21 лютого 2013 р. Справа № 804/1916/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С.
при секретаріКравець Є.С.
за участю:
представника позивача представника позивача представника позивача представника відповідача Колєсніков Р.І. Крючков А.Г. Рибченко А.О. Кравченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Альянс групп ЛТД" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення
04.02.2013 р. ПП «Альянс Групп ЛТД» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. №0000042220, прийняте Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Альянс Групп ЛТД» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. по взаємовідносинам з ПВКФ «РОЗС», за результатами якої складено акт №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України при придбанні товарів від ПВКФ «РОЗС» на суму ПДВ 145228,06 грн. та подальшій реалізації товарів (послуг) на загальну суму ПДВ 6838,24 грн. платнику ПДВ Підприємству Мелітопольська Виховна Колонія. Позивач вважає, що висновок податкового органу в акті перевірки, який є правовою підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення, не ґрунтується на будь-яких документах та зроблений на основі безпідставних та незаконних припущень невідомих осіб. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що операції між ПВКФ «РОЗС» та ПП «Альянс Групп ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у ПВКФ «РОЗС» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також висновки податкового органу підтверджуються актом №5146/22-4/21854963 від 16.11.2012 р. «про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «РОЗС» по взаємовідносинам з ПП «СУНАТКО» березень, квітень 2012 р.». За таких обставин, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Альянс Групп ЛТД» зареєстровано Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 29.02.2008 р. та знаходиться на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби.
У період з 17.12.2012 р. по 21.12.2012 р. на підставі наказу від 17.12.2012 р. №994 виданого Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, Мігаль Л.М. - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю, інспектором податкової служби І рангу, та згідно із п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Альянс Групп ЛТД» з питання правильності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень, квітень 2012 р. по взаємовідносинам з ПВКФ «РОЗС», за результатами якої складено акт №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р.
Як зазначено у висновку акту перевірки №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р., - «перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України при придбанні товарів від ПВКФ «РОЗС» на суму ПДВ 145228,06 грн., в. т. ч. за квітень 2012 р. - сума ПДВ 145228,06 грн., та подальшій реалізації товарів (послуг) на загальну суму ПДВ 6838,24 грн. платнику ПДВ Підприємству Мелітопольська Виховна Колонія (придбання вугільної продукції задекларовано в Декларації з ПДВ за травень 2012 р. в сумі ПДВ 6715,14 грн.)».
На підставі акту перевірки №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042220 від 21.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 217842,00 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 145228,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 72614,00 гривень, за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України.
Суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим та протиправним з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Альянс Групп ЛТД» (покупець) та ПВКФ «РОЗС» (постачальник) укладено договір №270212 від 27.02.2012 р. поставки вугільної продукції, за яким постачальник зобов'язується передати вугільну продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар, найменування, асортимент, кількість, строки та спосіб поставки якого зазначені в специфікаціях, та оплатити товар на умовах цього договору.
На виконання цього договору, за період березень-квітень 2012 р. постачальник - ПВКФ «РОЗС» відвантажив вугільну продукцію залізничним транспортом, а покупець - ПП «Альянс Групп ЛТД» прийняв її у кількості 570,58 т на загальну суму 871368,30 грн., у тому числі 145228,00 грн. ПДВ.
Придбана у ПВКФ «РОЗС» вугільна продукція була реалізована ПП «Альянс Групп ЛТД» Підприємству Мелітопольська Виховна Колонія на підставі договору на поставку вугільної продукції №0913 від 13.09.2011 р.
Як вбачається з акту перевірки №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р., підставою для викладеному у ньому висновку про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України при придбанні товарів від ПВКФ «РОЗС» на суму ПДВ 145228,06 грн. та подальшій реалізації товарів (послуг) на загальну суму ПДВ 6838,24 грн. платнику ПДВ Підприємству Мелітопольська Виховна Колонія було:
-не надання до перевірки заявок на відгрузку товару та на перевезення вантажу (вугілля); технічних паспортів; сертифікатів якості, які б підтверджували асортимент, ціну, кількість,строки та спосіб поставки товару, пункт доставки, походження товару, його якість та відповідність товару нормам, стандартам якості та технічним вимогам, встановленими нормативними документами, як це викладено в договорі; графіку виконання перевезень; наказів на відрядження (т.я. акти прийому передачі складалися у м. Дніпропетровську);
-акт Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби №5146/22-4/21854963 від 16.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «РОЗС» по взаємовідносинам з ПП «СУНАТКО» березень, квітень 2012 р.
Суд не може погодитись з таким висновком відповідача у зв'язку з наступним.
Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Якщо є фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладеним з ПВКФ «РОЗС» та Підприємством Мелітопольська Виховна Колонія, ПП «Альянс Групп ЛТД» надало оригінали та копії наступних первинних та інших документів: договір №270212 від 27.02.2012 р. про поставку вугільної продукції, специфікації, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийому товару, договір №0913 від 13.09.2011 р. про поставку вугільної продукції, рахунки, накладні на відвантаження, посвідчення про якість вугля, комерційний акт, товарно-транспортні накладні, виписки по рахунках, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 р. та за квітень 2012 р.
Зі змісту досліджених вище документів, зокрема первинних, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.
Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем відповідно до укладених правочинів з ПВКФ «РОЗС» та Підприємством Мелітопольська Виховна Колонія.
Що стосується посилань Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на акт Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби №5146/22-4/21854963 від 16.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «РОЗС» по взаємовідносинам з ПП «СУНАТКО» за березень, квітень 2012 р., то суд зазначає наступне.
Так, обставиною, яка була підставою для складання податковим органом саме акту про неможливість проведення зустрічної звірки є те, що останнім встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням. Проте, самого акту Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби №5146/22-4/21854963 від 16.11.2012 р. до суду надано не було, не було надано доказів, які стали підставою для прийняття висновків щодо неможливості проведення зустрічної звірки. Таким чином, суд не приймає такі докази, оскільки вони не є належними.
Також, як вбачається зі змісту акта №229-23/1-3684368 від 28.12.2012 р., податковим органом не зважаючи на відсутність звірки все ж таки були зроблені відповідні висновки, що призвели до негативних наслідків для позивача.
Отже, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби неправомірно встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торговельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що, в свою чергу, поставило під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого виду діяльності та засвідчило факт відсутності реального здійснення господарської діяльності ПВКФ «РОЗС».
Як наслідок, Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби також встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій за березень-квітень 2012 р. між ПВКФ «РОЗС» і ПП «Альянс Групп ЛТД», а також ПП «Альянс Групп ЛТД» і Підприємством Мелітопольська Виховна Колонія на підставі договорів поставки вугільної продукції №0913 від 13.09.2011 р. та №270212 від 27.02.2012 р. відповідно.
Проте, суд зазначає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ("Булвес "АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю"у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки -застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ"стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПП «Альянс Групп ЛТД» доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам укладеним з ПВКФ «РОЗС» і Підприємством Мелітопольська Виховна Колонія та як наслідок доведено фактичне здійснення господарської операції по цим правочинам, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та безпідставними.
Разом з тим, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 02.06.2011 р. N742/11/13-11.
Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України є:
1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори купівлі-продажу та поставки товару не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Статтею 19 Конституції України встановлено що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000042220 від 21.01.2013 р., а тому позовні вимоги ПП «Альянс Групп ЛТД» підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2178,43 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2178,43 грн.
Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ПП «Альянс Групп ЛТД» до Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. №0000042220, прийняте Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Альянс Групп ЛТД» судові витрати у розмірі судового збору в сумі 2178,43 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2013 року
Суддя О.С. Луніна