"17" червня 2011 р. справа № 2а-345/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2011 року у справі №2а-345/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -
У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2007-2010 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідачча нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 25.07.2010 року -залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що перешкоджають розгляду заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції застосовано норми ч.1 ч.2 ст. 99 КАС України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про належні пільги, позивач дізнався у вересні 2010 року з засобів масової інформації, що не дозволяло вчасно звернутися до суду з вказаним позовом.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008,2009 роки подано до суду 25.01.2011 року, тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо лише у вересні 2010 року, після висвітлення таких фактів у засобах масової інформації.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 25.07.2010 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2011 року у справі №2а-345/11 -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк