Справа № 2028/1304/2012 рік. Головуючий 1 інст.: - Трояновська Т.М.
Провадження №22-ц/790/2253/2013 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: позбавлення батьківських прав.
20 березня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3 - особа: управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради - про позбавлення батьківських прав,
У липні 2012 року ОСОБА_6 в особі свого представника, звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у жовтні 2012 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 29 листопада 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7
Від сумісного проживання вони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає з нею та перебуває на її утриманні.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 липня 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 перестав цікавитися долею сина, його станом здоров'ям та розвитком. Аліменти на утримання дитини не сплачує, участі у вихованні сина не приймає.
Відповідач не виконує батьківських обов'язків, не спілкується з сином та не відвідує його. Син взагалі не пам'ятає свого батька та не бажає з ним спілкуватися.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 150, 164 СК України, ОСОБА_6 просила суд позбавити ОСОБА_7 батьківських прав щодо їх сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнути з ОСОБА_7 на її користь судовий збір у сумі 107 грн. 50 коп., витрати на правову допомогу у сумі 2 000 грн., витрати на оплату оголошення в газеті у сумі 400 грн.
Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що він ніколи не відмовлявся від виховання та спілкування з дитиною. На протязі останніх років він завжди надавав кошти на утримання дитини, дарував на його день народження подарунки та намагався спілкуватися за допомогою телефонного зв'язку. Вважав, що він був позбавлений повноцінного виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки позивачка не завжди надавала згоду на побачення з дитиною. Він бажає бути для сина батьком, приймати активну участь у його житті, вихованні і розвитку та має намір прикласти для цього максимум зусиль.
Представник управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.
Згідно листа направленого до суду, просив розглянути справу за його відсутності. Позов ОСОБА_6 підтримав.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 січня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачкою не доведено, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від виховання сина.
Такий висновок суду відповідає норма матеріального і процесуального права.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом випливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
З матеріалів справи вбачається, що з 29 листопада 2002 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі ( а. с. 5).
Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_8, який на теперішній час мешкає за місцем проживання позивачки ( а. с.4,13).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 липня 2009 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано ( а. с.6, 42) .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2009 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 19 травня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с.7-8).
Судовим розглядом встановлено, що відповідач не має постійного місця проживання, однак систематично переказує на ім'я позивачки грошові кошти на утримання сина, що стверджується копіями банківських квитанцій, залученими до справи ( а. с.56-59,70-71).
Відповідач ОСОБА_7 подарував на день народження сину мобільний телефон, неодноразово намагався знайти спільну мову з дитиною та спілкуватися з сином якомога частіше.
Зазначені обставини не спростовувала в суді першої та апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_6
Матеріали справи не містять компрометуючих даних відносно ОСОБА_7, а також негативних характеристик з місць його проживання та роботи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 дружніх стосунків між собою не підтримують, регулярно не спілкуються, позивачка мешкає з новим чоловіком та сином, що завдає відповідачу додаткові труднощів у виховання та спілкуванні з сином.
За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ухилення від виконання своїх батьківських прав по вихованню дитини можливе лише за умови винної поведінки батьків і свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками та правомірно відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 щодо їх сина ОСОБА_8.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвали законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що при вирішенні спору суд не врахував того, що на теперішній час у неї є повна сім'я, її чоловік піклується про її сина та добре відноситься до нього, а син сприймає її чоловіка як свого батька, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Наявність нової сім'ї в позивачки та дружніх відносин між її новим чоловіком та її сином, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 відносно його сина ОСОБА_8.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої станції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: