Справа № 11/793/210/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : ч.3 ст. 286 КК України Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І. К.
19 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОхріменко І.К.,
суддівСоломки І.А., Мунька Б.П.
з участю прокурораСвищ Л.А.
засудженого ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_10 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.12.2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, вдівець, безробітний, із спеціально - середньою освітою, жительАДРЕСА_1 не судимий
засуджений за:
- ч.3 ст.286 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 обрано - утримання під вартою, взявши його під варту із залу судового засідання.
Час відбування покарання вирішено рахувати з 10.12.2012 року.
Речовий доказ по справі автомобіль НОМЕР_1 переданий ОСОБА_12, як особі, яка на праві довіреності розпоряджається автомобілем.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8:
- 4739.08 завданої шкоди на поховання сина ОСОБА_13;
- 100000 грн. завданої моральної шкоди;
- 200 грн. судових витрат на правову допомогу.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_7 задоволений, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7:
- 5656.08 грн. завданої шкоди на поховання дочкиОСОБА_17- 100000 грн. завданої моральної шкоди;
- 200 грн. судових витрат на правову допомогу.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_14 задоволений. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 29873.81 грн. завданої шкоди пошкодженням автомобіля НОМЕР_1.
Зобов'язано ОСОБА_14 після повного відшкодування завданих збитків ОСОБА_6, пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, передати ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Ватутінської міської лікарні витрати на лікування від отриманих тілесних ушкоджень в наслідок ДТП:
- ОСОБА_15 - 358.34 грн.;
- ОСОБА_9 - 2150.04 грн.;
- ОСОБА_16 - 895,85 грн.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 судові витрати за проведення судово-автотоварознавчої експертизи - 735,60 грн., за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу - 1176,96 грн., за проведення судово - автотехнічної експертизи - 235,20 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
Вирішена доля речових доказів по справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України,
Згідно вироку, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 року близько 00 години 30 хвилин грубо порушуючи вимоги п. 31.4.5. та пп. а) п. 31.4.1 при яких експлуатація транспортного засобу заборонена, керував автомобілем НОМЕР_1, шина заднього правого колеса якого мала залишкову висоту протектора 1,17 мм при дозволеній 1,6 мм на передньому правому колесі був відсутній один із чотирьох передбачених заводом виробником болт кріплення диску, а також відсутній регулятор тиску задніх гальм, при цьому рухаючись по вул. Жовтнева с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, від м. Ватутіне в напрямку с. Стецівка, проїжджаючи заокруглену ділянку дороги, в порушення вимог пп. 12.1., 12.4 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, при цьому перевищив швидкісний режим встановлений в населених пунктах, в результаті чого неподалік будинку № 165 не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля НОМЕР_1 на праве узбіччя, по напрямку його руху, де відбувся наїзд на перешкоди у вигляді дерева та лежачої бетонної опори.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири вищевказаного автомобіля ОСОБА_13, ОСОБА_17 ОСОБА_21 загинули, а ОСОБА_20, ОСОБА_15 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
Смерть ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_13, а також отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9, ОСОБА_22 та ОСОБА_20 знаходиться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимог пп. 31.4.5., 31.4.1 а) 12.1,12.4 Правил дорожнього руху України.
В своїх апеляціях:
- прокурор, який брав участь в суді першої інстанції не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування кримінального закону. Судом при задоволенні позовних вимог заявлених ОСОБА_14 щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 29873,81 гривень завданої шкоди пошкодження автомобіля ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_2, не було враховано, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 02 липня 2004 року № 13 свідка ОСОБА_14 не було визнано потерпілим, а саме відповідно до п.7. особа, якій заподіяно шкоду і яка пред'явила вимогу про відшкодування, визнається одночасно потерпілим та цивільним позивачем;
- адвокат ОСОБА_10, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить змінити вирок Звенигородського районного суду від 10.12.2012 року, обравши засудженому ОСОБА_6 більш м'яке покарання передбачене ч.3 ст.286 КК України. В обґрунтування своїх вимог вказує, що зазначений вирок є незаконним, оскільки призначене покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного засудженим ОСОБА_6, судом не враховано особу підсудного, відсутність обтяжуючих обставин та наявність декількох пом'якшуючих обставин. Обране покарання є максимальним, що передбачене санкцією ч.3 ст.286 КК України, при цьому, чим керувався суд обираючи найсуворіше покарання у вироці не зазначено. ОСОБА_6 щиро розкаявся в скоєному, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, частково відшкодував завдані збитки, а також те, що причиною ДТП, в тому числі стало пошкодження дорожнього полотна. Обтяжуючих вину обставин не встановлено, але при цьому суд обирає найсуворіше покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Потерпіла ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали заперечення в яких просять вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію частково та просив скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_14 та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, пояснення адвоката ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_6, які просили змінити вирок суду, обравши підсудному ОСОБА_6 більш м'яке покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, пояснення потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які просили вирок суду залишити без змін, пояснення потерпілого ОСОБА_9, який просив призначити засудженому ОСОБА_6 більш м'яке покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія судів приходить до висновку про часткове задоволення апеляції адвоката та залишення апеляції прокурора без задоволення, змінивши вирок з наступних підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України при обставинах наведених у вироку відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на доказах, які досліджені в судовому засідання і яким суд дав належну правову оцінку.
Так, вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного вище злочину підтверджується, як показаннями самого засудженого, так і показаннями потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_15, свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, а також даними протоколу огляду місця ДТП, даними висновків судово-медичних експертиз та висновків судово-автотехнічної експертизи, експертизи технічного стану транспортного засобу, яким керував ОСОБА_6 та іншими доказами, наведеними у вироку.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч.3 ст. 286 КК України, а при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який характеризується позитивно, щиро розкаявся, має на утримання сина ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Разом з тим, при наявності ряду вказаних обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 та при відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд без будь-якого мотивування призначив останньому максимальне покарання, яке передбачене санкцією ч.3 ст. 286 КК України.
При цьому, суд не навів жодних мотивів чому він не враховує обставини, що пом'якшують покарання засудженого та можливість призначення йому більш м'якого покарання.
Крім того, судом при призначенні покарання ОСОБА_6 не враховано те, що той скоїв необережний злочин, під час досудового та судового слідства активно сприяв розкриттю цього злочину, частково відшкодував частині потерпілих завдану їм матеріальну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених , а також запобіганню вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним, з урахуванням позитивних даних стосовно ОСОБА_6 та обставин, що пом'якшують його покарання, за відсутності обставин, що обтяжують його покарання призначити засудженому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
Таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують його покарання та буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При таких обставинах, апеляція захисника підлягає частковому задоволенню. Що стосується апеляції прокурора, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, прокурор посилається на те, що підставою для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону.
Неправильне застосування кримінального закону полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частини Кримінального кодексу: неправильна кваліфікація діяння, порушення правил призначення покарання, неправильне застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності і інших норм, що може спричинити необґрунтоване засудження або виправдання підсудного, призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особу винного, а також інші негативні наслідки. Але апелянтом не наведено жодної із визначених
ст. 371,374 КПК України підстав для визначення неправильності застосування кримінального закону та скасування вироку.
Як вбачається із матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_14 визнаний цивільним позивачем (т.1 а.с.51). Судом повністю задоволено цивільний позов ОСОБА_14, який більше ніяких претензій матеріального чи морального характеру до засудженого не пред'являв, тобто фактично права ОСОБА_14 не були порушені, а тому не вирішення судом питання про визнання ОСОБА_14 потерпілим не є суттєвою підставою для скасування вироку.
При таких обставинах апеляція прокурора не підлягає задоволенню. В решті вирок, як законний та обґрунтований необхідно залишити без змін.
На підстав наведеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію прокурора Науменка Р.П. залишити без задоволення.
Апеляцію захисника ОСОБА_10 задоволити частково.
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.12.2012 року стосовно засудженого ОСОБА_6 змінити.
Пом'якшити призначене засудженому ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст. 286 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.
В решті даний вирок залишити без змін.
Головуючий :
Судді :