Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/1-640/12-к Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.
Категорія ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК Доповідач Прокопчук С. М.
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
суддів: Зав'язуна С.М., Євстаф'єва Т.А.
з участю:
прокурора Рудика В.Р.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2013 року,-
зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червона Волока, Лугинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, студента 3-го курсу Житомирського будівельного коледжу,-
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України та призначено покарання, з застосуванням ст. 69 КК України - 3 (три) роки обмеження волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_2,м., громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, працюючого не офіційно, раніше судимого:
- 11.03.2005 року Богунським районним судом м. Житомира за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 304, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі,-
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України та призначено покарання, з застосуванням ст. 69 КК України - 3 (три) роки обмеження волі, без конфіскації майна.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, з неповною середньою освітою, що перебуває в цивільному шлюбі, не працюючого, раніше судимого:
- 26.05.2009 року Богунським районним судом м. Житомира за ст. ст. 122 ч. 1, 309 ч. 1, 70 КК України на 2 роки обмеження волі,-
визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України та призначено покарання:
- за ст. 307 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України - 3 (три) роки обмеження волі, без конфіскації майна;
- за ст. 309 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупності злочинів визначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі, без конфіскації майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд.
В строк відбуття покарання зараховано час перебування засуджених під вартою ОСОБА_5 з 01 по 03 серпня 2012 року; ОСОБА_3 з 01 по 03 серпня 2012 року; ОСОБА_4 з 18 по 20 серпня 2012 року.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України (ред. 1960 року, далі КПК).
Стягнуто в дольовому порядку витрати, пов'язані з проведенням експертиз з ОСОБА_5 - 326,66 грн.; ОСОБА_3 - 81,66 грн.; ОСОБА_4 - 326,66 грн..
Арешт, накладений на майно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасовано.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5, визнаний винним за засуджений за те, що він діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та особою, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, вчинив умисний злочин за наступних обставин.
27 липня 2012 року о 16-30 годин ОСОБА_5, перебуваючи поблизу кафе «Смачна зупинка» на площі Перемоги, 13 в м. Житомирі, з метою придбання та подальшої передачі на територію установи виконання покарань (№ 4) м. Житомира, що є місцем позбавлення волі, особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, передав ОСОБА_3 гроші в сумі 1040 грн.
В подальшому, ОСОБА_3 в цей же день близько 17 години 30 хвилин перебуваючи поблизу будинку № 59 по вул. Шелушкова в м. Житомирі, отримані від ОСОБА_5 гроші в сумі 1040 грн., передав ОСОБА_4 з метою придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого.
В послідуючому, ОСОБА_4, в цей же день, близько 17-35 години, перебуваючи поблизу салону краси «Леді Шарм», по вул. Шелушкова, 61 в м. Житомирі за отримані кошти в сумі 1040 грн. повторно придбав у особи, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0,135 грам, в перерахунку на суху речовину. Придбаний вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, з метою подальшої передачі на територію установи виконання покарань (№4) м. Житомира, що є місцем позбавлення волі, в цей же день близько 17 години 40 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи поблизу будинку № 59 по вул. Шелушкова в м. Житомирі, повторно збув ОСОБА_3
В подальшому, в цей же день близько 18 години 40 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи поблизу кафе «Смачна зупинка» на площі Перемоги, 13 в м. Житомирі, придбаний у ОСОБА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0,135 грам, в перерахунку на суху речовину, збув ОСОБА_5, з метою подальшої передачі на територію установи виконання покарань (№ 4), що є місцем позбавлення волі.
Придбаний у ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій етильований, вагою 0,135 грам, в перерахунку на суху речовину, ОСОБА_5, з метою подальшого збуту, а саме перекиду через периметр охорони установи виконання покарань (№ 4) в. Житомирі, перевіз до будинку № 95 по вул. Котовського в м. Житомирі, де умисно незаконно, з метою збуту його зберігав. І в цей же день близько 21 години його було затримано працівниками міліції та вилучено вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0,135 грам, в перерахунку на суху речовину.
Окрім цього, 14 серпня 2012 року, у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_4, перебуваючи на ринку «Житній» в м. Житомирі, придбав у невстановленої досудовим слідством особи наркотичний засіб - макову солому вагою 77,73 грам, який в цей же день, невстановленими досудовим слідством вулицями м. Житомира, переніс до місця свого проживання квартири АДРЕСА_4 де умисно, незаконно, повторно зберігав для власного вживання, без мети збуту. Під час проведення 15 серпня 2012 року о 07 годин 50 хвилин обшуку квартири за вищевказаною адресою у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено наркотичний засіб - макову солому, вагою 77,73 грам, який останній умисно, незаконно, потворно зберігав для власного вживання, без мети збуту.
В апеляції з доповненнями, прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених, просить скасувати вирок суду першої інстанції, в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання, внаслідок м'якості, та постановити свій вирок, яким призначити покарання:
- ОСОБА_3 за ст. 27 ч. 5, ст. 307 ч. 2 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі, без конфіскації майна;
- ОСОБА_4 за ст. 27 ч. 5, ст. 307 ч. 2КК України, 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 309 КК 2 (два) роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання визначити у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві у вигляді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту. В решті вирок просив залишити без змін.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції при призначені покарання засудженим, не врахував тяжкості вчинених ними злочинів, залишив поза увагою те, що засуджені мають непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, що є обставиною, яка обтяжує їх покарання та, що свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення. Крім того, звертає увагу на те, що у резолютивній частині вироку судом помилково дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 307 ч. 2 КК України без застосування ст. 27 ч. 5 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку своєї апеляційних вимог, засуджених та їх захисників про відсутність підстав для задоволення апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, які повністю узгоджуються з матеріалами справи, речовими доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованим та ніким із можливих апелянтів не оскаржується.
Злочинні дії останніх судом першої інстанції кваліфіковані правильно.
Що ж стосується покарання, то при його призначенні засудженим суд правильно врахував ступень тяжкості вчинених ними злочинів, обставини їх вчинення, особи винних та обставини, що як пом'якшують їх покарання, так і обтяжують його.
Так, судом враховано, що злочин, передбачений ст. 309 ч. 2 КК України, згідно до вимог ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, а злочин, передбачений ст. 307 ч. 2 КК України, є тяжким злочином.
Окрім того, судом вірно оцінено і те, що засуджений ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, при цьому визнавши наведені обставини, як обставини пом'якшуючі покарання останньому.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5, судом не встановлено.
Не залишено судом без уваги і дані, які характеризують особу засудженого, а саме, те, що він критично ставиться до вчиненого ним, раніше не був судимий, має молодий вік, навчається у коледжі та позитивно характеризується.
Щодо засудженого ОСОБА_3, то судом визначено, як пом'якшуючі покарання обставини те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, при тому, що обставин, які обтяжують покарання останньому, судом не встановлено.
Окрім того, суд врахував, і те що ОСОБА_3 критично ставиться до вчиненого, позитивно характеризується, однак був раніше судимий та має непогашену судимість.
При призначені покарання засудженому ОСОБА_4 до обставин пом'якшуючих його покарання, судом віднесено його повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, при відсутності обставин, що обтяжують це покарання.
Судом вірно враховано, і те, що ОСОБА_4 критично ставиться до вчиненого, позитивно характеризується, має ряд тяжких хвороб, потребує постійного амбулаторного лікування, був раніше судимим та має непогашену судимість.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання ( ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, урахуванням особи винного. У кожному випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу підсудного від визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Колегія суддів вважає, що суд, врахувавши всі обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд, застосувавши положення ст. 69 КК України, зокрема те, що підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у чиненому визнали повністю, щиро розкаялись у вчиненому, сприяли розкриттю злочину, а також слід врахувати і те, що вони виконували другорядні ролі у вчиненні злочинних дій, відшкодували шкоду у вигляді витрат на проведення судових експертиз, правильно перейшов до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкціях ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України, належним чином вмотивував своє рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції при призначені покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, правильно врахував конкретні обставини кримінальної справи та особи винних і призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Тобто, обґрунтованих підстав вважати, що таке покарання є явно несправедливим, не вбачається.
Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які могли б бути безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Однак, як слушно зазначає апелянт, у резолютивній частині вироку судом помилково дії засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кваліфікував за ст. 307 ч. 2 КК без застосування ст. 27 КК ч. 5 України, хоча у мотивувальній частині вироку суд правильно кваліфікував їх дії, що колегію суддів розцінюється як механічна описка під час написання вироку, яка підлягає виправленню.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -
апеляцію Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області задовольнити частково.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного їм покарання змінити.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. ст. 27 ч. 5, 307 ч. 2 КК України і з призначеним йому покаранням за цим законом, з застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки обмеження волі, без конфіскації майна, приналежного йому на праві особистої власності.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. ст. 27 ч. 5, 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України і з призначенням йому покаранням за цими законами за ст. 307 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України 3 роки обмеження волі без конфіскації його особистого майна, за ст. 309 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів вважати його засудженим до остаточного покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років обмеження волі без конфіскації його особистого майна.
В решті вирок залишити без змін.
Судді :