11 березня 2013 року Справа №21/114-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1484Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №21/114-10
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" ХРУ, м. Харків
про розірвання договору та стягнення 456603,02 грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" ХРУ, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про розірвання договору, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №21/114-10 (суддя Калініченко Н.В.) первісні позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ задовольнити частково. Стягнуто з ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ на користь ФОП ОСОБА_2 78469,02 грн. заборгованість з орендної плати за квітень та травень 2009 року, 784,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу; стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 0,36 грн. недоплаченого державного мита за первісним позовом. В решті первісних позовних вимог про стягнення 381134 грн. збитків та розірвання договору оренди від 22 серпня 2008 року на підставі ст. 651 ЦК України ФОП ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ВАТ КБ "Надра" до ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень 1-го поверху: №№2-3-;-2-8 в літ. "А-3", загальною площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22.08.2008 за №3240, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 3096274 від 22.08.2008, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ на підставі ст. 652 ЦК України. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України несплачене за зустрічним позовом державне мито у розмірі 85,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України несплачені за зустрічним позовом витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Надра" про стягнення збитків в розмірі 381134 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги ФОП ОСОБА_2, стягнути з ВАТ КБ "Надра" на користь ФОП ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 3811,34 грн.
Позивач через канцелярію суду надав пояснення по справі, в якому просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, прийняти нове рішення яким задовольнити первісні позовні вимоги.
У судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача.
Таким чином, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Справа розглядалась на умовах оголошення перерви з 12:00 години до 15:00 години 11 березня 2013 року.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, 22 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір оренди нежитлових приміщень 1-го поверху: №№ 2-3-;-2-8 в літ. "А-3" загальною площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22.08.2008 за № 3240, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 3096274 від 22.08.2008.
Умовами договору сторони узгодили, що відповідач за первісним позовом повинен прийняти вказаний об'єкт оренди, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, яка складається з плати за користування орендованим майном та витрат на утримання орендованого майна, а також використовувати орендоване майно у відповідності зі своєю статутною діяльністю.
Строк дії договору був визначений на 5 років з дня передачі орендованого майна орендарю.
Про факт прийняття ВАТ КБ "Надра" ХРУ нежитлових приміщень свідчить акт приймання-передачі майна від 22 серпня 2008 р., згідно якого відповідачем за первісним позовом було прийняте, а позивачем за первісним позовом передане в оренду нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 2-3-;-2-8 в літ. "А-3" загальною площею 68,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до акту - стан приміщень задовільний. Вказаний акт підписаний без заперечень, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печаткою на вказаному акті.
ВАТ КБ "Надра" ХРУ звернулось до ФОП ОСОБА_2 з проханням провести ремонт для приведення приміщень відповідно до стандартів корпоративного стилю банку.
Відповідно до п. 6.3 договору 22 серпня 2008 р. відповідачем була отримана письмова згода позивача на проведення перебудови, реконструкції, добудови, перепланування, модернізації, а також іншого поліпшення орендованого майна площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Листом за вих. №971 від 31 березня 2009 р. ВАТ КБ "Надра" надіслало ФОП ОСОБА_2 пропозицію підписати Додаткову угоду про розірвання договору та акт прийому-передачі приміщення до Договору оренди від 22.08.2008 р. з посиланням на те, що в банку введено тимчасового адміністратора, який має право розривати угоди за участю банку, які на його думку, є збитковим і непотрібними банку.
У свою чергу, ФОП ОСОБА_2 у відповіді на пропозицію відповідача, датовану 29 квітня 2009 р., просив останнього усунути заподіяні погіршення спірного орендованого майна.
Втім, з матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи, відповідач за первісним позовом належним чином не відреагував на вимогу позивача; роботи з проведення перебудови чи будь-якого поліпшення орендованого майна припинив.
Саме відсутність з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на відшкодування збитків, заподіяних позивачу і стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_2 до суду за захистом своїх порушених інтересів.
Як стверджує позивач, сума завданих йому збитків, завданих відповідачем, становить 381134 грн.
Вимоги позивача за первісним позовом в цій частині ґрунтуються на звіті ТОВ "Терра-Інвест" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7556/08 від 06.08.2008 р.) про оцінку величини вартості прямих збитків від 10 липня 2009 р., який виконано на замовлення ФОП ОСОБА_2
Згідно висновків зазначеного звіту розмір прямих збитків складає 381134 грн.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині виходив з того, що позивачем за первісним позовом не доведено суду ані доказів завдання йому збитків, ані їх розміру.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що доказів самостійного виконання будівельно-монтажних робіт або із залученням сторонніх організацій з метою усунення завданих приміщенню погіршень позивачем за первісним позовом суду не надано.
Однак, аналізуючи викладене, колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими, зважаючи на таке.
Рішенням господарського суду Харківської області по справі №29/221-09 (н.р. №21/114-10) від 15 липня 2009 року задоволено позовні вимоги позивача за первісним позовом, розірвано договір оренди нежитлових приміщень 1-го поверху: №№ 2-3-;-2-8 в літ. "А-3" загальною площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22.08.2008 р. за №3240, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №3096274 від 22.08.2008 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра", стягнуто з відповідача за первісним позовом збитки в сумі 381097,71 грн., заборгованість з орендної плати за квітень та травень 2009 року в сумі 78469,02 грн., державне мито в сумі 4594,67 грн. і витрати на ІТЗ в суму 118,000 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №29/221-09 (№21/114-10) від 26 листопада 2009 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2009 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2010 року касаційну скаргу відповідача за первісним позовом задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2009 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2009 року у справі №29/221-09, справу направлено на новий розгляд.
Слід звернути увагу на те, що в постанові Вищого господарського суду України факт завдання збитків позивачу за первісним позовом, встановлений господарським судом при розгляді справи №29/221-09, не оспорюється та не спростовується, під сумнів ставиться лише безпосередній розмір завданих збитків.
Виходячи зі змісту статей З, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, звіт від 10.07.2009 р., складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Терра-Інвест" про вартість спричинених збитків та опис фактичного стану приміщень на момент проведення оцінки є доказом того, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача за первісним позовом було завдано збитки інтересам позивача за первісним позовом.
Як вбачається із частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи наведену норму, висновок місцевого господарського суду в рішенні від 02.04.2012 р. по справі №21/114-10 про недоведеність позивачем за первісним позовом доказів завдання йому збитків, не відповідає обставинам та матеріалам справи.
Крім того, з аналізу причин скасування постанови Вищим господарським судом України вбачається, що господарським судом першої інстанції не було призначено судову експертизу та прийнято в якості доказу підтвердження розміру збитків звіт про оцінку величини вартості прямих збитків від 10.06.2009 р., складений ТОВ "Терра-Інвест" на замовлення позивача за первісним позовом. У зв'язку з чим, як зазначив Вищий господарський суд, судом першої інстанції було позбавлено відповідача за первісним позовом можливості скористатися, зокрема, передбаченими ст. 31 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" правами.
Однак, зазначене спростовується тим, що під час розгляду справи №21/114-10 ухвалами господарського суду від 14.03.2011 р., від 20.07.2011 р. та від 30.11.2011 року за клопотанням відповідача за первісним позовом призначалась комплексна судова будівельно-економічна експертиза із визначенням кола питань, які суд вважав за необхідне поставити на вирішення експерта, що свідчить про те, що відповідач не був позбавлений права скористатися правами, передбаченими ст. 31 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судову експертизу".
Втім, незважаючи на те, що відповідач за первісним позовом був ініціатором проведення експертизи, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України, не здійснив оплату за проведення експертизи, тобто не скористався своїми правами, передбаченими ГПК та Законом України "Про судову експертизу".
Крім того, апеляційним господарським судом під час розгляду справи також призначалась комплексна судова будівельно-економічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Позивачем за первісним позовом забезпечено умови для проведення судової експертизи і доказування розміру спричинених йому збитків, а саме, надано всі витребувані документи, забезпечено доступ експерта до об'єкта дослідження тощо.
Однак, незважаючи на це, згідно висновку №12057 від 13 лютого 2013 року, визначити розмір збитків, заподіяний власнику нежитлових приміщень 1-го поверху: №№ 2-3-;-2-8 в літ. «А-3», загальною площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок їх реконструкції, здійсненої ВАТ КБ "Надра", а також визначити вартість відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для приведення спірних нежитлових приміщень до стану, придатного до експлуатації, в якому майно передавалося в оренду 22.08.2008 р. з урахуванням природного зносу - не є можливим.
Відповідно до абз. 5 п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", у визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.
У відповідності до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як зазначено у статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
Згідно ст. 34 ГПК, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому необхідно вказати, що чинне законодавство України не містить вимог щодо підтвердження та доказування розміру спричинених збитків виключно на підставі експертних висновків, винесених за результатами судової експертизи.
Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Стосовно заявленого розміру спричинених збитків саме в сумі 381134 грн. на підставі звіту про оцінку величини вартості прямих збитків від 10 липня 2009 року, який був складений ТОВ "Терра-Інвест", необхідно зазначити наступне.
Згідно вищезазначеного звіту від 10 липня 2009 року, загальна вартість прямих збитків нежитлових приміщень загальною площею 179,2 кв.м. складає 999994,00 грн.
За договором оренди від 22.08.2008 р. позивачем за первісним позовом були передані відповідачу за первісним позовом нежитлові приміщення площею 68,3 кв.м.
Відповідно розмір збитків, спричинених приміщенню площею 68,3 кв.м., було розраховано в сумі 381134 грн. на підстави загальної вартості прямих збитків, спричинених нежитловим приміщенням загальною площею 179,2 кв.м. в сумі 999994 грн.
Отже, аналізуючи матеріали справи та надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ в частині стягнення збитків в розмірі 381134 грн. є законними та обґрунтованими, розмір збитків підтверджено доказами, що маються в матеріалах справи, а тому рішення в цій частині прийняте при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи.
Що стосується задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за квітень-травень 2009 року в розмірі 78469,02 грн., судова колегія погоджується з місцевим господарським судом і зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статей 759 ЦК України та 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 285 ГК України, що кореспондується із нормами статті 762 ЦК України, передбачає, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором оренди від 22 серпня 2008 р. передбачені ціна, умови та порядок сплати грошових коштів за оренду приміщення.
Зокрема, п. 4.2 цього договору встановлено, що розмір плати за користування орендованим майном за місяць на дату підписання договору становить 24812,37 грн., що еквівалентно 5122,5,50 дол. США по курсу НБУ. Сума орендних платежів коригується щомісячно, з урахуванням зміни курсу НБУ на день виписки розрахунку з відображенням в ньому еквіваленту одного долару США. Розмір орендної плати також може коригуватися, виходячи з додаткових витрат на утримання орендованого майна, що підлягає погодженню сторонами шляхом підписання орендарем рахунку, виставленого орендарем.
Пунктами 4.1, п. 4.3 договору сторони узгодили, що орендна плата повинна сплачуватись відповідачем за первісним позовом шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок позивача за первісним позовом, зазначений у договорі, щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого позивачем за первісним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем за первісним позовом було пред'явлено відповідачу за первісним позовом рахунок-фактуру №08 від 23.04.2009 р. за квітень 2009 р. на суму 39443,25 грн. та №09 від 01.06.2009 р. за травень 2009 р. на суму 39025,77 грн.
Однак, відповідач за первісним позовом доказів погашення заборгованості з орендної плати за квітень та травень 2009 р. не надав.
Щодо вимоги ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень 1-го поверху: №№ 2-3-;-2-8 в літ. "А-3" загальною площею 68,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 від 22 серпня 2008 року на підставі статті 651 ЦК України та вимоги ВАТ КБ "Надра" про розірвання цього ж договору оренди на підставі статті 652 ЦК України, судова колегія звертає увагу на наступне.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише у випадку згоди сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Однак, на думку колегії суддів, ФОП ОСОБА_2 не доведено наявності істотного порушення умов договору з боку ВАТ КБ "Надра", в тому числі, завдання йому шкоди, внаслідок якої він значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.
За таких обставин, підстави для розірвання вищевказаного договору в судовому порядку на підставі 651 ЦК України відсутні.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як встановлено рішенням суду першої інстанції, 10 лютого 2009 року Національним банком України було винесено постанову №59 "Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ "Надра", згідно якої у відповідача за первісним позовом призначено тимчасову адміністрацію, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Розпорядженням тимчасової адміністрації ВАТ КБ "Надра" за №383 "Щодо проведення заходів по оптимізації витрат на утримання регіональної мережі" від 23 березня 2009 року директорів регіональних управлінь зобов'язано ліквідувати відділення; припинити дію договорів оренди, охорони відділень, про постачання комунальних послуг, послуг телефонного зв'язку та інших договорів, що забезпечують роботу відділень.
Отже, в даному випадку має місце істотна зміна обставин, внаслідок призначення тимчасової адміністрації, впровадження НБУ заходів по упередженню кризових явищ у банківський системі, припинення кредитування та обмеження проведення інших банківський операцій, що в свою чергу, призвело до зменшення прибутків банку. Тимчасовим адміністратором було прийнято рішення про оптимізацію витрат та припинення роботи відділення банку, яке розміщувалось в орендованому приміщенні.
На підставі викладеного, з аналізу наведених законодавчих норм, колегія суддів вважає вимогу позивача за зустрічним позовом про розірвання договору оренди на підставі статті 652 ЦК України обґрунтованою та доведеною матеріалами справи, у зв'язку з чим, підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення збитків в сумі 381134 грн., а тому рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №21/114-10 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ про стягнення збитків в розмірі 381134 грн. скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ про стягнення збитків в розмірі 381134 грн. задовольнити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року по справі №21/114-10 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 18 березня 2013 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Черленяк М.І.