"10" жовтня 2012 р.справа № 2а-8114/10/1111
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2010 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2010 р. позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 травня 2010 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду у листопаді 2011 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 травня 2010 року залишити без розгляду.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 17 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 17 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 травня 2010 року - залишити без розгляду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду є остаточною та оскарженню не підлягає відповідно ч.10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова