донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.03.2013 р. справа №5006/17/46/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Ломовцевої Н. В.
при секретарі судового засідання Максименко Г. П.
за участю представників сторін:
від позивача:Вознюк Є. В. - за довір.
від відповідача:Степанова О. В. - за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від 22.01.2013 року
у справі№ 5006/17/46/2012 (суддя: Шилова О.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ - Енергія», м. Артемівськ Донецької області
простягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 18 184 124,62 грн., пені - 663 580,24 грн., штрафу - 1 380 005,68 грн., інфляційних нарахувань - 78 742,47 грн., 3% річних - 131 210, 78 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.2013 р. у справі № 5006/17/46/2012 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м.Артемівськ Донецька область про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 18184124,62грн., пені - 663580,24грн., штрафу - 1380005,68грн., інфляційних нарахувань -78742,47грн., 3% річних - 131210,78грн.- задоволений частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 132677,35грн. - пені, 276001,14грн. -штрафу, 131160,96грн. - 3% річних, 78569,57грн.- інфляційних нарахувань, 64380грн. -судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 18184124,62грн. основного боргу за поставлений природний газ припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми штрафу та пені, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечив, з мотивів, викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу від 05.03.2013 р. № 204. З урахуванням уточнень до відзиву від 15.03.2013 р. № 233 відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 вересня 2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 14/2349/11 з Додатковими угодами до нього (надалі - Договір), згідно умов якого Продавець (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «нафтобаз Україна» - далі газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити газ на умовах цього Договору.
На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року природний газ на загальну суму 25 131 403,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі (а.с. 20-25 т. № 1 справи). Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, сплатив позивачу 6 947 278,58 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 18 184 124, 62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Враховуючи, що після звернення з позовом до суду відповідачем сума боргу за отриманий ним природний газ в розмірі 18 184 124, 62 грн. була сплачена, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно припинено провадження по справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Позивачем заявлені також вимоги про стягнення пені - 663580,24грн., штрафу - 1380005,68грн., інфляційних нарахувань - 78742,47грн., 3% річних - 131210,78грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.
Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.
Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р. (т.1, а.с.20-25) підтверджується приймання відповідачем від позивача у жовтні - грудні 2011р., січні - березні 2012р. імпортованого природного газу на підставі Договору на загальну суму 25131403,20грн. Акти підписані з боку обох сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні - грудні 2011р., січні - березні 2012р. виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.
Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 663386,77 грн. - пеня та 1380005,68 грн. - штраф (7%) за прострочення платежу.
Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно норм ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, правовий аналіз вказаних правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, нормами чинного в Україні законодавства встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, при цьому суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення пені, штрафних та фінансових санкцій на 99% посилався на те, що суму основного боргу погашено у повному обсязі. Крім того, підприємство відповідача створене з метою виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді та парі споживачам у порядку, встановленому законодавством, є дотаційним та допомогу отримує несвоєчасно. Наявність бюджетної заборгованості з компенсації різниці у тарифах на послуги теплопостачання, яка склалася у 2011 році та І кварталі 2012 року призвела до нестачі оборотних коштів, що потягло за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. Дебіторська заборгованість перед ТОВ «Артемівськ-Енергія» станом на 01.07.2012р. (на момент подання позову) складала 30615600грн., у тому числі небюджетних організацій - 2388800грн., з пільг та субсидій населенню - 4229100грн., дебіторська заборгованість населення - 21780900грн. (т.1, а.с.112). Дебіторська заборгованість перед відповідачем станом на 01.01.2013р. складає 28210300грн., у тому числі небюджетних організацій - 2424900грн., з пільг та субсидій населенню - 1341100грн., заборгованість населення - 23245700грн. (т.3, а.с.89).
Діяльність з теплопостачання є неприбутковою, що підтверджується Постановою НКРЕ України №1831 від 14.12.2010р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію ТОВ «Артемівськ-Енергія» (тариф для населення затверджено 253,48грн. за 1Гкал) та Висновком №1635 щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг Держінспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 13.09.2010р., згідно з яким розрахунок планових витрат на послуги теплопостачання для населення складає 342,11грн. за 1Гкал (т.2, а.с.115, 116).
Через наведені чинники, які не залежать від волі відповідача та виникли не з його вини, ТОВ «Артемівськ-Енергія» знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.
Ситуація ускладнюється також тим, що відповідач здійснює діяльність з теплопостачання на підставі Концесійного договору від 24.07.2007р., укладеного ним з Артемівською міською радою, за яким Артемівська міська рада надала на 40 років ТОВ «Артемівськ-Енергія» право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії (цілісним майновим комплексом міського комунального підприємства «Артемівськтепломережа») з метою задоволення суспільних потреб в сфері надання послуг з теплопостачання на території м.Артемівська, м.Соледара, Артемівського району за умови сплати концесійних платежів та виконання інших досить жорстких умов договору, у тому числі щодо інвестування в об'єкти концесії, що потребує додаткових витрат (т.3, а.с.90-106). У разі невиконання відповідачем як концесіонером взятих на себе зобов'язань згідно з п.15.3. договору концесієдавець має право розірвати договір, що призведе до залишення населення міст Артемівська, Соледара та Артемівського району без теплопостачання. Таким чином, продовження нормального функціонування підприємства відповідача є предметом суспільного інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надавалися суду першої інстанції докази вжиття ним заходів, направлених на вирішення проблеми компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію (т.1, а.с.124, 128, 144-173; т.2, а.с.108, 112, 114, 145-147; т.3, а.с.9, 12, 14, 60-65, 81-82), а також докази постійного несення підприємством відповідача збитків (т.1, а.с.108-111; т.2., а.с.96, 97; т.3, а.с.87, 88).
Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені (663580,24грн.) та штрафу (1380005,68грн.) не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великим порівняно з розміром суми основного боргу, який вже сплачений відповідачем.
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідач є дотаційним підприємством, і допомогу від бюджету отримує несвоєчасно, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. До того ж, згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору, на підставі якого заявлено позов, споживачами теплової енергії є релігійні організації та населення, яке у зв'язку із скрутним матеріальним становищем своєчасно не розраховується за тепло.
Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, правильно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов до обгрунтованого висновку про можливість зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу на 80% від її заявленої суми, відмовивши в решті частині позовних вимог.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем платежу за поставлений за договором природний газ, з урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача на корисить позивача інфляційних нарахувань -78569,57 грн. та 3% річних - 131160,96 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам у справі, прийнято з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, у зв'язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України»- без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2013р. у справі № 5006/17/46/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2013р. у справі № 5006/17/46/2012 - залиши без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді З. П. Азарова
Н. В. Ломовцева