14 березня 2013 року 12 год. 55 хв. Справа № 808/460/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
за участю секретаря Лазько Д.В.
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача Кравець-Мінської Т.О., Халецької Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області
про: визнання протиправними та скасування припису і постанови
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису № 112 від 09.11.2012 та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 115 від 21.11.2012.
Позивач вважає, що перевірка, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки позивач не була присутня при її проведенні, через що була позбавлена можливості подавати свої пояснення, зауваження та заперечення до акту перевірки, а відтак документи, які складені за наслідками перевірки, що проведена з порушеннями, не можуть підтверджувати порушення у сфері містобудівної діяльності.
Також позивач, з посиланням на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30.06.2011, яким за позивачем узаконено право власності на самочинно побудований магазин, та вирішено вважати це майно таким, що не потребує подальшого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, зазначає про відсутність правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за яке її притягнуто до відповідальності та накладено штраф, а саме - експлуатація об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію: реконструкція частини житлового будинку під магазин та нове будівництво магазинів, оскільки відповідно до зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, позивачу не потрібно було робити ніякі дії по прийняттю в експлуатацію зазначеного нерухомого майна.
Крім того, позивач вважає, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області незаконно та самовільно визначено категорію складності об'єкта будівництва, та застосовано штраф без відповідного посилання на конкретний абзац норми закону, яка передбачає розміри штрафів.
У зв'язку з чим вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті протиправно та просить їх скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі, вважають оскаржувані рішення таким, що прийняті правомірно, на підставі виявлених в ході проведеної перевірки порушень у сфері містобудівної діяльності. Також представники відповідача зазначили, що визнання судом права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна не звільняє позивача від обов'язку здійснити дії щодо прийняття такого майна в експлуатацію.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновків, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_4 є власником приміщення медичного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» з службовою прибудовою та магазинами, які розташовані: АДРЕСА_1, приміщення 2, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 14).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнано за позивачем за рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 30.06.2011 (справа №2-778/2001р.)(а.с. 12-13).
Відповідно до зазначеного рішення суду за позивачем, зокрема, узаконено право власності на самочинно добудований магазин літ. «А'''» до приміщення медичного центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» з службовою прибудовою та магазином літ «А,А',А''» та самочинно побудовану убиральню літ. «Ж» на земельній ділянці площею 429 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 2, та вирішено вважати це майно таким, що не потребує подальшого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
09.11.2012 начальником Пологівського інспекційного відділу Дем'яновим В.Ф. і головним державним інспектором Пологівського інспекційного відділу Дандара В.С. на підставі направлення № 1738-10 від 01.11.2012 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , за результатами якої складено Акт від 09.11.2012 (а.с. 57,72).
Назва та місцезнаходження об'єкта будівництва: реконструкція частини житлового будинку під магазин та нове будівництво магазинів по АДРЕСА_1.
Як зазначено в Акті перевірки, за результатами перевірки встановлено, що здійснюється експлуатація об'єкта будівництва ІІІ категорії складності не прийнятого в експлуатацію, що є порушенням п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В акті перевірки відображено, що перевірка проведена у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка з актом ознайомлена та від його підписання відмовилась.
На підставі акту перевірки головним державним інспектором Пологівського інспекційного відділу інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Запорізькій області Дандара В.С. винесено припис № 112 від 09.11.2012 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вимагалось усунути виявлене порушення шляхом припинення експлуатації до прийняття зазначених в акті приміщень в експлуатацію відповідно до вимог законодавства (а.с. 56).
Як зазначено у приписі, фізична особа-підприємець з приписом ознайомлена, від його підписання відмовилась, у зв'язку з чим акт перевірки та припис направлені на адресу позивача поштою, та отримані останньою 17.11.2012, що підтверджується копією листа від 13.11.2012 № 7/8-2640-10 і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 68-69).
09.11.2012 головним державним інспектором Пологівського інспекційного відділу інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Запорізькій області Дандара В.С. у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за експлуатацію об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію, що є порушенням п.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у якому зазначено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 10 год. 21.11.2012.
Як зазначено у протоколі, він складений у присутності позивача, яка з ним ознайомлена та від його підписання відмовилась, у зв'язку з чим останній 13.11.2012 надісланий на адресу позивача поштою.
21.11.2012 за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності заступником начальника Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Запорізькій області винесено постанову про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у сумі 100620 грн.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон № 3038-VI).
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Частиною 5 статті 26 вказаного Закону визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній на час проведення перевірки) усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частини 5 зазначеної статті встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до частини 8 статті 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється
Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.
Пунктом другим зазначеного Порядку також визначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
При цьому, відповідно до пункту десятого вказаного Порядку, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20.05.1999, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).
Повноваження Держархбудінспекції України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 № 148), а також Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011.
Згідно з пунктом п'ятим Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 № 148) (далі Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пункту 7 Порядку однією з підстав для проведення позапланової перевірки є виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Процедура складання акту перевірки, протоколу та припису, у разі виявленні порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, їх підписання, вручення та направлення суб'єкту містобудування регламентовані пунктами шістнадцятим-двадцять першим Порядку.
Відповідно до пункту двадцять першого Порядку, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Як встановлено судом, при проведенні перевірки позивач відмовилась від підписання акту перевірки, постанови про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припису, що підтверджується відповідними записами посадової особи інспекції, у зв'язку з чим вказані документи були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що узгоджується з приписами Порядку, та спростовує доводи позивача про допущенні під час проведеної перевірки порушення.
Доводи позивача про відсутність правопорушення у сфері містобудівної діяльності з посиланням на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30.06.2011, яким за позивачем визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно та вирішено вважати його таким, що не потребує подальшого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у зв'язку з чим позивач не повинна була вчиняти будь-які дії щодо прийняття такого майна в експлуатацію, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта - це здійснення шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації, форма якої, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частини 5 зазначеної статті встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Аналогічна процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.
Таким чином, виключна компетенція щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та видачі сертифіката, що за своїм змістом є прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, визначена законодавством за інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, декларація про готовність об'єкта до експлуатації позивачем до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не подавалась, а відтак, закінчений будівництвом об'єкт, на яке за позивачем визнано право власності за рішенням суду, є таким, що не прийнятий в експлуатацію.
Крім того, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, не звільняє позивача від обов'язку вчинення дій щодо прийняття такого майна в експлуатацію, як це передбачено пунктом десятим «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.
Відповідно до пункту шостого частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14.10.1994, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатація або використання об'єктів будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятих в експлуатацію - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Згідно з пунктом сьомим «Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011, під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.
Враховуючи, що належний позивачу закінчений будівництвом об'єкт є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим категорія складності такого об'єкту відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI проектною організацією та позивачем не визначалась, визначення категорії його складності посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю узгоджується з приписами законодавства, та спростовує посилання позивача про незаконне та самовільне встановлення категорії складності.
Також суд вважає, необґрунтованими посилання позивача про не зазначення в оскаржуваній постанові абзацу норми закону, на підставі якої визначено розмір штрафу.
Як вбачається з постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 115 від 21.11.2012, позивач визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом шостим частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу за експлуатація або використання об'єктів будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятих в експлуатацію - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат, у зв'язку з чим розмір штрафу у сумі 100620 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 1118 грн., який був встановлений статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», на час виявлення правопорушення та винесення постанови визначений правомірно.
Посилання позивача про те, що відповідачем невірно визначено, що має місце порушення п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки вказана стаття не містить пунктів, а містить лише частини, суд також вважає необґрунтованими та таким, що не спростовують встановлене перевіркою правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, до компетенції якого віднесено здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, при виконанні покладених на нього обов'язків встановив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснюється експлуатація об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію, у зв'язку з чим прийняв рішення про усунення виявлених порушень шляхом припинення експлуатації такого об'єкта, про що виніс припис, та застосував до відповідача санкції за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі, визначеному законом, діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 11, 17, 19, 52, 161-163, 172, 174 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша