Справа: № 2а-13320/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
21 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Андріюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коспаш-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012р. № 0000422220, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коспаш-ЛТД» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі - Відповідача) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012р. № 0000422220.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Коспаш-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сібер», ТОВ «Альфасервіс», ТОВ «ТД «Бргмаркет» ТОВ «РЕК Тайм», ТОВ «АВК».
За результатами перевірки складено акт від 25.05.2012 р. за № 1070/22-616/21506710.
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело заниження податку на додану вартість на суму 245 501 грн.
На підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № 0000422220, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 318 501,00 грн. за основним платежем 245 501,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 63 625, 00 грн.
В результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту, а акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що між ТОВ «Коспаш ЛТД» та ТОВ «Постпринт» були укладені договори: від 26.07.10 № 11, від 30.07.10 № 13, від 01.09.10 № 15, сума всього 17 466,00 грн., розрахунок проводиться щомісячно по представлених «Підрядником» актам форми №КБ 2, підписаним та скріпленими печаткою «Замовника».
Між ТОВ «Коспаш ЛТД» та ТОВ «Альфасервіс», були укладені наступні договори: від 28.04.2010 №5, сума всього 5 088,00 грн. та №7 від 31.05.2010р., №8 від 31.05.2010 р. сума 81 817,20 грн.; від 28.04.2010 № 6; від 21.04.2010 №4; від 01.03.2010 № 3, від 03.03.2010 № 2; від 01.02.2010 № 1; від 03.03.2010 №2.
Між ТОВ «Коспаш ЛТД» та ТОВ «Сібер», були укладені договори від 17.12.2010 № 21 ;від 17.12.2010 № 20; від 09.12.2010 № 19; від 01.12.2010 №17; від 22.10.2010 №16.
В матеріалах справи містяться також Договори укладені між Позивачем та ТОВ «Біг Маркет», ТОВ «Рек Тайм» та ТОВ «АВК».
Апеляційна інстанція погоджує висновок суду першої інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі, КБ-3, договірними цінами, довідками про виконання підрядних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.
Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки матеріали справи містять податкові накладні, договори, а відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати контрагенту податку на додану вартість до бюджету, то висновки, викладені в акті є необґрунтованими та побудованими на припущеннях відповідача.
Крім того, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що висновки податкового органу є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. за №0000422220 підлягає скасуванню.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Ухвалу виготовлено в повному обсязі 25.03.2013р.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.