м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
05.12.2006 року Справа № 4/429ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
секретар судового засідання: Наумов Б.Є.
за участю представників:
від позивача: - Сизова М.П., начальник відділу
забезпечення надходження та
використання коштів, штрафних санкцій,
довіреність від 10.01.06 № 03-05/2;
від відповідача: - Афанасьєва О.В., заступник начальника
юридичного відділу,
довіреність від 14.12.05 № 01-026/1027,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 23.10.06
у справі № 4/429ад
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
«Алчевський металургійний комбінат»,
м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 8604103 грн. 14 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом -Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом -ВАТ «АМК», відповідач) про стягнення несплачених адміністративно - господарських санкцій у розмірі 8604103 грн. 14 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від 23.10.06 у справі № 4/429ад у задоволенні позову відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів; відповідачем вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у спірний період.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.11.06 № 03-01/5685, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що судом не правильно застосовано та було порушено норми матеріального та процесуального права; що відповідач по справі не вжив всіх передбачених чинним законодавством заходів (не проінформував у встановленому Наказом № 244 порядку центр зайнятості, в порушення Постанови № 314 не інформував Фонд соціального захисту інвалідів та Управління праці та соціального захисту населення, не включав в колективний договір заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, не провів атестацію робочих місць відповідно до Постанови КМУ № 314), а тому, відповідно до норм чинного законодавства підлягає відповідальності за невиконання 4% нормативу.
Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.06 у справі № 4/429ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.
Відповідно до розпорядження від 07.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 по справі № 4/429ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., суддя -Єжова С.С., суддя - Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 20.11.06 закінчив підготовку справи № 4/429ад, призначив апеляційний розгляд у судовому засіданні на 05.12.06 та направив сторонам у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки-виклики про розгляд справи.
Відповідач письмовим запереченням від 16.11.06 № 026-29иск/06 на апеляційну скаргу позивача вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Отже, для відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», у 2005 році позивачем встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 820 чоловік.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ (поштова-річна) за 2005 рік (а. с. 10), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу -20504 особи, фонд оплати праці штатних працівників -291119,6 тис. грн., на підприємстві відповідача фактично працювало у 2005 році 214 інвалідів, тоді як за розрахунком позивача (а. с. 6-7) відповідач повинен був працевлаштувати 820 інвалідів; за звітом відповідача по формі № 10-ПІ повинні були працевлаштувати у 2005 році 809 інвалідів.
З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2005 році, розмір штрафу склав 8604103 грн. 14 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767, передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Зазначені штрафні санкції відповідачем не сплачені.
Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.
Так, «Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі -Положення) передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
З наявних у матеріалах справи листів Алчевського міського центру зайнятості від 06.06.06 № 02/7-690 (а. с. 12) та від 13.09.06 № 02/7-1337 (а. с. 46) вбачається, що протягом 2005 року підприємство відповідача щомісячно (у телефонному режимі) інформувало про наявність вільних місць (вакантних посад), в тому числі для працевлаштування інвалідів, та надавало звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць», на підставі яких центр зайнятості здійснював направлення осіб для працевлаштування, у тому числі і інвалідів. Робота на підприємстві у відповідача пропонувалася 18 особам, фактично працевлаштовано 2 особи, а решта осіб не працевлаштувалася з причин особистої відмови. Протягом спірного періоду відмов підприємства інвалідам в працевлаштуванні не було. Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради від 31.08.06 № 3148 (а. с. 17) на протязі 2005 року інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись.
Викладене підтверджує факт про створення відповідачем відповідних робочих місць на підприємстві, але інваліди у необхідній кількості не працевлаштовані у зв'язку з відсутністю інвалідів такої кількості на обліку, які б бажали працевлаштуватися, перебували на обліку в Алчевському міському центрі зайнятості населення та в Управлінні соціального захисту населення Алчевської міської ради. Тому, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що працевлаштування інвалідів на створених для цього робочих місцях не здійснено не з вини відповідача, а внаслідок об'єктивних причин (через відсутність інвалідів такої кількості на обліку), які не залежали від нього.
Те, що відповідачем по справі розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились до колективного договору підтверджується п. п. 4.1.7, 5.1.4 колективного договору ВАТ «АМК» на 2005 рік, копія якого знаходиться у матеріалах справи; також у 2005 році відповідачем була розроблена програма працевлаштування інвалідів на ВАТ «АМК», згідно якої на підприємстві були додатково створені 650 робочих місць, які передбачені для працевлаштування інвалідів, крім 214 інвалідів, які вже працювали на підприємстві.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів “робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено, що “медико - соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".
Згідно наказу по підприємству № 369 від 14.07.05 «Про створення комісії для проведення атестації робочих місць інвалідів» (а. с. 33) була призначена комісія для проведення атестації робочих місць по умовам праці інвалідів та закінчена до 30.12.05. Результати проведення цієї атестації були викладені у Постанові генерального директора та профспілкового комітету від 29.12.05 № 188 «Про результати атестації робочих місць інвалідів» (а.с. 36-44). Згідно листа Управління праці та зайнятості населення Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 23.02.06 № 11/0840-33 встановлено, що атестація робочих місць проведена згідно з вимогами Методичних рекомендацій по її проведенню, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.92 № 41. Відповідач, виконуючи вимоги абз. 4 п. 14 Постанови № 314, надавав до відповідних органів звіт форми № 1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці за 2005 рік», затверджений наказом Держкомстату України від 04.10.04 № 535 та звіт форми № 1-УБ «Звіт про стан умов та безпеки праці за 2005 рік», затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 31.03.94 № 27, які свідчать про умови праці робітників підприємства відповідача.
У частині першій статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на таких принципах як пріоритет життя і здоров'я працівників; повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно -правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який був зроблений на підставі аналізу ч. 1 ст. 18, ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 1, п.3, п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів стосовно того, що обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.
З огляду на викладені приписи нормативних актів, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатись органи працевлаштування, визначені у частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Специфіка підприємства відповідача по справі -ВАТ «АМК», визначає, що переважна кількість посад пов'язана з важкими та шкідливими умовами праці, де використання праці інваліда неможливе.
Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства відповідача по формі № 10-ПІ за 2005 рік складає 20504 чоловік, згідно звіту форми № 1-ПВ та форми № 1-УБ за 2005 рік на підприємстві 15505 чоловік працювали на робочих місцях, які не допускають притягнення до праці осіб з обмеженими фізичними можливостями, а саме інвалідів. За різницею тільки 4999 штатних працівників відповідача працюють на робочих місцях, де можливо залучити працю інвалідів. Оскільки виробничо-господарський цикл підприємства пов'язаний із шкідливими умовами праці, які не дозволяють використовувати працю інвалідів, норматив слід визначати від кількості робітників, які працюють на таких робочих місцях (посадах), де можливо використовувати працю інвалідів. Цей висновок ґрунтується на положенні абз. 4 пункту 14 Постанови № 314, де вказано: «... на яких може використовуватися праця інваліда». Тому, якщо за матеріалами даної справи визначати норматив для працевлаштування інвалідів у спірний період, без врахування чисельності місць із шкідливими та важкими умовами праці, то норматив фактично є виконаним.
Отже, відповідачем встановлений законодавством 4% норматив виконаний, вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році є необґрунтованими.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, яка оскаржується, - без змін.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 23.10.06 у справі № 4/429ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено сторін про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ від 03.11.06 № 03-01/5685 на постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 у справі № 4/429ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 у справі № 4/429ад залишити без змін.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова