"28" січня 2013 р. справа № 2а-4867/2011
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року у справі № 2а-4867/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання здійснити перерахунок та виплати недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Позивачка з постановою суду першої інстанції не погодилась і подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має доньку - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ) (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію ч. 1 ст. 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Відповідно до положень п. 23 пп. 7 Розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» була викладена в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №28/2008 (№10-рп/2008) положення п.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність.
Встановлено, що позивачу відповідачем виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з додержанням чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про виплату їй відповідачем у майбутньому допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, то ці вимоги не ґрунтуються на законі.
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року у справі № 2а-4867/2011 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук