13.03.13 р. № 905/1731/13-г
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В. розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м. Донецьк
про: стягнення 21242грн.93коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення 21242грн.93коп.
При поданні позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк допущено порушення вимог, встановлених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, а саме:
Відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
За приписом ч.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Стаття 36 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги, яким повинні відповідати надані учасниками справи письмові докази, а саме письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Як вбачається зі змісту позову він підписаний представником позивача за довіреністю Невар О.В.
В матеріалах позову наявна довіреність від 02.12.2011р. на ім'я вищевказаної особи, проте всупереч нормам чинного законодавства, до позову позивачем була надана ксерокопія вказаної довіреності не засвідчена належним чином, яка не може бути врахована судом як належний доказ у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
З тих же підстав суд не може приймати в якості належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами додані позивачем до позовної заяви ксерокопії поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист від 21.02.2013р., не засвідчені належним чином.
Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують повноваження представника позивача на підписання позовної заяви та того, що позивач у встановленому законом порядку виконав необхідні дії, вказані у ст. 56, п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
За приписом п. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.
Згідно з п.6 ст.63 ГПК України, неподання доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
За змістом абз.1 ч.1 ст.63 ГПК України, ця норма має імперативний характер та покладає на суд обов'язок повернути позовну заяву без розгляду у будь-якому випадку, встановленому в ч.1 ст. 63 ГПК України.
Пункт 4 частини 1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.
При цьому, за приписами абз.1 цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів.
Зважаючи на викладене і керуючись п.1, п. 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Управление качеством работ стройматериал», м. Донецьк позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду.
Повернення позовної заяви згідно ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява б/н від 15.02.2013р. з доданими до неї документами, поштовий конверт.
Суддя Макарова Ю.В.