"13" березня 2013 р. Справа № 18/49/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився,
першої третьої особи - не з'явився,
другої третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 294 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.12 у справі
за позовом фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук,
до Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
1) Управління Держкомзему у м. Кременчуці,
2) Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міськради, м. Кременчук,
про скасування рішення,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2912 року (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено. Рішення сесії Кременчуцької міської ради скликання від 29.11.201 року "Про скасування деяких підпунктів рішень міської ради" скасовано. Стягнуто з Кременчуцької міської ради на користь ФОП ОСОБА_2 1073,00 грн. на повернення судового збору.
Відповідач, Кременчуцька міська рада Полтавської області, з рішенням господарського суду першої інстанції від 26.11.2012 року не погодився, вважає це рішення незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням судом норм матеріального права; подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду; просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначив, що з апеляційною скаргою не згоден, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 26 листопада 2012 року у справі № 18/49/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
28.12.10р. II сесією Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання прийнято рішення "Про попереднє погодження місця розташування стаціонарних малих архітектурних форм та пересувних малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності в м. Кременчуці", п.п.1.35 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 попередньо погоджено місце розташування стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації продовольчих товарів по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальною площею 21 кв.м., строком на п'ять років(т. 1 а.с.20).
12.01.11р. Управлінням містобудування та архітектури позивачу надано вимоги щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення стаціонарної малої архітектурної форми з додатком: схема прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми М 1:50 (т.1.а.с.21).
28.02.11р. між ВАТ "Полтаваобленерго" (підрядник) та позивачем (замовник) був укладений договір про надання технічних умов електропостачання № 501, відповідно до якого підрядник за клопотанням замовника зобов'язувався надати останньому технічні умови електропостачання об'єкта замовника (далі - ТУ), а замовник зобов'язувався прийняти ТУ та оплатити виконай роботу (п.1.1 договору). Відповідно до п.2 договору назва об'єкта замовника: торговельний павільйон для реалізації продовольчих товарів АДРЕСА_1 з розрахунковим навантаженням 5,0 кВт. Цей договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою ВАТ "Полтаваобленерго", який діяв до 24.04.11р.
11.03.11р. ВАТ "Полтаваобленерго" направлено позивачу за № 04-66-05-47/2544 технічні умови електропостачання електроустановок торгівельного павільйону для реалізації продовольчих товарів, яких строк дії два роки.
Відповідно до п.п.1.8 рішення п'ятої сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області міської ради VI скликання від 29.03.11р. "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення малих архітектурних форм: стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону діл реалізації продовольчих товарів по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальною площею 21 кв.м., строком на п'ять років та зобов'язано укласти договір особистого строкового сервітуту(т.1.а.с.16).
На виконання вказаного рішення. 06.05.11р. між Кременчуцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 23.05.11р. за №531040004000173 (т.1.а.с.14,15).
Згідно умов договору відповідач надав, а позивач прийняв об'єкт особистого строкового сервітуту - земельну ділянку площею 21 кв.м. по АДРЕСА_1 в строкове платне користування для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації продовольчих товарів.
04.10.11р. Управлінням містобудування та архітектури складений акт обстеження земельної ділянки, яка надавалась ФОП ОСОБА_2 для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону для реалізації продовольчих товарів по АДРЕСА_1, яким було встановлено, що розмір павільйону складає 3,0x6,0 м., загальна площа споруди 18 кв.м., а відповідно до схеми прив'язки, розміри павільйону становлять 2.0x6,0 м.
29.11.11.р. рішенням XIII сесії VI скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про скасування деяких підпунктів рішень міської ради" скасовано п.п.1.35 рішення міської ради від 28.12.10р. "Про попереднє погодження місця розташування стаціонарних малих архітектурних форм та пересувних малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності в м. Кременчуці", п.п.1.8 рішення міської ради від 29.03.11р. "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" в зв'язку з невідповідністю розмірів споруди запланованим розмірам у схемі прив'язки(т.1.а.с.ІЗ).
Цим же рішенням розірвано договір про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 23.05.11р. за № 531040004000173, на підставі п.5.4., в зв'язку з невиконанням зобов'язань, вказаних в п.4.4 даного договору, а саме: недотримання п.1 вимог щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення стаціонарної малої архітектурної форми №48-3151/33 від 12.01.11р., так як розміри споруди не відповідають запланованим розмірам у схемі прив'язки.
Вирішено внести зміни до земельно-кадастрової документації згідно з чинним законодавством (п. 2 рішення) та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 в місячний термін з дня прийняття цього рішення демонтувати торговельний павільйон за вищевказаною адресою та звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів, привести благоустрій земельної ділянки до попереднього стану (п.3 рішення).
Позивач із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування не погодився та звернувся до господарського суду.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною 1 статті 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).
Відповідно до ч.1 статті 21 та ч. 1 ст. 393 Цивільного Кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень, частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування № 1-9/2009), зазначено, що стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування мас право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, в цьому ж рішенні Конституційний суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що на підставі рішення II сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VI скликання від 28.12.2010р. "Про попереднє погодження місця розташування стаціонарних малих архітектурних форм та пересувних малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності в м. Кременчуці", п.п.1.35 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 попередньо погоджено місце розташування стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації продовольчих товарів по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальною площею 21 кв.м., строком на п'ять років та п.п.1.8 рішення Кременчуцької міської ради від 29.03.11р. "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці", яким ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на встановлення стаціонарної малої архітектурної форми - є ненормативними актами індивідуальної дії, на підставі яких виникли правовідносини, виконані, що підтверджується наданням (отриманням) відповідних технічних умов, дозволом на розміщенням МАФ та укладенням договору особистого строкового сервітуту, а тому вичерпали свою дію, виходячи з чого відповідач не мав права скасовувати свої попередні рішення, оскільки це рішення порушує права позивача на користування земельною ділянкою та розміщення МАФ для здійснення підприємницької діяльності, надані йому за укладеним договором особистого строкового сервітуту, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Частиною 1 статті 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ст. 404 ЦК України).
Земельний кодекс України (ст.100) та Цивільний кодекс України (ст.402) передбачають умови встановлення сервітуту: це може бути договір, закон, заповіт або рішення суду.
Стаття 102 Земельного кодексу України та стаття 406 Цивільного кодексу України містять вичерпний перелік підстав припинення дії земельних сервітутів, а саме: поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; рішення суду про скасування земельного сервітуту; закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
Згідно частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору".
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 5.1 договору зміна умов договору або його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін та за рішенням Кременчуцької міської ради шляхом укладання додаткової угоди до цього договору, яка підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його дострокового розірвання спір вирішується у судовому порядку.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що дія даного договору припиняється у разі, зокрема, невиконання зобов'язань, вказаних в п. 4.2. та п. 4.4. даного договору.
Відповідно до пункту 5.3. Договору особистого строкового сервітуту, укладеного між Позивачем та Відповідачем 06 травня 2011 року № 531040004000173, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором. Таким чином,, договір не може бути розірвано за рішенням міської ради, факт порушення умов користування сервітутом особою, в інтересах якої він був встановлений, повинен бути підтверджений рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до ч.1 п. 5.4 цього договору розірвання договору про встановлення особистого строкового сервітуту в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання однією із сторін зобов'язань, вказаних в пунктах 4.2. та 4.4. договору.
Відповідно до п.4.4. договору набувач зобов'язувався дотримуватися вимог щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення стаціонарної малої архітектурної форми, наданих Управлінням містобудування та архітектури.
Як вбачається з вимог щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення стаціонарної малої архітектурної форми від 12.01.2011 р. за № 48-3151/33, розміщення стаціонарної малої архітектурної форми необхідно виконати у відповідності зі схемою прив'язки споруди та вимогами щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення стаціонарної малої архітектурної форми. В разі виконання самовільної реконструкції об'єкта, збільшення розміру тощо споруда вважається "самовільно встановленою" та підлягає знесенню з приведенням земельної ділянки до належного стану.
В зазначених Вимогах не зазначено розмірів МАФ, а тому посилання Кременчуцької міської ради на їх невиконання є необґрунтованим, в зв'язку з чим вимоги в цій частині та в частині внесення змін до земельно-кадастрової документації також підлягають задоволенню, про що правомірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2012 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 18.03.2013 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Медуниця О.Є.