"10" лютого 2011 р.справа № 2а-43/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини А1302 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1302 про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації, -
В жовтні 2007 року позивач звернувся з позовом до Військової частини А-1302 та уточнивши позовні вимоги просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення остаточного розрахунку по компенсаційним виплатам та стягнути з відповідача компенсацію за не отримане речове майно в сумі 3312,50 грн.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року позовні вимоги було задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача в частині не проведення розрахунку за речове майно, яке не видане позивачу під час проходження військової служби до 11.03.2000 року, стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за речове майно, яке невидано йому під час проходження військової служби до 11.03.2000 року в сумі 484,24 грн.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач також подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу та перебував на всіх видах грошового забезпечення в військовій частині А 1302. Наказом командира військової частини А-1302 від 22.12.2006 року № 285, позивача було виключено із списків особового складу у зв'язку із звільненням з військової служби.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та при звільнені з військової служби виплата грошової компенсації за не отримане речове майно у розмірі 3312,50 відповідачем безпідставно здійснені не були.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 11.03.2000 року суд першої інстанції виходив з того, що на момент вирішення адміністративної справи відсутні правові підстави для виплати компенсації за не отримане речове майно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, виплата грошової компенсації замість речового майна, за бажанням військовослужбовця, була передбачена ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", в редакції Закону від 20.12.1991р.
Між тим, Законом України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" з 11 березня 2000 року дію ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" було зупинено.
Ст. 2 Закону України №1459-ІІІ не була предметом дослідження Конституційного Суду України і відповідно рішень щодо визнання її неконституційною Конституційний Суд України не ухвалював.
Тобто, грошова компенсація замість продовольчих пайків та речового майна були передбачені законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.
Редакцію ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" було змінено на підставі Закону України №328-V від 03.11.2006р. і нова редакція статті 9 вказаного Закону не передбачала виплату грошової компенсації, за бажанням військовослужбовців, замість продовольчого забезпечення.
Законом України №328-V від 03.11.2006р. доповнено Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" статтею 9-1 на яку, як на обґрунтування заявлених вимог, посилався позивач.
Проте, ст. 9-1 Закону будь-якого відношення до спірних правовідносин не має, оскільки стягнення грошової компенсації стосується періоду часу, коли зазначеної норми права не існувало.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини А1302 -залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Ухвала суду у повному обсязі складена 11 травня 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов