Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 березня 2013 р. Справа №805/839/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Козаченка А.В.
при секретарі Широбокові І.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Донецької міської ради Бондаренко Олексія Івановича про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Донецької міської ради Бондаренко Олексія Івановича про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивач зазначив, що 21.01.2013р. відповідачем прийнято рішення про залишення без розгляду документів, що подані 21.01.2013р. позивачем для проведення державної реєстрації з підстав: документи подані за неналежним місцем проведення реєстрації.
Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним з наступних підстав.
Вказаним рішенням порушені права позивача на вільне здійснення підприємницької діяльності, передбачені вимогами ст. 43 Господарського кодексу України. Відповідач позбавив позивача можливості займатися підприємницькою діяльністю, одержувати дохід та сплачувати передбачені законодавством податки та збори до бюджету.
Позивач згідно з вимогами ст. 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» надав відповідачу заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію документу, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податку; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
В картці була вказана адреса: АДРЕСА_1. Дана адреса належить до території обслуговування відповідача.
На підставі викладеного позивач просив визнати нечинним рішення відповідача від 21.01.2013р. про залишення документів, що подані для проведення державної реєстрації, без розгляду; зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень, вчинити дії - внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця від 21.01.2013р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення (а.с.22-25), згідно яких позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 21.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з питання проведення його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, про що свідчать реєстраційна карта на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, картка платника податків та квитанція про внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (а.с.6-9).
21.01.2013р. відповідачем прийнято рішення про залишення без розгляду документів, що подані для проведення державної реєстрації (а.с.5). Підставою такого рішення відповідачем зазначено: документи подані за неналежним місцем проведення реєстрації.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст.42, 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст.43 Господарського кодексу України.
Проблемою даного спору є питання щодо правомірності залишення без розгляду документів, що подані позивачем для проведення державної реєстрації як фізичної особи-підприємця.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюється Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до цього Закону (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755 від 15.05.2003р. (далі за текстом - Закон України №755) передбачений вичерпний перелік дій, яким державний реєстратор, як посадова особа управління керується при здійснені тієї або іншої реєстраційної дії.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України №755, державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:
- проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
- передає органам державної статистики (далі - органи статистики), державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;
- формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону). Якщо кількість державних реєстраторів у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації становить три і більше осіб, зберігання реєстраційних справ забезпечує відповідна посадова особа структурного підрозділу (відділу, управління), який створюється для організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи державних реєстраторів;
- оформлює та видає виписки, витяги та довідки з Єдиного державного реєстру;
- проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;
- проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;
- звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;
- здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;
- вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду;
- здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердження факту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених цим Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі;
- повідомляє правоохоронні органи щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи та фізичною особою - підприємцем державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- проводить у випадках, передбачених цим Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- здійснює інші дії, передбачені цим Законом.
Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому діючим законодавством України повноваження.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владний повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною 1 ст. 104 КАС України, яка кореспондується з вимогами ч.1 ст.2 КАС України, передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Статтею 1 Закону України №755 передбачено, що місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 755, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно ч.2 ст.4 Закону України №755, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Статтею 5 Закону України №755 передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України № 755 єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З частини 1 статті 17 Закону України № 755 вбачається, що відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст.42 Закону України № 755, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи, зокрема:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.42 Закону України № 755, державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця.
Як вже зазначалось судом, для реєстрації позивача, який є іноземцем - громадянином Республіки Узбекистан, як фізичної особи підприємця, відповідачу надано наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця; картка про включення позивача до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця у розмірі 34 грн. (а.с.6-9).
Також суд зазначає, що згідно ч.6, ч.7 ст.42 Закону України № 755, державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо:
- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- документи не відповідають вимогам частин першої та другої статті 8 та частини п'ятої статті 10 цього Закону;
- документи подані не у повному обсязі.
Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису. Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського кодексу України та ч.1 ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами.
Згідно ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
Згідно ст.11 Закону України «Про імміграцію», особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 567 затверджені «Правила оформлення віз в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» (далі за текстом - Правила №567).
Пунктом 1 Правил №567 передбачено, що ці Правила регулюють процедуру оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного
проїзду через її територію, зберігання та надсилання бланків візових етикеток до уповноважених органів, знищення бланків візових етикеток, а також оформлення документа, що дає право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху.
У разі подання іноземцем та особою без громадянства особисто або через уповноважену особу звернення про оформлення візи в порядку, встановленому пунктом 23 вищевказаних Правил №567, уповноважений орган видає іноземцеві та особі без громадянства або уповноваженій особі паспортний документ з вклеєною візовою етикеткою.
Згідно п. 2 Правил №567, віза - це наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку; візова етикетка - це кольорова наклейка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа.
Відповідно до п.25 Правил №567, інформація про іноземців та осіб без громадянства, яким оформлено або відмовлено в оформленні візи, подається Адміністрації Держприкордонслужби у порядку та строки, встановлені МЗС і зазначеною Адміністрацією.
Залежно від мети поїздки візи поділяються на типи, що встановлені пунктом 11 вищезазначених Правил №567.
Також, суд зазначає, що порядок реєстрації місця проживання громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, встановлено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Таким чином, суд вважає, що здійснювати господарську діяльність в Україні як підприємці, тобто зареєструватись як фізичні особи-підприємці в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», мають право іноземці та особи без громадянства, які отримали візи у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 567 та зареєстрували місце проживання у відповідності до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Як вбачається з паспорту позивача, він має дозвіл на знаходження в Україні менше шести місяців, тобто на час перебування, що не є тотожнім місцю проживання, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем правомірно залишено без розгляду документи позивача, що подані для проведення державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, оскільки документи подані не за місцем проживання позивача.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що під час залишення без розгляду документів позивача, що подані для проведення державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволені позову ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Донецької міської ради Бондаренко Олексія Івановича про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25.03.2013р.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.