 ввіз на митну територію України товарів (транспортних засобів, запасних частин) на суму 1 628 186,06 грн., в тому числі ПДВ 2 877 678,84 грн. (додаток - той же опис ВМД на а.с.164-168, том 1), а тому відповідно до пункту 2.1 «б»-«в», підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ. Будучи у першому кварталі 2010 року на загальній системі оподаткування, за період з 01 січня по 12 січня 2010 року ОСОБА_4 ввіз товару на суму 396 543,05 грн. та враховуючи виручку за останні 12 місяців згідно зі звітом за четвертий квартал 2009 року - 2 400,00 грн., фактичне надходження коштів на його розрахунковий рахунок у банку у першому кварталі 2010 року, перевіркою станом на 26 березня 2010 року встановлено перевищення межі 300 000,00 грн., що вказує на обов'язок суб'єкта господарювання реєструватися платником ПДВ. З 26 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року ОСОБА_4 ввезено товару на суму 11 961 589,35 грн. Внаслідок нереєстрації платником ПДВ занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 2 392 317,87 грн. (а.с.155-156, том 1).
Актом перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3 (далі - акт 2) встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у четвертому кварталі 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування та отримав чистий дохід 2 400,00 грн.; у першому кварталі 2010 року на загальній системі оподаткування (декларація не подана), з 01 квітня по 30 червня 2010 року - також на спрощеній системі оподаткування і його чистий дохід становив 30 600,00 грн. У періоді, що перевірявся, перебував у господарських відносинах з рядом підприємств-нерезидентів. З пояснення ОСОБА_4 встановлено, що розрахунки із цими контрагентами здійснювалися Спільним українсько-польським підприємством ТзОВ «Сотерс», з яким укладено договір комісії від 01 грудня 2009 року № 1. Згідно з інформацією Ягодинської митниці від 17 серпня 2011 року № 7/28-6411-1/15, від 20 вересня 2011 року 3 7/28-7354-1/55 протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-червня 2010 року ОСОБА_4 імпортував товарів на загальну митну вартість 8 233 046,03 грн. (в тому числі 121 транспортних засобів і напівпричепів), з них 10 за 2009 рік, 111 - за 2010 рік. Акти приймання-передачі наявні по окремих із них на суму 836 887,36 грн. (а.с.209-210, том 2). За висновками Любомльської МДПІ у четвертому кварталі 2009 року ОСОБА_4 ввіз та розмитнив 10 транспортних засобів, реалізував (передав) у межах договору комісії у 2009 році 3 із них на загальну вартість 148 138,28 грн. (фактурна вартість, митні платежі, сплачене ПДВ і комісійна винагорода). ОСОБА_4 занизив валовий дохід за четвертий квартал на 145 738,28 грн.
Відповідно до наданих ОСОБА_4 виписок на його банківські рахунки вносилися кошти як власні заощадження на розмитнення товару - всього 2 376 715,93 грн. (додаток 1 до акта 2 - а.с.219-220, том 1). Любомльска МДПІ у цьому акті перевірки, як і в акті 1, вказала на перевищення граничної межі 500 000,00 грн. для перебування на спрощеній системі оподаткування у першому кварталі 2010 року. Відповідно до додатка 2 до акта 2 ОСОБА_4 реалізував у першому кварталі 2010 року транспортні засоби на загальну продажну вартість 940 696,23 грн. (а.с.212; 221-223, том 1).
Згідно з листами Ягодинської митниці ОСОБА_4 ввіз 121 транспортну одиницю, в тому числі у четвертому кварталі 2009 року - 10, у січні 2010 року - 14, у квітні 2010 року - 21, у травні 2010 року - 35, у червні 2010 року - 36. Відповідно за період з 01 січня по 31 березня 2010 року отримав 2 100,00 грн. комісійної винагороди за продані 7 одиниць транспортних засобів, які придбав у грудні 2009 року. За транспортні засоби ввезені у першому-другому кварталах 2010 року сума комісійної винагороди визначена у попередньому акті від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794. Любомльська МДПІ вирішила, що будучи у першому кварталі 2010 року на загальній системі оподаткування, ОСОБА_4 ввіз і передав власникам товарів за ціною реалізації (продажною вартістю) транспортних засобів, запасних частин на суму 940 696,23 грн. в кількості 24 одиниці (а.с.213, том 1).
В порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» ОСОБА_4 занизив оподатковуваний дохід на 2 100,00 грн. за перший квартал 2010 року за передані (реалізовані) у січні 2010 року 7 транспортних засобів, а тому на підставі статті 14 Декрету, статті 7 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» підлягає донарахуванню 315,00 грн. податку (2 100,00 грн. х 15%).
Перевіркою також встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій за період з 20 жовтня по 2009 року по 13 січня 2010 року склав 328 703,54 грн. (148 138,28 грн. за четвертий квартал 2009 року, 180 565,26 грн. - з 01 по 13 січня 2010 року). Отже, ОСОБА_4 зобов'язаний був до 20 лютого 2010 року подати заяву про реєстрацію платником ПДВ. Враховуючи встановлені обставини та результати попередньої перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3., пунктів 4.1, 4.2, 4.7 статті 4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок нереєстрації платником ПДВ занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 60 550,73 грн. (а.с.216, 218, том 1).
Надаючи оцінку таким висновкам, суд вважає, що Любомльська МДПІ неповно та з припущеннями встановила обставини та помилково застосувала норми матеріального права до спірних відносин.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є: а) будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. За правилами підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Відповідно до пункту 9.3, 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Пунктом 1.4 цього Закону вказано, що поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Водночас, згідно з пунктом 3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України, з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) та база оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, визначена відповідно у пункті 4.1 та 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» , може за добровільним рішенням зареєструватися платником ПДВ. Абзацом другим пункту 2.4 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують ПДВ під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищує розмір неторгового обороту.
Як встановлено податковими перевірками позивача та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 як комісіонер уклав договір комісії з ТзОВ «Сотерс» як комітентом від 01 грудня 2009 року № 1. Згідно з пунктами 1.2-1.4 договору комісіонер здійснює придбання товару в третіх осіб на зовнішньоекономічному ринку від свого імені за дорученням і за рахунок комітента, повинен здійснити всі дії щодо митного оформлення та декларування товару, який є власністю комітента. За пунктами 3.1.3, 3.1.5 договору комітент зобов'язаний сплатити всі митні платежі, податки, які необхідні при ввезені товару на митну територію України. За виконання послуг з придбання товару комітент зобов'язується виплачувати комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 300,00 грн. з ПДВ за кожну товарну партію (товар, що слідує на одному вантажному автомобілі, по одному супровідному документу (СMR) та заявляється за одною ВМД - а.с.30, том 2).
Право власності на товари, які ввозяться на митну територію України за договорами комісії, зберігається за комітентом, що визначено статтею 1018 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Отже, за договором комісії від 01 грудня 2009 року № 1 власником товару є комітент, а ОСОБА_4 здійснює організаційні послуги з укладення зовнішньоекономічних договорів та митного оформлення товару.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 № 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 07 листопада 2007 року № 933) , у графі 8 «Одержувач/Імпортер» наводяться відомості про одержувача товарів відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що підтверджує наміри сторін. Якщо при цьому особа, що набуває права власності на товар, не є одержувачем товару, то у графі зазначаються відомості про особу, яка набуває права власності на товари за зовнішньоекономічним договором (контрактом), і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про одержувача товарів. У графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного - при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.
Відповідно до інформації від 06 березня 2013 року, наданої на запит Любомльської МДПІ одержувачем товару та особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є ОСОБА_4 (а.с.36-53). Разом з тим, з копії ВМД, наданої відповідачем, від 07 липня 2010 року № 205000014/2010/000880 (а.с.132, том 1) в доповненні наведено відомості про власника товару - ТзОВ «Сотерс».
Відповідач не заперечує тієї обставини, що при ввезенні вживаних транспортних засобів та запасних частин до них ОСОБА_4 забезпечив розмитнення імпортованого товару та сплатив митні платежі, в тому числі ПДВ у встановленому обсязі.
Пункт 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення якого вказує відповідач, визначає механізм оподаткування ПДВ поставки товарів, отриманих в межах договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари, з метою наступного їхнього продажу.
Так згідно з пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
Відповідач, вказуючи на одночасне порушення позивачем пунктів 4.1, 4.3, 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не розмежовує, за яких обставин (випадків) вони підлягають застосуванню (поставки товарів, послуг на митній території України, поставки (імпорту) на митну територію України, передачу товарів за дорученням та за рахунок іншої особи). До одних і тих же правовідносин Любомльська МДПІ одночасно застосовує три норми, які стосуються різних випадків.
Разом з тим, відповідач в акті 1 на сторінці 13 зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначене правило не поширюється на операції з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону (а.с.154, том 1).
Водночас, відповідач, нараховуючи податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку із виконанням ОСОБА_4 договору комісії від 01 грудня 2009 року № 1, проігноровано абзац 4 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому його висновки про виникнення в позивача податкових зобов'язань при передачі комітенту ТзОВ «Сотерс» імпортованих вживаних транспортних засобів, є безпідставними.
Суд також враховує, що актом перевірки від 22 листопада 2011 року № 1404/23-21744489 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Сотрерс» ЛТД встановлено ввезення ОСОБА_4 на митну територію України у 2010 році 209 транспортних засобів, митна вартість яких становить 11 515 305,00 грн. (на іншій сторінці документа - 204 шт.). ПДВ сплачувався безпосередньо комісіонером ОСОБА_4 за рахунок внесених на поточний рахунок власних коштів; в платіжних дорученнях на сплату ПДВ при розмитненні автомобілів в призначенні платежу зазначено «оформлення транспортних засобів без ПДВ згідно з договором комісії», про що зазначено у висновку № 8062-8063 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 55-021-11 від 14 грудня 2011 року (а.с.7-8, том 2).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Недотримання такої підстави як загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, що перевищує допустимий розмір платників єдиного податку, передбачає реєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
Порядок оподаткування доходів від здійснення підприємницькою діяльністю визначений статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», відповідно до якої оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Разом з тим, актами 1 та 2 зазначено, що позивач у четвертому кварталі 2009 року перебував на спрощеній системі оподаткування. У першому кварталі 2010 року перебував на загальній системі оподаткування та його доходи підлягали оподаткуванню на загальних підставах; у зв'язку із перевищенням встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» граничного обсягу коштів, що надійшли на його розрахунковий рахунок у 2010 році, доходи підлягали оподаткуванню відповідно до статей 13, 14 Декрету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» за ставкою, встановленою статтею 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому розмір доходу підлягає визначенню на підставі первинних документів, що засвідчують факти оплати доходу (у даному випадку - комісійної винагороди) з урахуванням витрат при здійсненні підприємницької діяльності. Позивач не вів облік витрат, для перевірки не надав первинних документів, що підтверджують обсяг отриманої винагороди. При розрахунку податку на доходи фізичних осіб, як слідує з актів 1 та 2, відповідач виходив із суми 300,00 грн. за кожну ВМД та кількості ВМД, перелік яких надано Ягодинською митницею на запит Любомльської МДПІ (216 ВМД за 2010 рік та 7 ВМД за 2009 рік, транспортні засоби за якими передані комітенту у 2010 році). На думку суду, перелік ВМД не може бути доказом отримання винагороди в межах договору комісії, бо ні ВМД, ні їх реєстр не містить безпосередніх відомостей про факт виплати винагороди (доходу). Разом з тим, перевіркою встановлено лише наявність актів приймання-передачі від комісіонера до комітента 16 транспортних засобів (їх копії наявні на а.с.133-140, том 1). В протоколі допиту ОСОБА_4 зазначено, що договір комісії виконувався лише в частині поставки транспортних засобів комітенту та проведення їх митного оформлення, про що йдеться у висновку № 8062-8063 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 55-021-11 від 14 грудня 2011 року (а.с.8, том 2). З копії постанови про закриття кримінальної справи за окремим епізодом від 26 червня 2012 року вказано, що «допитаний в ході досудового слідства директор СП «Сотерс» ЛТД ОСОБА_7 показав, що договір комісії від 01 грудня 2009 року № 01 про поставку транспортних засобів дійсно був укладений з приватним підприємцем ОСОБА_4 Однак умови даного договору фактично не виконувалися. Жодних розрахунків СП «Сотерс» ЛТД з приватним підприємцем ОСОБА_4 по договору комісії не проводило» (а.с.27, зворот).
Відтак, розрахунок доходу на підставі ВМД є необґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи (як і відомості Книги обліку доходів і витрат та звітів суб'єкта підприємницької діяльності (а.с.16-26, том 2) звітам суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2009 року, другий - четвертий квартал 2010 року (а.с.66-69, том 1). Так у Книзі обліку доходів і витрат вказано про суму доходу у четвертому кварталі 2009 року 3 000,00 грн., а у звіті - 2 400,00 грн.; в першому кварталі 2010 року - 4 200,00 грн. в Книзі (звіт не подавався); у другому кварталі 2010 року - 27 900,00 грн. у Книзі та 30 600,00 - у звіті; відповідно у третьому кварталі - 18 000,00 грн. та 15 300,00 грн.
Отже, фактична сума доходу ОСОБА_4 у 2010 році податковою перевіркою достовірно не встановлена, а ґрунтується на припущеннях, що вказує на незаконність нарахування податку на доходи фізичних осіб у такий спосіб.
Дії відповідача щодо оформлення результатів перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701 є протиправними, та не відповідають нормам Податкового кодексу України, що є ще однією підставою скасування таких рішень у зв'язку із обставинами, що були встановлені у ході судового розгляду.
Як вбачається з податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701, вони були прийняті на підставі акта перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3 (а.с.241-242, том 2). Відповідно до підпункту 86.8 пункту 86 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Отже, податкові повідомлення-рішення на підставі позапланової перевірки повинні були б бути прийняті у вказаний строк, однак фактично прийняті більш як через рік від дня складання відмови позивача від підписання акта перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3 (а.с.225, том 1).
Зважаючи на те, що в акті перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3 сума заниження податкового зобов'язання не відповідає сумі нарахування за податковими-повідомленнями-рішеннями від 13 грудня 2012 року, то на вимогу суду відповідач надав розрахунок основного зобов'язання та штрафних санкцій за кожним повідомленням-рішенням, що є предметом позову (а.с.55, том 2). Із вказаного розрахунку слідує, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794 та акта перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3. Судом зазначалося, що перевірка, результати якої оформлені актом від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794, призначена на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи № 55-021-11. Зазначена кримінальна справ порушена у тому числі відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 201 КК України - а.с.106-107, том 1).
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Наведене положення не містить вказівки на конкретно визначені статті КК України, за якими має бути порушено кримінальну справу та доручено провести перевірку для цілей її виконання податковими органами.
Як встановлено пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Пункт 86.9 цієї ж статті ПК України передбачає, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, такі приписи щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність. Ця норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. У даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання. На переконання суду, в даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування, та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки.
Водночас, із нормою пункту 86.9 статті 89 ПК України пов'язана норма, закріплена у пункті 58.4 статті 58 ПК України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Таким чином, податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм.
Так як судом встановлено проведення виїзної документальної перевірки позивача у рамках кримінальної справи у відповідності з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону в межах кримінальної справи № 55-021-11, при цьому постановою від 25 червня 2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 212 КК України відмовлено у зв'язку із відсутністю складу злочину (а.с.4-5, том 2), провадження досудового розслідування зупинено до встановлення осіб, які вчинили злочин відповідно до постанови слідчого від 17 листопада 2012 року, то прийняття податкового повідомлення-рішення Любомльською МДПІ за таких обставин не узгоджується з нормами пункту 86.9 статті 86, пункту 58.4 статті 58 ПК України.
При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідно до роз'яснень Державної податкової служби у Волинській області у зв'язку із неодноразовими запитами відповідача про надання правової допомоги (а.с.239, том 1), оскільки згідно зі статтею 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Суд зауважує, що не тільки акт перевірки від 08 вересня 2011 року № 439/17-2533213794, а й акт перевірки від 11 листопада 2011 року № 749/1701/НОМЕР_3, що хоч і призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, скеровані слідчому відділу податкової міліції Державної податкової служби у Волинській області листом відповідача від 15 листопада 2011 року № 7081/17 та використані як докази у досудовому розслідуванні, зокрема, надані для підготовки висновку судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 55-021-11 (а.с.6-15, том 2). Відмовляючи у порушенні кримінальної справи за фактом умисного ухилення ОСОБА_4 від сплати податків за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 212 КК України, слідчим, крім висновку судово-економічної експертизи від 14 грудня 2011 року № 8062-8063, взято до уваги покази допитаного у справі головного державного податкового ревізора-інспектора Любомльської МДПІ ОСОБА_8, який безпосередньо брав участь у проведенні обох позапланових перевірок позивача та вказав на відсутність збитків у вигляді несплати ПДВ до бюджету. Зазначене свідчить про необ'єктивність та неоднозначність позиції Любомльської МДПІ по відношенню до позивача.
Оскільки, відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не враховано вимоги пункту 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 86 ПК України, то це вказує на їх протиправність.
З огляду на неповно встановлені відповідачем обставини, невідповідність висновків відповідача нормам податкового законодавства, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити повністю та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської МДПІ від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701.
Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 58, 78, 86 Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 13 грудня 2012 року № 0001891701 та № 0001881701.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 22 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк