"12" липня 2012 р. справа № 2а-577/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-577/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною, визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії, зобов'язання вчинити нарахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача. Визнати право позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.
Постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31.12.10, прийнятою за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 16.06.10 по 16.12.10, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період. В іншій частині відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.17), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З позовом до суду позивач звернувся 16.12.2010.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення позивача до суду адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відмовляючи позивачу в поновлені строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин пропуску законодавчо встановленого строку.
Виходячи з фактичних обставин справи, наведених позивачем доводів, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Разом з тим, з огляду на викладені вище правові норми, колегія суддів вважає, що в даному випадку їх недотримання судом першої інстанції призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за період до 16.06.2010, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову і залишення позовної заяви в цій же частині без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.
Оскільки на визначений судом першої інстанції період дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в період з 16.06.10 по 16.12.10позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за період з 16.06.10 по 16.12.10судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст.100, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-577/10-скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період до 16.06.2010, позовну заяву ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2010 р. у справі № 2а-577/10 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко