Головуючий суду 1 інстанції - Кулешова Л.В.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 2/1215/1621/2012
Провадження № 22ц/782/292/13
21 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Масенко Д.Є.,
суддів - Пащенко Л.В., Кострицького В.В.,
при секретарі - Глусенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «південне управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, -
встановила:
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «південне управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Луганськвода" в особі ВП „Південне управління ТОВ „Луганськвода" у якості заборгованості 722,53 грн. та судові витрати 107,30 грн.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 червня 2012 року зазначене рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2012 року рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 19 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 червня 2012 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «південне управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення було відмовлено. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «південне управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» заборгованості у розмірі 722 грн. 53 коп. та судових витрат 107 грн. 30 коп. № 2/1215/401/12 відкликано без виконання.
Не погодившись з рішенням суду позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, неналежну оцінку доказів та доводів наданих позивачем, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі виконано.
Відносини з приводу надання послуг по водопостачанню і водовідведенню, регулюються Житловим Кодексом України, Законом України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» з змінами та доповненнями, «Правилами надання послуг по централізованому опаленню, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року з наступними змінами, «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з положень визначених у Законі України «Про житлово-комунальні послуги», Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідно до яких, встановлено, що на споживача не покладено обов'язок по проведенню чергової повірки засобу обліку. Також суд виходив з того, що у разі закінчення гарантійного терміну експлуатування лічильника нарахування за спожиту води позивач повинен був нараховувати виходячи з показань приладу обліку води, а не за нормами споживання, так як в помешканні відповідача встановлено лічильник води та з того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за надання послуг з водопостачання.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що такий висновок суду є обґрунтованим з наступних підстав.
Судом встановлено, що послуги з централізованого холодного водопостачання, які отримує відповідач за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 надає позивач.
1 грудня 2004 року у будинку відповідача було встановлено та введено в експлуатацію лічильник води КВ-2,5 № 329050, на підставі показань якого він здійснював оплату за надання послуг позивачу.
Листом підприємства від 13 серпня 2010 року, який отримано відповідачем згідно поштового повідомлення 27 серпня 2010 року, останнього було повідомлено про необхідність упродовж місяця з часу отримання повідомлення провести періодичну повірку встановленого засобу обліку води.
Відповідачем зазначена, у вищевказаному листі, повірка встановленого засобу обліку води не проводилась, у зв'язку з чим йому позивачем нарахування за спожиту воду за період з 27 серпня 2010 року по 27 вересня 2010 року провадилося за середніми показниками лічильника, а з 28 вересня 2010 року по 24 травня 2011 року - за нормами споживання нарахування. Загальна сума заборгованості за період з 01 серпня 2010 року по 24 травня 2011 року склала 722 грн.53 коп.(а.с.6).
Згідно з підпунктом 5 п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 зі змінами і доповненнями, встановлено, що плата за послуги вносить не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, передбачено ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Відповідно до ч. 3 цієї статі порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 лютого 2005 року (далі Правил), передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Пунктом 10 Правил передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Відповідно до пункту 15 Правил засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.
У пункті 16 Правил зазначено про право споживача проводити позачергову повірку за власні кошти квартирних засобів обліку у разі виникнення в нього сумнівів щодо правильності їх показань, про що він інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.
Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що чинним законодавством на споживача не покладено обов'язок по проведенню чергової повірки засобу обліку та що за спірний період часу нарахування за спожиту воду позивач повинен був нараховувати виходячи з показань приладу обліку води, а не за нормами споживання, так як в помешканні відповідача встановлено лічильник води.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у відповідача в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, був встановлений лічильник холодної води, гарантійний термін якого минув ще у 2007 році, не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством на споживача не покладено обов'язок по проведенню чергової повірки засобу обліку, а позивач зі своєї сторони ніяких дій по проведенню періодичної повірки засобу обліку води не робив, доказів чинення перешкод у її проведенні позивачем не надав, в розумінні положень ст. 60 ЦПК України.
Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що відповідач повинен сам здійснювати повірку засобу обліку води, у зв'язку з тим, що він мешкає у приватному будинку, оскільки характер стосунків, що склався між сторонами, свідчить про те, що по відношенню до відповідача ТОВ «Луганськвода» фактично є виконавцем послуг по забезпеченню водопостачання і водовідведення будинку, в якому мешкає відповідач, а ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачена можливість того, що виробник послуг може бути їх виконавцем, тому саме позивач повинен проводити повірку засобу обліку води.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Колегія суддів керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» - відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді