Справа № 1308/3227/2012
Провадження № 1/444/26/2013
21 березня 2013 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.,
при секретарі Реміцька І.П.
з участю прокурора Бенко М.М.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився с. Старий Добротвір, Кам"янка-Бузького району, Львівської області, проживає та зареєстрований АДРЕСА_1 гр. України, українець, освіта середньо-спеціальна, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працює, раніше судимий Радехівським районним судом Львівської області 14.09.2004 р. за ст.. 15/185 ч. 3, 71 КК України на 3 р. 1 місяць позбавлення волі, звільнений 02.10.2007 р. за відбуттям строку покарання, за ст. 286 ч. 2 КК України,
ОСОБА_2 12.12.2011 року близько 19.30 год. керуючи автомобілем марки «Фольцваген-Пасат» НОМЕР_1 автодорогою сполученням Львів - Ковель на відрізку дороги 145 км. + 600 м., порушив вимоги п.п. 12.2. ПДР України, які виразились в тому, що він при видимості в напрямку руху 38,4м., не вибрав безпечної швидкості, допустимої по умовах видимості, яка не повинна була перевищувати 55-60 км/годину, та маючи об'єктивну можливість виявити з робочого місця водія пішохода ОСОБА_3., яка переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно руху його автомобіля на віддалі 37,5 метрів, що є ознакою виникнення небезпеки для руху, а також порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР України, своєчасно не застосував екстрене гальмування, внаслідок чого позбавив можливості пішохода ОСОБА_3. вийти за межі проїзної частини дороги і таким чином уникнути наїзду, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3., завдавши останній тяжкі тілесні ушкодження.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе не визнав та суду пояснив, що він 12.12.2011 р. біля 19.30 год. керував автомобілем, їхав між селами Туринка - Боянець Жовківського району в напрямку с. Боянець, швидкість була біля 65-70 км/год.. Перед ним назустріч зупинилося маршрутне такі яке почало рушати з місця і він прийнявши правіше в той момент коли вирівнявся з маршрутним таксі побачив за 6 м. потерпілу, яка йшла середньою ходьбою, він різко прийняв вліво, однак зачепив її дзеркалом і проїхавши ще біля трьох метрів почав гальмувати, після чого відразу ж розвернувся щоб світлом фар посвітити на потерпілу яка лежала. В день події падав сніг, однак в момент наїзду на пішохода снігу не була, почав падати майже відразу після події.
Вважає в даній ситуації себе не винним, так як з метою, щоб уникнути таких ДТП потрібно рухатися по дорозі із швидкістю біля 30 км/год.
Винуватість підсудного у вчиненому злочині підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві, які перевірені в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3. пояснила, що 12 грудня 2011 року приблизно о 19.00 годині приїхала в с. Туринка, водія автобуса попросила зупинитись напроти другорядної дороги, яка веде в напрямку хутора Сернівка. Після зупинки вона вийшла з автобуса, коли автобус від'їхав в напрямку на м. Жовква на віддаль приблизно 50-100 метрів, вона ОСОБА_3 почала переходити проїзну частину дороги. В момент виходу на дорогу, з правої сторони їхав легковий автомобіль, який знаходився на віддалі приблизно 100-150 метрів. Спочатку дорогу переходила в темпі свобідної ходьби, коли дійшла до середини проїзної частини, побачила що автомобіль, який рухався з правої сторони, швидкої наближається, після чого почала бігти, щоб скоріше залишити межі проїзної частини дороги. Для того, щоб залишити межі проїзної частини їй залишилось приблизно 0,5 метра, і саме в цей момент відбувся наїзд автомобілем.
Потерпіла просить підсудного суворо не карати, йому пробачає, бажає лише будь-якої компенсації.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 12 грудня 2012 року приблизно о 19 год. 30 хв. Він на службовому автомобілі виїхав з дому, а саме із хутора Сернівка, села Туринка Жовківського району. Рухався по сільській автодорозі в напрямку до автодороги сполучення Жовква-Червоноград. Коли знаходився на віддалі приблизно 100-150 метрів, бачив, як зі сторони м. Червоноград їхав маршрутний автобус червоного кольору. Даний автобус зупинився в районі перехрестя головної автодороги сполученням Львів-Ковель та другорядної дороги, яка веде на хутір Сернівка Жовківського району. Коли він під'їхав ближче до даного перехрестя, то маршрутний автобус вже від'їхав від місця зупинки на віддаль приблизно 50-100 метрів в напрямку на м. Жовква. Під'їхавши до головної дороги у світлі фар свого автомобіля він побачив, що на правому краю проїзної частини дороги, по напрямку на м. Ковель, лежить жінка. Він зупинився, вийшов з автомобіля, і підходив до жінки, в цей час побачив як з автомобіля, який зупинився на правому узбіччі в напрямку на м. Червоноград, підбігає мужчина. Підійшовши до жінки, він впізнав свою сусідку ОСОБА_3., вона була при свідомості. Потерпіла лежала на спині, більша частина її тіла, ноги знаходились вже за межами проїзної частини дороги, голова знаходилась на самому краю проїзної частини дороги, її шапка лежала на віддалі приблизно два метри від потерпілої на правій смузі руху. Потерпіла нічого не говорила, лише стонала від болю. На запитання, мужчина, який вибіг з автомобіля, що сталось, він відповів, що вчинив наїзд на пішохода своїм автомобілем. Водій пояснював, що він автомобілем їхав в сторону м. Червонограда, в цей час з-за задньої частини маршрутного таксі вийшла жінка на проїзну частину дороги, в результаті чого стався наїзд на пішохода. В цей час коли сталась дана дорожньо-транспортна пригода, на місці події ніяких опадів мокрого снігу чи дощу не було, проїзна частина дороги була мокрою. Мокрий сніг вже почав падати після даної події приблизно через 20-30 хвилин, коли на місце приїхала швидка та працівники ДАІ.. На автомобілі він бачив пошкодження, а саме вмятину на правому передньої крилі, тріснуте вітрове скло з правої сторони, та відірване бокове праве дзеркало. Потерпіла була одіта в червону куртку за капюшоном, штани чорного кольору, шапку світлого кольору, яка лежала біля неї. Він був присутній при огляді місця події, жодних слідів гальмування автомобіля «Вольксваген-Пасат» яким було вчинено наїзд, виявлено не було. В його присутності водій пояснив, що він не побачив того моменту як потерпіла вийшла із-за маршрутного автобуса.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 12 грудня 2012 року приблизно о 19 год. ЗО хв. разом із своїм сином ОСОБА_4 на його автомобілі марки виїхали з дому, а саме із хутора Сернівка, села Туринка Жовківського району. їхали по сільській грунтово-камяній автодорозі в напрямку до головної дороги сполученням Львів-Жовква-Ковель. В автомобілі він сидів на передньому пасажирському сидінні. На вулиці вже була темна пора доби, ніяких опадів дощу чим снігу не було. Коли вони знаходились на віддалі приблизно 100-150 метрів до перехрестя, він бачив, як зі сторони м. Червоноград під'їхав маршрутний автобус. Даний маршрутний автобус зупинився в районі перехрестя головної автодороги сполученням Львів-Ковель та другорядної дороги, яка веде на хутір Сернівка Жовківського району. Коли вони під'їхали ближче до даного перехрестя, то маршрутний автобус вже від'їхав від місця зупинки на віддаль приблизно 100 метрів в напрямку на м. Жовква. Під'їхавши до головної дороги у світлі фар їхнього автомобіля, побачив, що на правому краю проїзної частини дороги, по напрямку на м.Ковель, лежить жінка. Його син зупинився, вони вийшли з автомобіля. Підійшовши до жінки, впізнав свою сусідку ОСОБА_3., вона були при свідомості, лежала на спині, більша частина її тіла, ноги знаходились вже за межами проїзної частини дороги, голова знаходилась на правому краю проїзної частини дороги, її шапка лежала на віддалі приблизно два метри від потерпілої на правій смузі руху. ОСОБА_3 нічого не говорила, тільки стогнала від болю. До них підбіг водій автомобіля марки «Вольксваген-Пасат», який зупинився на віддалі приблизно 20 метрів від місця де лежала потерпіла, на правому узбіччі по напрямку на м. Ковель. Водій пояснив, що вчинив наїзд на пішохода, яка переходила дорогу із-за задньої частини маршрутного автобуса. Це був автомобіль марки «Вольксваген-Пасат», номерний знак польської реєстрації. На даному автомобілі він бачив пошкодження, а саме вмятину на правому передньому крилі, тріщину вітрового скла з правої сторони, та відірване бокове праве дзеркало.
Підстав не вірити показам свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3. у суду не має, так як такі узгоджуються з доказами дослідженими в судовому засіданні, а тому суд такі покази наведених свідків та потерпілої вважає правдивими і покладає в основу вироку.
З протоколу огляду місця події та схеми до даного протоколу від 12.12.2011 року видно, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є відрізок автодороги сполученням Львів-Жовква-Ковель (145км.+600м.). Місце наїзду із слів водія ОСОБА_2 розташоване на віддалі 2,4 м. від осьової лінії дорожньої розмітки, слідів гальмування, осипу уламків скла не виявлено. /а.с. 3-7/
З протоколом огляду і перевірки технічного стану транспорту від 12.12.2011 року видно, що при огляді автомобіля марки «Вольксваген-Пасат» р.н. НОМЕР_1 виявлено пошкодження вітрового скла, вмятину на правому передньому крилі, тріщину правого бокового дзеркала. /а.с. 8/
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14.03.2012 року видно, що водій ОСОБА_2 добровільно показав всі обставини наїзду на пішохода ОСОБА_3.. Проведеними замірами встановлено, що небезпека для водія настає з моменту об'єктивної можливості виявити пішохода, яка переходила проїзну частину дороги в темпі свобідної ходьби, зліва направо відносно руху автомобіля на віддалі 37,5м.. /а.с. 53-56/
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27.03.2012 року видно, що свідок ОСОБА_4 добровільно показав всі обставини наїзду на пішохода ОСОБА_3.. /а.с. 57-60/
З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 20.06.2012 року видно, що потерпіла ОСОБА_3. добровільно показала всі обставини ДТП. Проведеними замірами встановлено, що місце наїзду розташоване на віддалі 0,5м. до правого краю проїзної частини дороги ( по напрямку на м.Ковель), пішохід в темпі ходьби подолала віддаль 4,4м. з моменту початку виходу на проїзну частину, а в темпі бігу віддаль 3,9 м. до місця наїзду. /а.с. 82-85/
З висновку експерта № 1/28 від 30.01.2012 року видно, що на момент огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Вольксваген-Пасат» р.н. НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стані. /а.с. 33-36/
З висновку судово-медичної експертизи № 100/12 від 15.03.2012 року видно, що у громадянки ОСОБА_3. виявлено наступні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, забій шийного відділу хребта, закриті множинні переломи кісток тазу, лівої лонної та сідничної кісток зі зміщенням фрагментів, розрив лобкового симфіату, перелом суглобової поверхні тіла клубової кістки, фрагментарний перелом правої кисті, закритий відламковий перелом кісток лівої гомілки, забійну рану на слизовій нижньої губи, крововиливи, садна на підборідді, крововиливи на задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки, ускладнені травматичним шоком, масивною крововтратою, постгеморагічною анемією, були небезпечними для життя в момент заподіяння, і по цій ознаці відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. /а.с. 47-51/
Дані висновки експертиз ніхто не оспорює, вони відповідають обставинам події, а тому суд вважає їх правильними і покладає в основу вироку.
З висновку судово-автотехнічної експертизи № 1775 від 12.06.2012 року видно, що в умовах пригоди при видимості в напрямку руху 38,4м. максимально допустима згідно вимог п. 12.2 ПДР швидкість, яка б давала змогу водію зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, не повинна була перевищувати 55-60 км/годину. Якщо водій ОСОБА_2 вів автомобіль з швидкістю 65-70 км/годину, то обрана ним швидкість перевищувала максимально допустиму по умовах видимості, що не дає підстав вважати її безпечною.
У заданій дорожній ситуації, при якій об'єктивна можливість виявити пішохода наступала на віддалі 37,5м. до автомобіля, водій ОСОБА_2 мав технічну можливість до моменту наїзду застосувати екстрене гальмування.
У дорожній ситуації, при якій пішохід ОСОБА_3. під часу руху проїзною частиною не змінювала напрямок і не зменшувала темп свого руху, причиною дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, стали ті обставини, що пішохід ОСОБА_3. розпочала перехід проїзної частини, не впевнившись у відсутності небезпеки, а водій ОСОБА_2 вів автомобіль з перевищенням допустимої по дорожнім умовам швидкості і своєчасно не застосував гальмування. /а.с. 76-80/
З висновку додаткової судово-автотехнічної експертизи № 4203 від 18.02.2013 р. вбачається, що оцінити, з технічної точки зору, відповідність показів водія ОСОБА_2 встановленим в ході огляду місця події обставинам не надається можливим через відсутність у протоколі огляду місця події від 12.12.2011 та на План-схемі до нього будь-якої об'єктивної інформації, яка б характеризувала механізм ДТП.
Покази водія ОСОБА_2 стосовно того, що він рухався зі швидкістю 65-70 км/год. і до наїзду на пішохода гальмування не застосовував, а після наїзду зупинився на узбіччі на віддалі, приблизно, 4-5м. від місця наїзду, технічно неспроможні.
Покази водія ОСОБА_2 в тій частині, що пішохода ОСОБА_3, яка переходила частину позаду маршрутного автобуса на віддалі, приблизно, 5-7м від його задньої частини, він побачив в момент, коли керований ним автомобіль передньою частиною порівнявся із задньою частиною маршрутного автобуса, неспроможні з технічної точки зору.
Покази водія ОСОБА_2 про те, що керований ним автомобіль на момент виявлення пішохода рухався з боковим інтервалом 1,0м до правого краю проїзної частини і він, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода на відстані 37,5м, з метою уникнення наїзду застосував маневр об'їзду пішохода ліворуч, в результаті чого наїзд відбувся правою боковою частиною автомобіля на відстані 2,4м від осьової лінії дорожньої розмітки, неспроможні з технічної точки зору.
Оцінити технічну спроможність показів пішохода ОСОБА_3. стосовно того, що місце наїзду автомобіля «Фольксваген Пасат» на неї розташоване на відстані 0,5м до правого (по напрямку руху автомобіля) краю проїзної частини, а також їх відповідність обставинам, встановленим в ході огляду місця події, не надається можливим через відсутність серед встановлених в ході огляду місця події об'єктивних даних, які б характеризували місце наїзду.
Оскільки покази водія ОСОБА_2 про те, що керований ним автомобіль на момент виявлення пішохода рухався з боковим інтервалом 1,0м до правого краю проїзної частини і він застосував маневр об'їзду пішохода ліворуч, в результаті чого наїзд відбувся на відстані 2,4м від осьової лінії дорожньої розмітки, технічно неспроможні, то вони не можуть бути використані для проведення досліджень, так як можуть привести до завідомо неправдивих висновків.
Якщо в умовах пригоди, при яких видимість в напрямку руху складала 38,4м, водій ОСОБА_2 вів керований ним автомобіль з швидкістю 65-70км/год, а з моменту виявлення небезпеки для руху не застосував гальмування, то його дії не відповідали вимогам п.п.12.2, 12.3 ПДР.
Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, могли стали ті обставини, що пішохід ОСОБА_3. розпочала перехід проїзної частини, не впевнившись у відсутності небезпеки, а водій ОСОБА_2 вів автомобіль з перевищенням допустимої по дорожнім умовам швидкості і своєчасно не застосував гальмування.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 в судовому засіданні свій висновок підтвердив в повному об»ємі та додатково пояснив, що за основу вихідними даними беруться відстань за якої водій мав би виявити небезпеку та швидкість руху т/з.. Водій в даній ситуації повинен був застосувати екстрене гальмування, перевищення швидкості і не застосування екстреного гальмування стали причиною наїзду. Якби водій рухався з меншою швидкістю ніж та що вказана у вихідних даних, навіть з максимально дозволеною і гальмував, за умови що потерпіла продовжувала свій рух в тому ж напрямку і в тому ж темпі, то потерпіла могла подолати певну відстань та вийти за межі небезпечної зони, наїзд відбувся правою стороною автомобіля, тобто потерпіла вже була на краю дороги, а тому вона могла вийти за межі небезпечної зони автомобіля.
Отже, аналізуючи висновки авто-технічних експертиз, пояснення судового експерта в їх сукупності суд приходить до висновку, що дані висновки ґрунтуються на матеріалах справи та обставинах, які мали місце в дійсності і на основі вищевикладених висновків суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.2., 12.3 ПДР України, які виразились в тому, що він не вибрав безпечної швидкості та своєчасно не застосував екстрене гальмування, внаслідок чого позбавив можливості пішохода ОСОБА_3. вийти за межі проїзної частини дороги і таким чином уникнути наїзду. Підстав недовіряти висновкам експертиз та поясненням наданим в судовому засіданні експертом у суду немає, оскільки дані висновки не суперечать, а доповнюють один одного.
Суд не вірить поясненням ОСОБА_2 в тій частині, що він виявив пішохода на відстані 6 м. від задньої частини маршрутного автобуса, а також те, що його автомобіль рухався на відстані 1 м. від правої обочини в момент виявлення пішогода, такі його покази спростовуються зокрема показами потерпілої, а також висновками експертиз №№ 4203, 2332 та показами експерта ОСОБА_6 які він дав на в судовому слідстві, і такі пояснення ОСОБА_2 суд розцінює як бажання уникнути відповідальності.
Отже винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненому злочині є доведеною повністю.
Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 за ст.. 286 ч. 2 КК України, так як він порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_3..
Разом з цим злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України за вчинення якого судиться ОСОБА_2, згідно із ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. При цьому необережній формі вини у ставленні особи до наслідків вчиненого нею суспільно небезпечного діяння у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що охоплюється ч. 2 ст. 286 КК України, кореспондує умисел винного на порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. За таких обставин слід виходити з того, що вказаний склад злочину характеризується змішаною формою вини і хоча особа не бажає спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, проте своїми умисними діями, спрямованими на порушення Правил дорожнього руху, спричиняє такі тяжкі наслідки. А тому слід взяти до уваги те, що на підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_2. злочину, вказує факт умисного ігнорування ним встановлених правил керування транспортними засобами.
При обрані покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує тяжкість скоєного ним злочину, обставини справи, а саме, дані, що характеризують особу підсудного, обтяжуючі та пом"якшуючі покарання обставини, і з врахуванням наведеного перспективи його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а саме, що підсудний за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, раніше судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину.
Обставин які б пом"якшували або обтяжували відповідальність підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.
В той же час, незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 не визнав свою винуватість та не попросив пробачення у потерпілої, суд враховує відношення потерпілої ОСОБА_3. яка просить суд не позбавляти волі ОСОБА_2, так як вона йому пробачає вчинений проступок.
Враховуючи в сукупності тяжкість злочину, особу винного ОСОБА_2, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України.
Разом з тим суд бере до уваги той факт, що підсудний ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, транспортний засіб та право керувати ним є єдиним джерелом отримання доходів для нього та його сім»ї, а тому, суд прийшов до переконання, що до підсудного ОСОБА_2 не доцільно застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Що до вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь Комунального закладу міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Львова, суд виходить з принципу виваженості, розумності, справедливості та бере до уваги характер вчиненого злочину.
Прокурор Жовківського району звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 в інтересах Комунального закладу міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Львова в якому просить стягнути в їх користь 12808,84 грн. матеріальних збитків. /а.с. 167/
Суд вивчивши матеріали справи, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що цивільний позови прокурора до ОСОБА_2 підлягає до повного задоволення відповідно до ст. ст. 28, 328 КПК України та ст. 1166 ЦК України, так як витрати на суму 12808, 84 грн. повністю підтверджуються документально. /а.с. 123, 169/
Крім цього з підсудного ОСОБА_2 належить стягнути 1054,80 грн. за проведення експертизи № 1/28 від 30.01.2012 р. /а.с. 32/ в користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області, м. Львів, пл. Григоренка, 3, УДК у Львівській області р/р 31259272210042, ГУДКУ у Львівській області МФО 825014, ЄДПРПОУ 25575150, оскільки така проводилася з вини підсудного.
Речовий доказ, автомобіль марки «Фольцваген-Пасат» реєстраційний номер НОМЕР_1 який переданий для зберігання ОСОБА_2 на думку суду належить залишити у його розпорядженні. /а.с. 117/
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винним та засудити
- за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 /п»ять/ років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку суду в законну силу залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора Жовківського району Львівської області в інтересах Комунального закладу міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Львова задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 в користь Комунального закладу міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Львова - 12808,84 грн. матеріальної шкоди.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 1054,80 грн. за проведення експертизи № 1/28 від 30.01.2012 р. /а.с. 32/ в користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області, м. Львів, пл. Григоренка, 3, УДК у Львівській області р/р 31259272210042, ГУДКУ у Львівській області МФО 825014, ЄДПРПОУ 25575150.
Речовий доказ: автомобіль марки «Фольцваген-Пасат» реєстраційний номер НОМЕР_1 який переданий для зберігання ОСОБА_2 - залишити у його розпорядженні. /а.с. 117/
Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Суддя Ясиновський Р. Б.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.