Придніпровський районний суд м.Черкас
номер справи 2314/1755/12
19 березня 2013 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Степаненко О.М.
при секретарі - Осадчому О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто 1» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяну підприємству працівником під час виконання ним трудових обов'язків,-
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.07.2011 року о 22 год. 18 хв. на 202-му кілометрі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль «Renault Magnum» д.н.з НОМЕР_2 з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_2, який є приватною власністю ФОП ОСОБА_3, зіткнувся з автомобілем «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який належить ТОВ «Інтеравто 1». Винним у ДТП є водій ОСОБА_1, що підтверджується постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.09.2011 року.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Isuzu», який належить ТОВ «Інтеравто 1», отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку №129 експерного товарознавчого дослідження від 04.08.2011 року вартість матеріального збитку завданої власнику автомобіля «Isuzu» в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки складає 172 561 гри.
Крім того, ТОВ «Інтеравто 1» було понесені слідуючи матеріальні витрати по даній справі: витрати на експертне дослідження становить 1000 гри. 00 коп.; послуги автомобіля-евакуатора при транспортуванні пошкодженого автомобіля з місця ДТП у розмірі 2610 грн. 00 коп.
Відповідачем з часу вчинення ДТП добровільно відшкодовано 100 грн. 15.08.2011 року, 150 грн. 31.08.2011 року, 553 грн. 12.10.2011 року, 463 грн. 04.11.2011 року, 670 грн. 15.12.2011 року, 325 грн. 31.12.2011 року, 584 грн. 09.02.2012 року, а всього 2845 грн.
Таким чином, невідшкодовані реальні матеріальні збитки, внаслідок пошкодження автомобіля становлять 173 326 грн.
ОСОБА_1 працював водієм ТОВ «Інтеравто 1» з 15.0.2011 року та з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, що підтверджується договором, відповідними наказами, записом у трудовій книжці, тощо.
Керуючись положеннями статей 22, 23 ЦК України, статей 130, 134, 135-1, 136 Кодексу законів про працю, просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеравто 1» суму завданих збитків у розмірі 173 326 грн.
В судовому засіданні предстаник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримав, просив його задоволити, посилаючись на існування договору про повну матеріальну відповідальність.
Відповідач ОСОБА_1, його представник адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, при цьому адвокат ОСОБА_5 пояснив, що у відповідності з п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, організації, установу, якщо між ним і підприємством, організацією та установою відповідно до ст. 135 -1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності. Договір про повну матеріальну відповідальність, який знаходиться у справі, його довіритель ОСОБА_1 не укладав та не підписував. Крім того, посада водія не зазначена у переліку працівників, з якими можна укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність. Ним добровільно відшкодована шкода у розмірі середньої заробітної плати 2845 грн., про що зазначено позивачем в позовній заяві. На його думку відповідач повністю розрахувався за нанесену шкоду. Просив в позові ТОВ « Інтеравто 1» відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем ОСОБА_1, наказом №1/1-ОК від 15.05.2011 року відповідач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм до ТОВ «Інтеравто 1» з 15.02.2011 року.
25.07.2011 року о 22 год. 18 хв. на 202-му кілометрі авто дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль «Renault Magnum» д.н.з НОМЕР_2 з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_2, який є приватною власністю ФОП ОСОБА_3, зіткнувся з автомобілем «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який належить ТОВ «Інтеравто 1».
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.09.2011 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Isuzu», який належить ТОВ «Інтеравто 1», отримав механічні пошкодження на загальну суму 173 326 грн.
Суд вважає, що посилання позивача на договір з ОСОБА_1 про повну матеріальну відповідальність, як на підставу стягнення всіх понесених збитків, не заслуговують на увагу з підстав неправильного застосування позивачем норм матеріального права, які не відповідають обставинам справи.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135-1 КЗпП затверджений спеціальний перелік посад та робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Цей перелік не підлягає розширюваному тлумаченню.
Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. №14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Поставою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року № 1545 визначено, що на територій Украйни діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.
Згідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24, ОСОБА_1, як водій, не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими підприємство повинно укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають.
Отже, з наведеного випливає, що письмовий договір, яким встановлено повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між ТОВ «Інтеравто 1» та ОСОБА_1 від 15.02.2011 року, в частині відповідальності за збереження транспортного засобу- автомобіля «Isuzu» д.н.з. НОМЕР_1, на якому він, як водій, здійснює перевезення, не має юридичної сили.
Відповідно до вимог ст. 132 КЗпП України ОСОБА_1 може нести матеріальну відповідальність за заподіяну позивачеві пошкодженням автомобіля шкоду в межах його середнього заробітку. Як у позові так і в судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що відповідач частково відшкодував шкоду в розмірі 2845 грн. Враховуючи, що відповідач за період з 30.06.2011 року по 01.03.2012 року отримував дохід, який не перевищував 1000 грн. (довідка від 26.03.2012 року №2), суд вважає, що відповідач поніс відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди в межах свого середнього місячного заробітку.
Крім того, суд бере до уваги висновки судово-почеркознавчої експертизи від 25.02.2013 року №2246-П/12=23, №399-ТЕД,12-23, згідно яких, підписи в договорі про повну матеріальну відповідальність від 15.02.2011 року та в додатку до договору про повну матеріальну відповідальність від імені ОСОБА_1 - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, що в свою чергу спростовує твердження позивача про укладання з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи у позовних вимогах, вважає, що витрати, понесені відповідачем за проведення судової комплексної почеркознавчої експертизи від 25.02.2013 року №2246-П/12=23, №399-ТЕД,12-23 на загальну суму 4707,84 грн. (чеки «ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.09.2012 року та 22.11.2012 року по 2363,92 грн. кожний), необхідно стягнути із позивача на користь ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 130, 132, 134, 135-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 59, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 154, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто 1» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяну підприємству працівником під час виконання ним трудових обов'язків, - відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто 1» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4707,84 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий О.М.Степаненко
Повний текст рішення виготовлений 20.03.2013 року.