копія
19 березня 2013 р. Справа № 804/1924/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горбалінського В.В.
при секретарі судового засідання - Кошлі А.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.02.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області в якому, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 19.03.2013 року, позивач просить суд:
визнати протиправною дію відповідача територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області по неправильному нарахуванні середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року в розмірі 3965,00 грн.;
зобов'язати територіальне управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, обраховану із середньоденного заробітку 360,15 гривень, в розмірі 7 923,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не вірно розрахована сума середньомісячної заробітної плати в розмірі 3 965,00 грн., яка виплачена йому відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по справі № 2а-9667/08/0470, оскільки вона повинна розраховуватись за останні два місяці роботи до звільнення, а саме лютий-березень 2007 року з таких розрахунків: за 13 відпрацьованих робочих днів у лютому 2007 року - 3006,58 грн. (оклад - 1834,30 грн., кваліфікаційний клас - 227,50 грн., вислуга років - 515,45 грн., премія - 366,86 грн., індексація - 62,47 грн.), за 16 робочих днів у березні 2007 року - 2755,78 грн. (оклад - 403, 14 грн., кваліфікаційний клас - 50 грн., надбавка по постанові - 90,63 грн., вислуга років - 135,94 грн., премія - 100,79 грн., перерахунок - 515,45 грн., премія до свята - 1411 грн., індексація - 48,83 грн.), тому середньоденна заробітна плата, яка повинна була братись для розрахунку, становить 360,15 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення згідно позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснити за його відсутності. До суду також було надано письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідачем в повному обсязі виплачено позивачу компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі середньої заробітної плати за один місяць.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, зазначає наступне.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по справі № 2а-9677/08/0470 ОСОБА_1 був поновлений на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 08.02.2007 року та зобов'язано територіальне управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік. В частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за один місяць постанову звернуто до негайного виконання.
26 березня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, по якому 29.03.2012 року головним державними виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до платіжного доручення № 11636 від 26 квітня 2012 року територіальним управлінням державної судової адміністрації в Дніпропетровській області виплачено ОСОБА_1 суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3 164,66 грн. Вказана сума була розрахована із розрахунку оклад - 2822, грн., 2 кваліфікаційний клас - 350 грн., вислуга років 25% - 793 грн. та враховує відрахування єдиного внеску в розмірі 6,1 % та прибуткового податку в розмірі 15%.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. п. 3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, в якому зазначено, що коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 39к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади судді, який було скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, був винесений 12.10.2007 року. При цьому в період з 04.03.2007 року по 12.10.2007 року позивач перебував на лікарняному та на роботу не виходив, тобто не працював.
Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не працював, а ні протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням, а ні протягом попередніх двох місяці перед цими двома місяцями, суд доходить до висновку, що позиція позивача щодо того, що середня заробітна плата повинна розраховуватись за лютий-березень 2007 року, як за останні два місяці роботи до звільнення, є безпідставною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Суд погоджується з тим, що розмір середньої заробітної плати, який вирахуваний територіальним управлінням державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд доходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України.
За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст постанови у повному обсязі складено 25.03.2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 25.03.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський