№ справи: 0101/959/2012 Головуючий суду першої інстанції:Цурцев В.М.
№ провадження: 22-ц/190/1329/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.
"11" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Курської А.Г.
Суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І.
При секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відділу по управлінню комунальної власності Алуштинської міської ради, ліквідаційної комісії представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта, виконавчого комітету Алуштинської міської ради, КРП «Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа Алуштинська міська рада про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, відміну реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та її представника - ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року, -
10 лютого 2012 року представник ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 звернулась до Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ОСОБА_7, відділу по управлінню комунальної власності Алуштинської міської ради, ліквідаційної комісії представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта, виконавчого комітету Алуштинської міської ради, КРП «Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації», зазначивши третьою особою - Алуштинську міську раду про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, відміну реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення № 224 від 10 березня 2006 року виконавчого комітету Алуштинської міської Ради територіальної громади в особі Алуштинської міської Ради було оформлено право власності на нежитлові приміщення загальною площею 95,1 кв.м і підвал площею 33,2 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1.
22 травня 2006 року приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчила по реєстровому № 2612 договір купівлі-продажу вищевказаного комунального майна загальною площею 95,1 кв.м., підвал 33,2 кв.м. розташованого в будинку АДРЕСА_1 між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта і ОСОБА_7
27 червня 2007 року рішенням № 16/16 сесії Алуштинської міської Ради до переліку об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради, які підлягають приватизації включено нежитлове приміщення площею 34,8 кв.м, що знаходиться в цій же будівлі за адресою АДРЕСА_1. Право викупу надано ОСОБА_7
15 січня 2008 року приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчила по реєстровому № 28 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 34,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між відділом по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської Ради і ОСОБА_7
Рішенням № 16/17 від 27 червня 2007 р. 16 сесією 5 скликання Алуштинської міської Ради (а.с. 12) до переліку об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради, які підлягають приватизації було включено нежитлове приміщення площею 48 кв.м., що знаходиться в цій же будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Право викупу надано ОСОБА_7
15 січня 2008 року приватний нотаріус Алуштинського міською нотаріальною округу ОСОБА_10 посвідчила по реєстровому № 29 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 48,0 кв.м. в цьому ж будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, між відділом по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської Ради і ОСОБА_7
Зазначені договори позивачка вважає недійсними в частині покупця, оскільки фактично ОСОБА_6 прийняла на себе усі витрати, пов'язані із утриманням спірного майна і у неї була із відповідачем ОСОБА_7 домовленість, що він переоформить право власності на це нерухоме майно саме на неї. В підтвердження цієї обставини відповідач видав довіреність на ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_11 щодо розпорядження цим майном, але в подальшому відповідач змінив свій намір і за різними обставинами став уникати із позивачкою зустрічі та переоформляти право власності на спірне майно на неї.
Також просила визнати частково недійсними договори, посвідчені приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округа ОСОБА_9 02 квітня 2008 року №№ 1133, 1134, 1135 про внесення змін у договори купівлі-продажу.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_7 від 23 вересня 2008 року.
Визнати за нею право власності на 59/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_7 на 59/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати КРП СМБРТІ зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на 59/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відділу по управлінню комунальної власності Алуштинської міської ради, ліквідаційної комісії представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Алушта, виконавчого комітету Алуштинської міської ради, КРП «Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа Алуштинська міська рада про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, відміну реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, яка разом з цивільною справою надійшла до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем на час ухвалення оскаржуваного судового рішення були надані всі необхідні, передбачені законодавством, докази, які підтверджують, що спірне майно придбано за кошти ОСОБА_6, в її інтересах та для неї.
04 лютого 2013 року до канцелярії Апеляційного суду Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 на зазначене рішення.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не дав належної оцінки доказам, наданим позивачкою, а саме: квитанціям про перерахунок грошових коштів по оспарюваним правочинам і тій обставині, що згідно до акту прийому-передачі спірного майна, відповідач його не приймав, оскільки в актах зазначено не його підпис і ця обставина відповідачем не оспарювалась.
Заперечуючи проти апеляційних скарг, відповідач ОСОБА_7 зазначив про те, що доводи обох апеляційних скарг не ґрунтуються на законі, а саме: згідно зі ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції чинної під час укладання договорів купівлі-продажу право приватизації нерухомого майна шляхом викупу має тільки орендар цього майна.
На підставі рішення Алуштинської міської ради від 08 лютого 2006 року № 26/122 від 27 червня 2007 року № 16/16 та № 17/17 та наданих відповідачем документів в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» була проведена приватизація шляхом викупу, а також були укладені оспорювані договори купівлі-продажу нерухомості по АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» об'єкти малої приватизації можуть бути придбані покупцями за рахунок власних чи позичених грошових коштів.
Стаття 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» зазначає, що виключно покупець набуває право власності на об'єкт приватизації.
Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право власності на об'єкт приватизації підтверджується договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» виключно покупець є платником засобів за викуп об'єкту приватизації та виключно договір купівлі-продажу є підставою для внесення засобів на передбачений договором банківський рахунок як оплату за придбання об'єкту приватизації.
В якості покупця в оспорюваних договорах виступає виключно фізична особа-підприємець ОСОБА_7 і виключно він набуває права та обов'язки, встановлені договором.
Згідно з п. 3 оспорюваних договорів купівлі-продажу об'єкт приватизації передається покупцю після повної оплати ним вартості придбаного майна.
На виконання зазначених норм права фізична особа-підприємець ОСОБА_7, як покупець, здійснив всі необхідні дії по виконання обов'язків по оплаті, наслідком чого є фактична передача спірного нерухомого майна, відсутність з боку органу приватизації претензій та санкцій і реєстрація права власності.
Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
11 березня 2013 року до Апеляційного суду Автономної Республіик Крим від ОСОБА_6 надійшла телеграма, в якій вона просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з її хворобою, а також у зв'язку з відсутністю її представника. Проте, до телеграми не додано будь-яких доказів про стан здоров'я позивачки та про неможливість участі у справі, в суді апеляційної інстанції, її представника.
Колегія суддів, обговоривши причини неявки апелянтів в судове засідання, визнає їх неповажними, оскільки не надано будь-яких доказів як щодо стану здоров'я ОСОБА_6, так і щодо причин неявки в судове засідання її представника адвоката ОСОБА_8, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладання розгляду справи.
Крім того, з списку № 1 згрупованих поштових відправлень убачається, що 07 лютого 2013 року на адресу ОСОБА_8 надіслано судову повістку-повідомлення.
Після цього від апелянта ОСОБА_8 не надходило будь-якої інформації про відкладання розгляду справи з будь-яких причин.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились у судове засідання, судова колегія виходячи з вимог закону про строки розгляду справи, вважає за необхідне справу розглянути у відсутності зазначених осіб, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Неявка осіб, які беруть учать у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи являється їх волевиявленням, які свідчать про відмову від реалізації свого права та безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті за доводами апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_7 та його представника за довіреністю ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_6 та апеляційної скарги її представника ОСОБА_8, визнає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України усі перелічені в статті категорії справ підпадають під цивільну юрисдикцію суду, якщо не встановлено інший порядок їх розгляду, тобто коли їх розгляд не проводиться за правилами інших видів судочинства (господарського, адміністративного).
Суддя, приймаючи позовну заяву або заяву, повинен перевірити чи може суд розглядати цю справу, тобто чи підпадає розгляд такої справи під його юрисдикцію.
Якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, суддя має відмовити у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України). У разі виявлення непідвідомчості справи в ході її розгляду суд своєю ухвалою закриває у ній провадження (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). На тій же підставі апеляційний суд зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі (ч. 1 ст. 310 ЦПК України).
З матеріалів справи убачається, що під час розгляду зазначеної цивільної справи судом першої інстанції, 28 травня 2012 року, ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, у якому ставив питання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Клопотання було мотивовано тим, що вимоги позивачки направлені на визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та додаткових угод до них, сторонами в яких є юридична особа - відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 Тобто зазначені угоди, відповідно до ст.ст. 173, 179 ГК України, є господарськими договорами.
У зазначеному клопотанні відповідач ОСОБА_7 також вказує на те, що укладання, виконання, розірвання, визнання недійсними, звернення до суду та інші питання відносно господарських договорів визначаються ГК України, а також ГПК України. Виходячи зі змісту ст. 12 ГПК України та п. 3.2. Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» № 10 від 24 жовтня 2011 року, спори відносно господарських договорів розглядаються господарськими судами.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розгядаються справи які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначене клопотання відповідача ОСОБА_7, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі та розглянув по суті справу, що не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи убачається, що договір купівлі-продажу було укладено між двома юридичними особами щодо комунального майна, яке підлягало приватизації: Фондом майна та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, правовий статус якого як фізичної особи-підприємця підтверджується випискою серії ААВ № 867521 виданою 21 лютого 2013 року державним реєстратором Зюзько С.О., з якої убачається, що ОСОБА_7 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 14 грудня 2001 року і по теперішній час.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, в тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
В роз'ясненнях, що містяться в п. 3.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено… господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна…, в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
З огляду на приписи частини 2 статті 1 та статті 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Зважаючи на те, що предметом спору є договір про відчуження об'єкту приватизації комунального майна від 22 травня 2006 року та решти договорів про внесення до нього змін: від 15 січня 2008 року реєстровий № 28 та від 15 січня 2008 року реєстровий № 29; від 02 квітня 2008 року реєстровий № 1133-№ 1135, то цей спір підвідомчий господарському суду, а не суду загальної юрисдикції.
Інші позовні вимоги: про скасування реєстрації права власності суб'єкта господарювання на цей об'єкт з комунального майна та визнання покупцем спірного майна фізичної особи ОСОБА_6 з визнанням за нею права власності на майно з обов'язковою реєстрацією в БТІ, є взаємопов'язаними з оспорюваним договором і мають розглядатись господарським судом.
Отже, виявивши підстави, визначені у п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, постановивши відповідну ухвалу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст.ст. 303, 305, 307, 310, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року скасувати і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Роз'яснити позивачці ОСОБА_6, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: