ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2013 року № 2а-16893/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року № 0000533920, № 0000553920, № 0000543920, № 0000583920, № 0000593920, -
10 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рехау» (далі - ТОВ «Рехау», позивач) з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року № 0000533920, № 0000553920, № 0000543920, № 0000583920, № 0000593920.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-16893/12/2670 призначено до судового розгляду на 06 лютого 2013 року.
В судовому засіданні 06 лютого 2013 року суд ухвалив розгляд справи відкласти до 27 лютого 2013 року.
В судовому засіданні 27 лютого 2013 року, в зв'язку з поданням сторонами клопотань про розгляд справи за їх відсутності, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рехау» (код ЄДРПОУ 32108814) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 04 липня 2002 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 025944). Вказане товариство розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв. 3-4.
ТОВ «Рехау» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 липня 2002 року за № 30107 та переведено на податкове супроводження до СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві ДПС. Станом на момент підписання акту товариство перебуває на обліку в Окружній державній податковій службі - Центральному офісі з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.
Згідно Свідоцтва № 100331004 від 04 квітня 2011 року ТОВ «Рехау» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 321088126556).
В період з 06 червня 2012 року по 08 серпня 2012 року Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» (код за ЄДРПОУ 32108814) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року.
Вказаною перевіркою встановлено порушення, зокрема:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 167 866 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 123 788 грн.;
- пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 183 302 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 54 474 грн.;
- п. 2.11 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в сумі 748,00 грн.;
- п. 2.11, п .2.12 гл. 2, п. 3.1 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 12 248,77 грн.;
- п. 2.8 гл. 2, п. 3.1, п. 3.5 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі філії ТОВ «Рехау» в м. Одесі на загальну суму 4 398,38 грн.;
- пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 p., пп. 164.2.17 «г» п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 1 981,02 грн.;
- пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 p., пп. 164.2.10 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 686,58 грн.;
- пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 181 383,50 грн.;
- пп. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 p., пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164,5 ст. 164 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 10 381,48 грн.;
- пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.03 р., пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 5 338,12 грн.;
- пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 127.1 ст. 127, п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся;
- п. 176.2 « 6» п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся на суму - 497,14 грн.;
- пп. «г» п. 160.1, п. 160.5 ст. 160, п. 152.8 ст. 152 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи нерезидента всього у сумі 6 971,12 грн.;
- п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в частині неподання звітності про виплачені доходи нерезидентам.
28 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року.
29 серпня 2012 року відповідач заперечення позивача залишив без розгляду.
04 вересня 2012 року Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, на підставі Акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року, прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000413920, № 0000423920, № 0000433920, № 0000443920, № 0000453920, № 0000463920, № 0000473920, якими до ТОВ «Рехау» застосовано штрафні санкції, збільшено суму грошових зобов'язань, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС України, яка своїм рішенням від 12 листопада 2012 року № 5128/0/61-12/10-2115 його скаргу задовольнила частково, податкові повідомлення-рішення частково скасувала, в інших частинах податкові повідомлення-рішення залишила без змін.
В зв'язку з рішенням ДПС України, 26 листопада 2012 року Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийняла:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000533920, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п. 123.1 ст. 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року та Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 12.11.2012 року № 5128/0/61-12/10-2115, встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим, ТОВ «Рехау» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 63 435 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 60 870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 565 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000543920, яким згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123, пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року та Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 12.11.2012 року № 5128/0/61-12/10-2115, встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим, ТОВ «Рехау» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 115 445 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 81 484 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 961 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000593920, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року та Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 12.11.2012 року № 5128/0/61-12/10-2115, встановлено порушення абз. «г» пп. 4.2.9, абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 p. із змінами та доповненнями, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 р., в зв'язку з чим, ТОВ «Рехау» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 42 343,09 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 10 146,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 196,75 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0000583920, яким, на підставі акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року та Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 12.11.2012 року № 5128/0/61-12/10-2115, встановлено порушення п. 2.8, п. 2.11, п. 2.12 гл. 2, п. 3.1, п. 3.5 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями), та на підставі пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абз. абз. 2, 5, 6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, в зв'язку з чим, до ТОВ «Рехау» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 193,34 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000553920, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 58.1, п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі акта перевірки № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року, встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим, ТОВ «Рехау» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 427 грн.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо залишення без розгляду заперечення є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №№ 0000533920, 0000543920, 0000593920, 0000583920, 0000553920 є такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже підлягають скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач залишивши заперечення ТОВ «Рехау» на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року без розгляду, порушив норми чинного законодавства, що стало наслідком порушення прав та інтересів позивача.
Позивач зазначає, що строк, на відміну від позиції контролюючого органу, який п'ятиденний термін для подання заперечень на акт обраховує з урахуванням дня вручення такого акту платнику податку, повинен обчислюватися з дня, наступного за днем отримання акту перевірки.
Крім того, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Рехау» не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення ним норм податкового та іншого законодавства.
В своєму позові позивач просить визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо залишення без розгляду заперечень ТОВ «Рехау» від 28.08.2012 року за вих. № 239-В на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року та скасувати податкові повідомлення-рішення в частинах:
- податкове повідомлення-рішення № 0000533920 від 26.11.2012 року з податку на додану вартість в сумі 53 494 грн. за основним платежем та 1 282 грн. за штрафними санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0000543920 від 26.11.2012 року з податку на прибуток підприємств в сумі 78 996 грн. за основним платежем, 33 831 грн. за штрафними санкціями; 492 403 грн. в частині неврахування завищення податку на прибуток;
- податкове повідомлення-рішення № 0000553920 від 26.11.2012 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 200,00 грн. та в частині неврахування заниження від'ємного значення за 1 квартал 2012 року в сумі 282 587 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000583920 від 26.11.2012 року з застосування штрафних санкцій з питань дотримання норм регулювання готівки в сумі 7 818,80 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000593920 від 26.11.2012 року з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 546,70 грн. за основним платежем та 17 206,82 грн. за штрафними санкціями.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рехау» про визнання протиправними дій та часткового скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 року № 0000533920, № 0000543920, № 0000553920, № 0000583920, № 0000593920 відмовити в повному обсязі.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889-IV), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Так, суд погоджується з твердженням позивача щодо протиправності дій відповідача стосовно залишення без розгляду заперечень на Акт перевірки з підстав недотримання строків їх подачі, зважаючи зокрема на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з абз. першим п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Відповідно до п. 6 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та що не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача, Акт перевірки був отриманий позивачем 20.08.2012 року.
Заперечення на Акт перевірки були подані позивачем до контролюючого органу 28.08.2012 року.
Відповідач, в листі про надання відповіді стосовно залишення ним заперечень без розгляду, зазначив, що перебіг п'ятиденного терміну починається з дня отримання акта, тобто з 20.08.2012 року.
Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Так, частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
Приписами ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що платники податків мають право подати до органу державної податкової служби заперечення на Акт перевірки протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта, не включаючи день його отримання.
Таку ж позицію висловлює Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 27.06.2006 р. № 12079/7/23-1017.
Станом на день подання заперечень на Акт перевірки та на момент розгляду даної адміністративної справи по суті, лист ДПА України від 27.06.2006 р. № 12079/7/23-1017 є чинним, а формулювання приписів щодо строків та норми Цивільного кодексу України стосовно зазначеного не змінилися, а тому зазначена позиція є цілком обґрунтованою, а отже, правомірною.
Таким чином, зважаючи на викладені норми законодавства та наявні матеріали справи, п'ятий робочий день для подання позивачем до контролюючого органу заперечень на Акт перевірки (з урахуванням святкового та вихідних днів, відповідно 24, 25-26 серпня) припадає саме на 28.08.2012 року.
А отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про протиправність дій Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року з підстав недотримання строків їх подачі.
Щодо позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 р. № 0000533920, № 0000543920, № 0000553920, № 0000583920, № 0000593920 в частинах, суд вважає такі вимоги необґрунтованими, не підтвердженими допустимими у справі доказами, та такими що спростовуються наданими відповідачем запереченнями та вимогами чинного законодавства.
Щодо завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Енерджі Медіа», суд зазначає наступне.
Між ТОВ «Рехау» та ТОВ «Енерджі Медіа» (Виконавець) укладено договір від 06.08.2010 року № 8 про надання послуг.
Відповідно до п. 1 зазначеного договору Виконавець зобов'язується за дорученням та за рахунок замовника надати останньому послуги з проведення корпоративних заходів, строк та місце яких зазначаються в додатках.
Додатками від 08.06.2010 року №№ 02/1-10, 03/1-10 сторонами досягнуто згоди щодо проведення конференцій в ресторані «Дніпро» на 17.12.2010 року та на 24.12.2010 року.
Про можливість участі в конференції 17.12.2010 року учасники дізналися на підставі запрошення, яке серед іншого містило програму конференції: підведення підсумків за 2010 рік, ринок продуктів промислового спрямування в Україні в 2010 році, перспективи ринку, ознайомлення з новинками продукції Рехау.
Запрошення на конференцію 24.12.2010 року містило інформацію щодо заходів, які будуть мати місце - отримання консультацій провідних спеціалістів, отримання інформаційних матеріалів та листівок про продукцію Рехау. Крім того, вартість семінару включала навчання та консультації, відповіді на питання, забезпечення технічною інформацією.
Таким чином, проведення вказаних заходів не мало виключно рекламного характеру.
Факт постачання послуг підтверджений актами здачі-прийняття робіт від 24.12.2010 року № ОУ-18, від 24.12.2010 року № ОУ-20, від 24.12.2010 року № ОУ-13-2, від 17.12.2010 року № ОУ-19, від 17.12.2010 року № ОУ-13/1, від 17.12.2010 року № ОУ-17 на загальну суму 267 468 грн., сума ПДВ - 53 493,60. В той же час, вказаними первинними документами не зазначено постачання послуг з рекламування продукції або особи ТОВ «Рехау».
Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Рехау», надані до перевірки кошториси витрат на проведення конференцій «Купуємо в Рехау» та «Внутрішні інженерні сіті Рехау» не містять інформації щодо витрат на придбання рекламно-сувенірної продукції.
Також, запрошення на проведення конференції 24.12.2010 року передбачало проведення фуршету, розважальної програми після закінчення конференції, що виключає рекламний характер зазначеного заходу.
З досліджених службових записок, наданих позивачем в судовому засіданні, вбачається надання директором ТОВ «Рехау» ОСОБА_1 дозволу на розповсюдження під час конференції «Купуй з Рехау» у приміщенні готелю «Дніпро» продукції, в тому числі: цукерок «Київ вечірній» 348 гр., шампанського «Золота балка» н/сол. 0,75 л., шоколад «Milka» та інше.
Та як наслідок, платником податків у перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесені послуги, що отримані від ТОВ «Енерджі Медіа», такі що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача та з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Як визначено в пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не включаються до складу валових витрат, згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.
Аналогічна норма міститься в пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, відповідно до якої, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу).
Зазначені обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Отже, необхідною умовою для віднесення до витрат з податку на прибуток сум, сплачених на проведення представницького заходу (прийому, презентації, конференції) є пов'язаність останнього з рекламною діяльністю платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Таким чином, виходячи з аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, підприємством у перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесені послуги, що отримані від ТОВ «Енерджі Медіа», такі що, на переконання суду, не пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку та з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Щодо порушення позивачем вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України, суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі авансових звітів №№ 212, 221, 224, 299, 246, 322, 261, 273, 274, 17, 18, 23, 35, 49, 155, 157, 106, 107, 170, 208, 136, 146, 256, 157, 264, К269, 293, 307, 199, 200, К016, 039, 055, з документами, які підтверджують витрати, позивачем не включено до складу загального місячного оподаткованого доходу платників податків (працівників) суми коштів, сплачені за паркування транспортного засобу під час перебування у відрядженні.
Крім того, зазначені суми були віднесені до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
При цьому, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Враховуючи зазначене, до складу витрат можуть бути включені лише документально підтверджені витрати на відрядження фізичних осіб, які пов'язані з веденням господарської діяльності та обумовлені відрядженням працівника.
Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як то витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку (абз. дев'ятий пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України).
Пунктом 12 розділу III Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року № 362), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 (далі - Інструкція № 59) передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі (розпорядженні) керівника підприємства. Відшкодовуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.
Оскільки відрядження за межі України проводилися не на службовому автомобілі, а витрати на паркування автомобілів не пов'язані з господарською діяльністю, висновки щодо порушення позивачем вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо заниження податку на прибуток у сумі 5 338,12 грн., суд зазначає наступне.
В порушення пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170, п. 164.5 ст. 164 ПК України, а саме, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт або на відрядження та не повернутих у встановлені законодавством строки, оподатковується у сумі перевищення над сумою витрат платника податку під звіт або на таке відрядження, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 5 338,12 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для такого висновку стало відшкодування позивачем коштів працівникам за проживання в готелі за два місця, придбання алкогольних напоїв, на екскурсії, за транспортне обслуговування іншої особи, вартості прокату боулінга та без підтверджуючих документів.
Відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
Отже, витрати працівника на проживання у відрядженні можуть бути враховані у складі витрат при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання.
Позивач зазначає, що проживання в двомісних номерах було вимушеним, оскільки одномісних номерів не було в наявності, про що відрядженими особами були складені пояснювальні записки. Зазначене твердження не спростовує висновків з огляду на пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України, п. 5 розділу II Інструкції № 59, які встановлюють можливість відшкодування витрат лише для одномісного номеру. Сума відшкодованих коштів в частині другого місця в номері є додатковим благом працівника в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та включається до загального оподаткованого прибутку та включається до складу витрат з податку на прибуток.
Також, включення позивачем до складу витрат з податку на прибуток сум коштів, витрачених працівниками на придбання алкогольних напоїв є необґрунтованим. А сума надміру витрачених коштів, отриманих платниками податку (працівниками) під звіт або на відрядження та не повернутих у встановлені законодавством строки включаються до оподаткованого доходу таких платників та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Також, не можуть бути віднесені до складу витрат суми коштів на екскурсії та вартості прокату боулінга, як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
До складу витрат можуть бути включені лише документально підтверджені витрати на відрядження фізичних осіб, які пов'язані з веденням господарської діяльності та обумовлені відрядженням працівника.
Щодо сум показників безнадійної дебіторської заборгованості та розрахунку суми приросту (убутку) балансової вартості запасів, суд зазначає наступне.
Перевіркою відображених у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» показників за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 4 475 299 грн. встановлено, що при визначенні убутку запасів ТОВ «Рехау» застосовувався метод вартості перших за часом надходжень (ФІФО), які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети на складі», 28 «Товари», не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів».
Перевіркою встановлено, що на підставі наказу ОСОБА_1 01.12.2010 р. № 277/10-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась інвентаризація необоротних активів, незавершеного виробництва та фінансових вкладень, запасів на господарчих складах 20.12.2010 р. (за виключенням офісу та складу учбового центру); інвентаризація запасів на товарних складах станом на 20.12.2010 р., інвентаризація наявних грошових коштів, інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами та товарів до 30.12.2010 р., що знаходяться в дорозі станом на 30.11.2010 р., інвентаризація активів, незавершеного виробництва, запасів на виробничому та господарчому складі та в офісі учбового центру за адресою: Київська обл. смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 на 20.12.2010 р.
Датами проведення інвентаризації визначено з 20.12.2010 р. по 23.12.2010 р.
За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту були виявлені нестачі у сумі 148 388,68 грн. та надлишок у сумі 99 239,34 грн.
На підставі наказу ОСОБА_1 29.03.2011 р. № 05511-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась повна інвентаризація активів підприємства, під час якої планувалось перевірити їх наявність, вивчити стан та придатність до подальшого використання, визначити їх собівартість згідно з нормами ПК України та врахувати її в частині матеріальної складової у складі витрат звітного періоду, в якому буде визнано доходи від реалізації таких товарів.
Визначено перелік необоротних активів, які підлягають податковій амортизації, визначено вартість кожного об'єкта необоротних активів, які підлягають податковій амортизації станом на 01.04.2011 р., визначено належність кожного об'єкта до однієї з 16 груп основних засобів та нематеріальних активів, встановлено термін корисного використання для кожного об'єкта, визначено метод амортизації для кожної групи, визначено з класифікацією амортизаційних витрат по кожному об'єкту (адміністративні, на збут, загальновиробничі, інші).
Інвентаризація проведена станом на 01.04.2011 р.
За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту були виявлені нестачі у сумі 21 089,62 грн.
На підставі наказу ОСОБА_1 29.11.2011 р. № 234/11-П про проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства проводилась інвентаризація необоротних активів, незавершеного виробництва та фінансових вкладень, запасів на господарчих складах на 19.12.2011 р. (за виключенням офісу та складу учбового центру); інвентаризація запасів на товарних складах станом на 19.12.2011 р., інвентаризація наявних грошових коштів, інвентаризація розрахунків з дебіторами і кредиторами та товарів до 30.11.2011 р., що знаходяться в дорозі станом на 30.11.2011 р., інвентаризація активів, незавершеного виробництва, запасів на виробничому та господарчому складі та в офісі учбового центру за адресою: Київська обл. смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 на 19.12.2011 р.
Датами проведення інвентаризації визначено з 19.12.2011 р. по 21.12.2011 р.
За результатами проведеної інвентаризації відповідно до інвентаризаційного акту були виявлені нестачі у сумі 131 035,49 грн. та надлишок у сумі 152 815,30 грн.
Нестачі списані проведенням Д-т 947 К-т 20/28, відображено сторнування податкового кредиту, або нарахування податкових зобов'язань (по філіях). В податковому обліку суми нестач відображені наступним чином: до 01.04.2011 р. (в період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума нестач відображена в колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток як запаси, використані не в господарській діяльності підприємства. З 01.04.2012 р. (в період дії розділу III ПК України) на придбання товарів, по яких виявлена нестача, не віднесені до витрат податкового обліку.
Надлишки оприбутковані проведенням Д-т 28 К-т 719: в 4 кварталі 2010 року відображені доходи в податковому обліку (рядок 01.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємств), з 2-го кварталу 2011 року по 1 квартал 2012 року - відображені доходи в рядку 03.28 податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Крім того, з усних пояснень головного бухгалтера ОСОБА_2 вбачалося, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в 1 кварталі 2011 р. було допущено методологічну помилку, а саме: показник стовпчика 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів додатку К1/1 «Запаси використані не у господарській діяльності» переносився з року в рік, що призвело до заниження валових витрат у 1-му кварталі 2011 р. на суму 2 019 697 грн.
08.08.2012 року такі ж пояснення були надані письмово під підпис.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
У відповідності до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Беручи до уваги той факт, що в обов'язки контролюючого органу входить визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, з підстав, визначених в п. 54.3 ст. 54 ПК України, суд вважає, що відповідачем до позивача правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).
Зазначене вище свідчить про те, що доводи відповідача в частині правомірності прийняття рішень, викладені в запереченнях проти адміністративного позову заслуговують на увагу, а отже є обґрунтованими.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0000533920, № 0000543920, № 0000553920, № 0000583920, № 0000593920 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були частково спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» задовольнити частково, а саме: визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року з підстав недотримання строків їх подачі, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 33,00 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 122, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо залишення без розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» на Акт № 861/39-20/32108814 від 20 серпня 2012 року з підстав недотримання строків їх подачі.
3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 33,00 грн. (тридцять три гривні 00 копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко