"01" липня 2011 р. справа № 2-3429/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року у справі № 2-3429/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому просив: визнати протиправною відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 2006 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року, позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність відповідача неправомірною; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 28.02.2010 року по 30.08.2010 року з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-VI.
З огляду на зміни в чинному законодавстві та подану апеляційну скаргу, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що стало підставою для розгляду апеляційної скарги судом адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09.09.2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК після прийняття Рішення Конституційним судом України від 09.09.2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1943 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с.5).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.. 99 КАС України, в редакції на час звернення позивача з позовом до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006-2010 роки подано до суду 30.08.2010р., тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
Між тим, позивачем у справі не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку та необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду, а судом першої інстанції не встановлено поважності причин пропуску такого строку.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Таким чином, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст. 99 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року та враховуючи положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог за період з 28.02.2010 року до зміни законодавчих норм, що регулюють призначення цього виду підвищення пенсії. (заявлені позовні вимоги).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік з наступних підстав
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена на 2006 рік згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», N 3235-IV.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не був предметом розгляду Конституційного Суду України, відповідно його положення не визнавалися неконституційними, а відтак названий Закон підлягав застосуванню при вирішенні питань щодо сплати підвищення до пенсії «дітям війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», N 3367-IV, було виключено пункт 17 статті 77 Закону України N 3235-IV.
В той же час, Законом N 3367-IV було викладено в новій редакцію ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»згідно якої: пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Тобто, названим Законом у 2006 році визначено порядок реалізації ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Між тим, у 2006 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено порядок підвищення пенсії особам. які мають статус «діти війни».
З огляду на вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідач не мав законних підстав виплачувати підвищення до пенсії згідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції -скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2010 року у справі № 2-3429/10 -скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі підвищення пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 28.02.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 28.02.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 27.02.2010 року -залишити без розгляду.
В іншій частині позову -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк