Справа № 815/1685/13-а
15 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
при секретарі Васіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, третя особа - Державна податкова служба в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанови Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18 лютого 2013 року та рішення Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відмову в примусовому виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, зобов'язання прийняти всі передбачені законом засоби для виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року Одеським окружним адміністративним судом 09 січня 2013 року у порядку ст.ст. 255, 259 КАС України йому видані виконавчі листи по адміністративній справі № 2а-1791/10/1570 про поновлення на посаді та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18.02.2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. п. 6, 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме на відсутність відмітки про набрання законної сили ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року, якою до виконавчих документів внесені відповідні зміни у порядку ст. 259 КАС України, а саме ухвалено доповнити графу виконавчого листа від 09.01.2013 року по справі № 2а-1791/10/1570 «індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача за його наявності (для фізичних осіб-платників податків)», зазначивши ідентифікаційний номер ОСОБА_2 НОМЕР_1. Крім цього позивач зазначає, що відповідачем постановою від 18 лютого 2013 року не роз'яснено відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» право стягувача на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність.
Також позивач зазначає, що всупереч ст.ст. 3, 124 Конституції України, за змістом яких рішення суду є обов'язковим для правонаступника боржника, Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області посилається на зміну організаційно-правової форми відповідача: з Державної податкової адміністрації в Одеській області на Державну податкову службу в Одеській області та безпідставно повернуто без виконання вищезазначений виконавчий лист. Таким чином, на думку позивача, Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області позбавляє його права компенсації за час вимушеного прогулу.
За таких підстав, позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18 лютого 2013 року та рішення Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відмову в примусовому виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, зобов'язати прийняти всі передбачені законом засоби для виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.02.2013 року за виконавчим листом № 2а-1791/10/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочення податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації в Одеській області винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що під час виконання виконавчого документу сектором мережі та зведених показників Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області було встановлено, що у виконавчому листі по адміністративній справі № 2а-1791/10/1570, виданому Одеським окружним адміністративним судом 09.01.2013 року щодо стягнення з Державної податкової адміністрації в Одеській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів за період з 28.12.2009 року по 04.12.2012 року, боржником зазначена Державна податкова адміністрація в Одеській області, яка відповідно до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів не значиться. Проте адресою боржника зазначена адреса окремої юридичної особи, яка самостійно відповідає по своїм зобов'язанням, а саме Державна податкова служба в Одеській області. А тому відповідно до п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 Головне управління повернуло листом №09-08/199-1337 від 25.02.2013 року виконавчий документ стягувачу, як такий, що видано та оформлено з порушенням установлених вимог, при цьому рішення про відмову від виконання, яке позивач просить визнати суд протиправним та скасувати, Головним управлінням взагалі не виносилось. За таких підстав відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні, підтримав правову позицію відповідачів, вважав позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та третьої особи, суд встановив наступне.
18.02.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1791/10/1570, виданого 09.01.2013 року Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочення податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації в Одеській області з 28 грудня 2009 року (а.с. 16).
В цій постанові державним виконавцем зазначено, що в пред'явленому до виконання виконавчому документі відсутній ідентифікаційний код стягувача, що в свою чергу унеможливлює примусове виконання рішення суду. Також зазначено, що крім того до заяви про примусове виконання додано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 по справі № 2а-1791/10/1570 про виправлення описки у виконавчому листі, яка не містить відповідної відмітки суду про набрання нею чинності (а.с. 16).
При винесенні зазначеної постанови державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області керувався п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями) у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Згідно п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закон у(п.6); наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8).
Відповідно до ч.3 ст. 26 Закон України № 606-XIV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Як вбачається з доданої позивачем до суду копії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року по справі № 2а-1791/10/1570, якою частково задоволено заяву ОСОБА_2 про виправлення описки у виконавчому листі, а саме доповнити графу виконавчого листа від 09.01.2013 року по справі № 2а-1791/10/1570 «індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача за його наявності (для фізичних осіб-платників податків)», зазначивши ідентифікаційний номер ОСОБА_2 НОМЕР_1, зазначена ухвала набрала законної сили 26.02.2013 року (а.с. 17).
За таких підстав, судом встановлено, що на дату звернення позивача до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з вищезазначеним виконавчим листом № 2а-1791/10/1570, у цьому виконавчому листі був відсутній ідентифікаційний номер ОСОБА_2, а вищезазначена ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року по справі № 2а-1791/10/1570 не набрала законної сили.
Доводи позивача, що усупереч ч.3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові від 18 лютого 2013 року відповідачем не було роз'яснено право стягувача на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону, суд вважає необґрунтованими оскільки позивач вже скористався цим правом та за заявою ОСОБА_2 Одеським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 04.02.2013 року по справі № 2а-1791/10/1570 про доповнення відповідної графи виконавчого листа від 09.01.2013 року, проте ця ухвала суду на час звернення ОСОБА_2 до відповідача не набрала законної сили, що є обставиною, яка виключала на той час відкриття та здійснення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-1791/10/1570.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області правомірно у відповідності до вимог законодавства України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.02.2013 року за виконавчим листом № 2а-1791/10/1570, виданим Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочення податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації в Одеській області.
Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області з заявою від 19.02.2013 року та доданим до неї, крім інших документів, виконавчим листом по адміністративній справі № 2а-1791/10/1570, виданим Одеським окружним адміністративним судом 09.01.2013 року, щодо стягнення з Державної податкової адміністрації в Одеській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вирахуванням відповідних зборів і платежів за період з 28.12.2009 року по 04.12.2012 року. (а.с. 14, 33).
Відповідно до п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845(в редакції постанови КМ України від 30.01.2013 року № 45)(далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно п.2 Порядку боржники це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.
Відповідно до п. 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Згідно п. п.1 п.9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.
За результатом розгляду заяви позивача від 19.02.2013 року Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - Головне управління) листом від 25.02.2013 року № 09-08/199-1337 повернуло без виконання заяву з доданими до неї документами при цьому зазначило, що згідно з мережею розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів, за кодом ЄДРПОУ 01292140 станом на 22.02.2013 року на обслуговуванні в Головному управлінні знаходиться Державна податкова служба в Одеській області, рахунків на ім'я Державної податкової адміністрації в Одеській області на балансі Головного управління не відкрито (а.с.14).
Як зазначено вище, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі обов'язково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 р. № 981 « Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно з додатками 1 - 3. Установлено, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.
Згідно з додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 р. № 981 зазначено, що Державна податкова служба в Одеській області утворюється шляхом перетворення Державної податкової служби в Одеській області.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вже станом на 30.01.2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована Державна податкова служба в Одеській області, ідентифікаційний код 01292140, місцезнаходження 65044, Одеська область, м. Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5 (а.с.50-51).
Отже, за таких підстав суд вважає, що Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області правомірно у відповідності до вимог законодавства України повернуто без виконання заяву від 19.02.2013 року з доданими до неї документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами та третьою особою доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що відповідачі діяли в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства України, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 181, 254 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, третя особа - Державна податкова служба в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанови Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 18 лютого 2013 року та рішення Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відмову в примусовому виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, зобов'язання Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області прийняти всі передбачені законом засоби для виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, в повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 20 березня 2013 року.
Суддя /підпис/ О.А. Левчук
Повний текст постанови складено 20 березня 2013 року.