Справа № 2/455/7/2013
Провадження № 22ц/782/859/13
20 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Кострицький В.В.
Суддів: Коротких О.Г.,Масенко Д.Є.
при секретарі:Щуровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 22 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
03 листопада 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення вартості нерухомого майна - спецспоруди до Відкритого Акціонерного Товариства "Коровай", ОСОБА_2.В ході розгляду справи ОСОБА_4 уточнивши свої позовні вимоги просив застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ОСОБА_2 збитки у сумі 48000 гривень, заподіяні внаслідок визнання договору купівлі продажу в частині продажу спецсоруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, недійсним.Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що рішенням Перевальського районного суду Луганської області у цивільній справі №2-2514/10 30 листопада 2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 липня 2006 року реєстровий №1447, укладений між ВАТ «Коровай» та ОСОБА_2 в частині продажу спецспоруди «И - споруда - бетон» інвентарний №2-019, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 квітня 2007 року реєстровий №685, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині продажу споруди «И - споруда - бетон» інвентарний №2-019, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 Визнано недійсною реєстрацію права власності на спецспоруду «И - споруда - бетон» інвентарний №2-019, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 та зобов'язано ДКП БТІ вилучити з реєстру прав власності на нерухоме майно запис з опису об'єкта «И - споруда - бетон» інвентарний №2-019, входить до складу нежилого об'єкта «Хлібзавод №2», розташованого за адресою АДРЕСА_2 Визнано право власності на спецспоруду «И - споруда - бетон» інвентарний №2- 019, площею 92,11 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області. Рішення суду набуло чинності. Оскільки вказана спецспоруда вибула із приватної власності позивача він вважає, що цим йому заподіяні збитки, розмір яких становить ринкова вартість цього нерухомого майна, оскільки нежилий об'єкт «Хлібзавод №2», розташований за адресою АДРЕСА_2 був придбаний ним з ціллю його подальшого перепродажу, а оскільки спецспоруда вибула з його власності він позбавлений цієї можливості і вважає, що вказану суму збитків йому повинна відшкодувати відповідачка та крім того повинні відшкодувати судові витрати.
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 22 січня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволено частково.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Перевальського районного суду Луганської області від 22 січня 2013 року змінити,рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартості спецпоруди змінити,зменшити суму стягнення до 2472 грн.,рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1000 гривень-витрати на правову допомогу скасувати, і в цій частині у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку .
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не мас для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2006 року між ВАТ «Коровай» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ «Коровай» передало у власність ОСОБА_2 нежилий об'єкт - «Хлібозавод №2», розташований за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 сплатила ВАТ «Коровай» вартість нежилого об'єкту - «Хлібозавод №2» за узгодженою сторонами ціною, у сумі 266778 грн. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 05.07.2006 за реєстраційним номером 1447. Згідно пункту 1.2 Договору, до складу нежилого об'єкту - «Хлібозавод №2» входила спецспоруда. У договорі сторонами не визначено вартість спецспоруди.05.04.2007 між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 нежилий об'єкт - «Хлібозавод №2», розташований за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_2 вартість нежилого об'єкту - «Хлібозавод №2» за узгодженою сторонами ціною, яка відповідає рівню звичайних цін у сумі 186850 грн. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 05.04.2007 за реєстраційним номером 685. Згідно пункту 1.3 Договору, до складу нежилого об'єкту - «Хлібозавод №2» входила спецспоруда. У договорі сторонами не визначено вартість спецспоруди. Однак купівлю продаж цілого майнового комплексу вчинено за ринковою вартістю майна визначеній в реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.1 асю72), так договір купівлі продажу в п.2.2, та 2.3 визначає що ринкова вартість предмету договору зазначена в реєстрі прав власності станом на 04.04.2007 року складає 186788, а ринкова вартість майна згідно висновку про вартість майна складеного 04.04.2007 року ТОВ компанією «ГУДВІЛ» становить 187556 гривень. Відповідно витягу з реєстру(т.2 а.с.38) ринкова вартість майна - И спец споруди складає 2472 гривні. ( Рішенням Перевальського районного суду у Луганській області у цивільній справі №2-2514\10 від 30.11.2010, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області у справі №22ц-1325/11р від 04.04.2011, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 05.07.2006, реєстровий №1447, укладеним між ВАТ «Коровай» та ОСОБА_2, від 05.04.2007. реєстровий номер №685, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в частині продажу спецспоруди. визнано недійсною реєстрацію права власності на спецспоруду за ОСОБА_4, зобов'язано Державне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації вилучити з реєстру прав власності на нерухоме майно запис з опису об'єкту спецспоруда, який входить до складу нежилого об'єкту «Хлібозавод №2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та визнано право власності на спецспоруду «И-споруда-бетон» інвентарний №2-019, площею 92Д1 кв.м., за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області
Частиною першої статті 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (ч.4 ст. 632 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно пп.14.1.71 п. 41.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайною ціною визнається ринкова ціна.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.04.2012 №170/07022012, ринкова вартість спецспоруди. інвентарний №2-109 станом на 29.02.2012 складає 48000 грн. Відповідно до висновку експертизи неможливо встановити ринкову вартість спец споруди на момент укладення угоди, та на момент звернення до суду.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14136499, виданого Перевальським державним підприємством бюро технічної інвентаризації станом на момент укладення договору від 05.04.2007 року, стосовно нежилого об'єкту «Хлібозавод №2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ринкова вартість спецспоруди станом на 04.04.2007 становить 2472 грн.
Згідно цього витягу ринкова вартість нежилого об'єкту «Хлібозавод №2» становить 186788 грн., що суттєво не відрізняється від вартості - 186850 грн.. за якою його було продано «Хлібозавод №2» ОСОБА_2 ОСОБА_4.
За приписами ч.1 ст. 216 ЦК України, у разі визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_2 повинна повернути позивачу ОСОБА_4 гроші у розмірі вартості спецспоруди, яку визначено на момент укладення договору, та яка складає 2472 грн.
Згідно ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» не підлягає приватизації майно сил цивільної оборони.
Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України.
За приписами ч.3 ст.61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків обставинам справи можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене,судова колегія вважає,що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків матеріалам справи стосовно визначення ринкової вартості спірного об'єкту на момент укладання угоди, прийняв в порушення вимог діючого цивільного закону до уваги ринкову вартість спірного об'єкту визначену через 5 років після укладення угоди купівлі - продажу, не звернув уваги на наявну в матеріалах справи вартість спірного об'єкту, в результаті ухвалив рішення на підставі висновків які не відповідають матеріалам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 22.01.2013 року змінити, зменьшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 до 2472 гривень у відшкодування збитків заподіяних внаслідок визнання договору купівлі продажу від 05 квітня 2007 року недійсним.
.Згідно статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Представництво інтересів позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 здійснює за довіреністю.
На теперішній час граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно якої витрати на правову допомогу у цивільних справах стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не можуть перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Однак, позивачем ОСОБА_4 не подано до суду договір про надання йому правової допомоги у справі, та не надано адвокатом розрахунку витрат на правову допомогу не зазначив кількість робочих годин яку він витратив . Апеляційний суд вважає, що на підтвердження витрачання часу адвокатом на правовий аналіз документів та матеріалів необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, первинної документації; на підготовку та надання консультацій з правових питань; на здійснення правового аналізу бази нормативно-правових документів України, практики судів України є недоведеним та не надано будь-яких доказів.
Враховуючи неведене судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1000 гривень витрат на правову допомогу ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу.
Клопотання апелянта про звільнення відповідачки від сплати судових витрат(а.с.118) необгрунтовано доказами майного стану відповідача та порушує вимоги стадійності при розгляді справ, а тому зазначене клопотання судова колегія вважає необгрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82,303,304, п.3 ч.1ст.309,313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 22.01.2013 року змінити, зменьшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 до 2472 гривень у відшкодування збитків заподіяних внаслідок визнання договору купівлі продажу від 05 квітня 2007 року недійсним.
Скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1000 гривень витрат на правову допомогу ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: