"10" липня 2012 р.справа № 2а-6313/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року
у справі № 2а-6313/09/0870
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області;
Головного Управління Державного казначейства України у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 75 668,19 грн.,-
встановила:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змін до адміністративного позову, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не направлення до відповідача-2 висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 70751,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 70751,00 грн. та інфляційні збитки в сумі 4917,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування, що підтверджується постановою господарського суду Запорізької області від 05.11.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009. В порушення прийнятих судових рішень відповідач-1 не надав відповідного висновку відповідачу-2 щодо бюджетного відшкодування суми 70751,00 грн., а отже його бездіяльність є протиправною.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не направлення до відповідача-2 висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість в сумі 70751,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 70751,00 грн. В задоволенні решти позовних відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим відповідачем-1 доказам. З 01.06.2005 змінено механізм справляння та відшкодування податку на додану вартість, відповідно до якого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування; крім того, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені судом належним чином.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).
За правилами пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Відповідно до пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 21.04.2008 позивачем подано Державній податковій інспекції у Приазовському районі Запорізької області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 70751,00 грн.
Відповідачем-1 здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з червня 2006 року по березень 2008 року включно, за результатами якої складений акт №452/1702/НОМЕР_1 від 27.08.2006.
В ході перевірки встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2008 року в сумі 70751,00 грн., а відтак позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451702/0 від 04.07.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70751,00 грн.
Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку, постановою господарського суду Запорізької області від 05.11.2008 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000451702/0 від 04.07.2008. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009.
Судовими рішеннями встановлено відсутність порушень з боку підприємства вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з встановлених судами в межах справи № 3/499/08-АП обставин, суми, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року, підтверджені належним чином складеними первинними документами та податковими накладними від постачальників товарів, внаслідок чого висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2008 року у розмірі 70751,00 грн., у зв'язку з включенням до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту по операціях з придбання товару, які не призначаються для використання позивачем в його господарській діяльності, є неправомірним.
Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 70751,00 грн., як зазначено в Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за березень 2008 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем-1 не спростований.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, підприємством дотримані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування в заявленій ним сумі 70751,00 грн., матеріалами справи підтверджено наявність належної позивачу вказаної суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року та подання ним всіх необхідних для здійснення відшкодування документів, що передбачені чинним законодавством України, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 70751,00 грн.
На час розгляду справи податок на додану вартість в загальній сумі 70751,00 грн. позивачеві не відшкодований.
Обставини невиконання обов'язків, встановлених пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем-1 не визначені із матеріалів справи не вбачаються. Відповідачем-1 не наведено та не подано жодних доводів, які б свідчили про наявність підстав, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Щодо посилань відповідача-1 на відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.7.7.11. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають права на отримання бюджетного відшкодування: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Зважаючи на той факт, що реєстрація позивача як платника податку була проведена 26.05.2006 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №НОМЕР_2), сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування, виникла за період червень 2006 року - травень 2007 року, а місяцем, за наслідками якого подана заява на бюджетне відшкодування, є березень 2008 року, отже встановлені п.п.7.7.11 п.7.7. ст.7 вказаного Закону обмеження до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а-6313/09/0870 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко