04 березня 2013 р. Справа № 903/105/13-г
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 15 306,24 грн.
Суддя: Філатова С.Т
від позивача: ОСОБА_3, дов. №б/н від 10.01.2013р.
від відповідача: н/в
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу суддів. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15306,24грн., в т.ч. 14720,00грн. заборгованості по орендній платі за період з лютого по березень 2011р. згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 30.12.2010р., 441,60грн. річних та 144,64грн. інфляційних втрат за період з квітня 2011року по грудень 2012року згідно ст. 625 ЦК України, 1 720,50грн. судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2010р., акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2011р., підписаний та скріплений печатками підприємців, акт наданих послуг за лютий-березень 2011 року, підписаний та скріплений печатками підприємців, претензію ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 від 15.11.2012р. про сплату боргу.
Ухвалою суду від 04.02.2013р. порушено провадження по справі та зобов'язано сторони: позивача - уточнити позивача та відповідача відповідно до прохальної частини позовної заяви; відповідача-надати суду свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.
18.02.2013р. позивач подав заяву, в якій вказує, що за текстом позовної заяви від 29.01.2013р. про стягнення боргу позивачем слід вважати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, а відповідачем-фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Ухвалою суду від 19.02.2013р. розгляд справи відкладався згідно з ст.77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просив суд задовольнити останній в повному обсязі.
Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, повноважного представника в судове засідання ФОП ОСОБА_2 не направив, хоч вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.02.2013р. №4301031398287.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").
При цьому господарський суд виходить також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, статтею 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи, що розгляд спору відкладався, явку відповідача не було визнано обов'язковою, витребувані докази він міг надіслати поштою і правом не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами та заслухавши пояснення представника позивача і дослідивши долучені до справи докази, -
встановив:
30.12.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування приміщення для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Передача майна в оренду відповідно до п.2.3 договору стверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2011р., підписаним сторонами, підписи скріплені печатками (а.с. 9).
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавцеві орендну плату в розмірі 77,00 грн. за 1 м2, що становить 7360,00 грн. без ПДВ.
Користування орендованим приміщенням стверджується актом наданих послуг за лютий-березень 2011 р., підписаним сторонами та скріплений печатками (а.с. 9).
Згідно ст.ст.283, 286 ГК України та ст.ст.759, 762 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
В силу ст.193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач оплату за користування об'єктом оренди в порядку, визначеному договором оренди від 30.12.2010р., не здійснив, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.
Заборгованість по орендній платі в сумі 14 720,00 грн. за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. стверджується договором оренди нежитлового приміщення від 30.12.2010р., актом приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.01.2011р., актом наданих послуг за лютий-березень 2011р., претензією від 15.11.2012р., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в силу ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст.193, 283, 286 ГК України.
В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем нараховано до стягнення 144,64грн. інфляційних втрат та 441,60 грн. 3% річних за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.
Розрахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 і, оскільки розміри нарахувань перевищують суми, зазначені позивачем, суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 144,64грн. інфляційних втрат та 441,60 грн. 3% річних за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. по договору оренди від 30.12.2010р. згідно ст.625 ЦК України.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн. слід віднести на нього згідно зі ст.49 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 625, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 286 ГК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1
на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2
14 720,00грн. основного боргу, 144,64грн. інфляційних втрат, 441,60грн. річних та 1 720,50грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Всього: 17 026,74 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено
05.03.2013р.
Суддя С.Т.Філатова