"10" лютого 2011 р. справа № 2а-3276/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора УДПС роти ДПС-1 взводу 2 ОДДЗ м. Запоріжжя прапорщика міліції Козловського Юрія Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, де просив визнати незаконною та скасувати постанову від 16.09.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.2 с.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн., та закрити провадження по даній справі.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду, бо вважає що суд не взяв до уваги відсутність доведеності його вини у вчинені порушення Правил дорожнього руху.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина позивача підтверджується протоколом та постановою про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 280 КУпАП визначено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, якою встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до цього під час розгляду справ про адміністративне правопорушення необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони. Обов'язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2009 року відповідачем зазначено, що позивач 16 вересня 2009 року о 06-31 год., керуючи легковим автомобілем Деу Ланос держномер НОМЕР_1 рухався по 297 км а/м Харків -Сімферополь та здійснив обгін на ділянці дороги з обмеженим оглядом та при цьому перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки.
Позивач заперечував допущення порушення Правил, про що зазначив у протоколі та навів свої доводи у позовній заяві. Вказував на те, що не здійснював обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядністю та не перетинав суцільну смугу дорожньої розмітки, керував транспортним засобом згідно Правил дорожнього руху та їхав згідно дорожньої смуги.
З протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови вбачається, що позивач був не згоден з наявністю факту вчинення ним відповідного правопорушення та просив відкласти розгляд справи для звернення до адвоката, тому колегія суддів вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Відповідачем під час прийняття рішення про адміністративну відповідальність 16 вересня 2009 року та накладення на позивача адміністративного штрафу належним чином не було враховано необхідність перевірки доводів позивача, надання інших доказів щодо вчинення правопорушення та їх фіксації, оскільки саме відповідач як посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при наявності у відповідача одного тільки протоколу, який він сам і склав, та заперечення позивача проти зазначеного правопорушення, не давали законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції, перевіряючи законність дій відповідача, цим обставинам належної оцінки не надав.
Також не було враховано вимог ст.62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не звернув уваги на роз'яснення надані у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" де зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Під час розгляду справи судом не було застосовано вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, де зазначається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення також є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції яка діяла на момент винесення рішення) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду адміністративної справи (а.с.7), але в судове засідання не з'явився, свої заперечення проти позову не направляв. Справа була розглянута судом у відсутності відповідача, тому строк оскарження постанови був застосований судом неправомірно, оскільки ніяких клопотань та заяв щодо застосування вказаного строку від відповідача не надходило.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням вимог матеріального права і підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.
Враховуючи недоведеність відповідачем скоєного позивачем правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про незаконність постанови від 16.09.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 с.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн., яку необхідно скасувати.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2009 року -скасувати.
Визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 4 квітня 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов