"01" липня 2011 р. справа № 2а-357/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області
на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2010 року у справі № 2а-357/2010 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2007-2009 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язано нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене підвищення до основної пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Не погодившись з постановою суду управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 99, 100 КАС України та не застосував їх до спірних правовідносин.
Вказана обставина є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1938 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки (а.с.6).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивач є особою, яка має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що становляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007-2009 роки подано до суду 13.10.2010р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду. В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо лише у липні 2010 року після висвітлення зазначених подій у пресі.
На думку колегії суддів суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача, якщо вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги за 2007-2009 роки, порушив вимоги процесуального законодавства, не застосувавши встановлений шестимісячний строк звернення з позовом до суду, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (13.10.2010р.) колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нової постанови про залишення позовних вимог без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч.1 ст. 198, ст. ст. 203, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2010 року у справі № 2а-357/2010 -скасувати, адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк