83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.12.06 р. Справа № 41/359
Суддя господарського суду Донецької області С.А. Гончаров
при секретарі судового засідання Возневій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Приватного підприємства «Албір», м. Маріуполь
до відповідача-1: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції, м. Маріуполь
до відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій
області
про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі
414541,00 грн.
При участі представників:
від позивача: Касьянов М.М. - довіреність від 20.04.2006р.
від відповідача-1: Булига В.П. - довіреність № 108 від 29.11.2006р.
Антощук О.С. - довіреність № 4 від 13.01.2006р.
Кулябіна В.В. - довіреність № 96 від 20.10.2006р.
від відповідача-2: Жуков Ю.В. - довіреність № 15/2с від 1.11.2006р.
Позивач, Приватне підприємство «Албір», м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції та Відділення державного казначейства в м. Маріуполі про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі 414541,00 грн.
Ухвалою по справі від 16.11.2006р. судом замінено відповідача-2 - Відділення державного казначейства в м. Маріуполі, його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області.
Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ним до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя були подані декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2005р. Згідно вказаних декларацій сума ПДВ сума бюджетного відшкодування, яке підлягала перерахуванню на банківський рахунок підприємства протягом 40 днів після подання декларацій, складає: за жовтень 2005р. - 61833грн., за листопад 2005р. - 69352грн., за грудень 2005р. - 283356грн. - усього 414541грн.
Позивач вказує, що на виконання вимог діючого законодавства відповідачем 1 було проведено перевірки достовірності заявлених у податкових деклараціях даних, при проведенні яких порушень при нарахуванні бюджетного відшкодування встановлено не було. Позивач наполягає на тому, що законодавчо встановлений термін для відшкодування ПДВ настав, відшкодування ним не отримано, у зв»язку з чим просить стягнути бюджетну заборгованість з ПДВ в загальній сумі 414541 грн., посилаючись на ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач пояснив, що підставами для виникнення від»ємного значення ПДВ у вказані вище періоди є постачання Приватним підприємством «Албір» супутніх експортним товарам транспортно-експедиторських послуг згідно із зовнішньоекономічними контрактами. Позивач вказує, що згідно із п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому товару послуг ставка податку дорівнює 0% до бази оподаткування. Також посилається на п. 1.14 ст. 1 вказаного закону, згідно із яким супутніми послугами є послуги, вартість яких включається згідно із нормами митного законодавства у митну вартість товарів, які експортуються або імпортуються.
Відповідач-1 у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно із приписами п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка «0» відсотків до бази оподаткування застосовується саме на експорт товарів та супутніх такому експорту послуг, із чого відповідач 1 робить висновок про те, що експорт товарів і експорт послуг повинні здійснюватись одночасно та однією особою (експортером).
Відповідач-1 вважає, що надання супутніх послуг без здійснення цим експортером одночасно експорту товарів не є підставою для застосування ставки ПДВ «0» відсотків, а вартість таких послуг повинна включатися у базу оподаткування та оподатковуватися у загальновстановленому порядку. Посилаючись на наведене, перший відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідачем-1 надані суду пояснення, відповідно до яких він зазначає про наявну у акті позапланової виїзної перевірки від 05.06.2006р. помилки у таблиці на стор. 44, а саме про суму ПДВ фактично сплаченої постачальникам товарів, яка за даними перевірки складає 83812,00 грн. Відповідач-1 зазначив про відсутність розбіжностей в цій частині між даними позивача та результатами перевірки.
Відповідач-2 у відзиві позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що згідно із п.4 сумісного наказу ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами або за рішенням суду. Висновків від ДПІ він не отримував, тому провести відшкодування з Державного бюджету в було неможливим. Таким чином, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги до нього є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідачем-2 надана довідка № 01-36/292 від 29.11.2006р. про реквізити банківського рахунку, з якого відбувається відшкодування ПДВ.
Відповідачем-1 заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, яке вмотивоване тим, що відповідач 1 не згодний із Постановами господарського суду Донецької області від 16.08.06р. по справам №22/200а та 22/201а та відповідними ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. та від 03.10.06р. та проводить касаційне оскарження по таким справам. У зв»язку з таким, відповідач 1 просить зупинити провадження по сраві №41/359 до отримання результатів розгляду касаційних скарг по справам №22/200а та №22/201а.
До початку слухання справи представниками сторін, присутніми у судовому засіданні, заявлено клопотання щодо відмови від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання задоволено судом.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЕДРПОУ 31317706, зареєстрований Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, про що видане свідоцтво №286004 від 23.02.01р.
Позивачем відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15.06.2005 р. було складено та надано до податкового органу 21.11.2005 р. декларацію з ПДВ за жовтень 2005р. Відповідно до рядку 21 декларації сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, склала 69352 грн. Згідно із рядком 24 вказаної декларації залишок від»ємного значення попереднього звітного періоду за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду жовтня 2005р., склав 61833грн., згідно із рядком 25.1 декларації сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 61833грн.
Позивачем було складено та надано до податкового органу 20.12.2005 р. декларацію з податку на додану вартість за листопад 2005 року. Відповідно до рядку 21 цієї декларації від»ємне значення поточного періоду складає 283356грн. При цьому, до складу податкового кредиту листопада 2005 року віднесено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту жовтня 2005 р. в розмірі 69352 грн. (рядок 23), що було визначено декларацією позивача за жовтень 2005 року. При цьому у рядках 25 та 25.1 декларації за листопад сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 69352грн.
Також, позивачем до податкового органу було надано 20.01.06р. декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року. Відповідно до рядку 21 цієї декларації від»ємне значення поточного періоду складає 265513грн. При цьому, до складу податкового кредиту грудня 2005 року віднесено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2005 р. в розмірі 283356 грн. (рядок 23), що було визначено декларацією позивача за листопад 2005 року. При цьому у рядках 25 та 25.1 декларації за грудень 2005р. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 283356грн.
Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Довідками відповідача про результати перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.09.05р. по 31.10.05р. № 206/23-211-4/31317706 від 10.02.2005р., за листопад 2006 р. № 4/15-213/31317706 від 17.01.2006р., за період з 01.11.05р. по 31.12.05р. від 27.02.2006 р. № 336/23-211-4/31317706 підтверджені суми податку, фактично сплачені позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) у сумах, відповідно, 83812 грн. (довідка від 10.02.2005р. стор. 10), 130289 грн. (довідка від 17.01.2006р. стор. 4-5 та довідка від 27.02.2006 р. стор. 6), 338824 грн. (довідка від 27.02.2006 р. стор. 15).
Також, актом перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.04.05р. по 31.12.05р. №855/23-7/3137706 від 05.06.06р. підтверджені суми податку, фактично сплачені позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) по декларації за листопад 2005 р. в сумі 130289 грн. (стор. 51 акту від 05.06.06р.), по декларації за грудень 2005 р. в сумі 338824 грн. (стор. 63 акту від 05.06.06р.). Щодо підтвердження актом перевірки від 05.06.06р. суми податку, фактично сплаченої позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) по декларації за жовтень, то суд приймає до уваги пояснення відповідача-1 про наявність технічної описки на стор. 44 наведеного акту, фактичне підтвердження такої суми у розмірі 83812 грн. і відсутності розбіжностей між даними декларації позивача та даними перевірки.
З наведених вище довідок, акту перевірок та наданих позивачем декларацій вбачається також підтвердження даних декларацій та розрахунків бюджетного відшкодування, відсутність розбіжностей між такими даними та даними перевірок щодо сум податкового кредиту попереднього податкового періоду.
Таким чином, з урахуванням даних визначених позивачем у деклараціях за жовтень, листопад і грудень 2005р., підтвердження в ході проведених перевірок сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, сум податку, фактично сплачених позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), відшкодуванню позивачу підлягає: за жовтень 2005р. - 61833грн., листопад 2005р. - 69352грн., грудень 2005р. - 283356грн.
Проте, відповідач-1 не згодний із сумами залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, що були зазначені позивачем у деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2005р. (рядки 24 деклацій) та у відповідних розрахунках сум бюджетного відшкодування.
Відповідач-1 стверджує, що позивачем безпідставно застосовано нульову ставку податку за операціями з надання супутніх експортним товарам транспортно-експедиторських послуг згідно із зовнішньоекономічними контрактами. Відповідач-1 наполягає на тому, що надання супутніх послуг без здійснення цим експортером одночасно експорту товарів не є підставою для застосування ставки ПДВ «0» та ним здійснені відповідні заходи щодо зменшення визначених позивачем сум бюджетного відшкодування за жовтень-грудень 2005р.
Так, в ході проведеної відповідачем-1 перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.04.05р. по 31.12.05р., результати якої було оформлено актом №855/23-7/3137706 від 05.06.06р., відповідачем-1 за операціями з надання позивачем супутніх послуг застосована ставка податку у розмірі 20% та, як наслідок, визначені інші суми зобов'язань з податку на додану вартість, позитивного та від'ємного значень податку у деклараціях з ПДВ, залишків від'ямного значення попереднього податкового періоду у деклараціях з ПДВ та розрахунках сум бюджетного відшкодування по деклараціях за жовтень-грудень 2005р.
Внаслідок таких дій відповідачем-1 визначено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню позивачу в розмірах: за жовтень 2005р. - 0 грн., листопад - 0 грн., грудень 2005р. - 80138 грн., а також встановлене завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005р. в сумі 61833грн., за листопад 2005р. в сумі 69352грн., за грудень 2005р. в сумі 203218грн.
На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.06р. №0000022344/0 про завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 369475,70 грн., в тому числі по декларації за жовтень 2005р. в сумі 61833грн., за листопад 2005р. в сумі 69352грн., за грудень 2005р. в сумі 203218грн. Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0000032344/0 від 14.06.06р. (також прийняте на підставі акту перевірки №855/23-7/3137706 від 05.06.06р.) позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 845062грн. застосовані штрафні санкції в такій же сумі.
Відповідач-1 посилається на наведені обставини встановлення порушень позивачем податкового законодавства та прийняті внаслідок цього податкові повідомлення-рішення як на підставу заперечень проти позовних вимог.
Суд не приймає до уваги такі посилання відповідача-1 з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у господарському суді Донецької області шляхом подання адміністративних позовів, за результатами такого оскарження були прийняті постанова від 16.08.06р. по адміністративній справі №22/200а та постанова від 16.08.06р. по адміністративній справі №22/201а.
Постановою від 16.08.06р. по адміністративній справі №22/200а задоволені позовні вимоги Приватного підприємства “Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 0000032344/0. Податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 0000032344/0 визнане недійсним.
Постановою від 16.08.06р. по адміністративній справі №22/201а задоволені позовні вимоги Приватного підприємства “Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції М. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 0000022344/0. Податкове повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 0000022344/0 визнане недійсним.
Ухвалами Донецького апеляційного суду від 16.10.06р. по справі №22/200а та від 03.10.06р. по справі №22/201а, відповідно, зазначені постанови були залишені без змін, що свідчить про набрання постановами від 16.08.06р. по цих справах законної сили, відповідно до ст. 254 КАС України.
Дослідження судом наведених постанов та ухвал дозволяє зробити висновок про те, що ними спростовані висновки акту перевірки про неправомірність застосування позивачем нульової ставки податку, що і обумовило визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування по деклараціям за жовтень-грудень 2005р.
Відповідно до п.п. 7.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Згідно із п.п 7.7.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Вказані норми законодавства свідчать про те, що бюджетне відшкодування не надається платнику податків виключно у тому випадку, коли наявне дійсне повідомлення податкового органу про зазначення сум перевищення бюджетне відшкодування та підстав для її вирахування. У даному випадку таке повідомлення щодо бюджетного відшкодування позивача визнано недійсним постановою суду, яка набрала законної сили, а тому відсутні підстави для відмови або будь-яких зволікань у наданні позивачу бюджетного відшкодування в сумах, що визначені ним у податкових деклараціях за жовтень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р., тобто в загальному розмірі 414541,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2005 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами п.п 7.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Щодо клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, то це клопотання вмотивоване тим, що відповідач-1 не згодний із постановами господарського суду Донецької області від 16.08.06р. по справам №22/200а та 22/201а та відповідними ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. та від 03.10.06р. та проводить касаційне оскарження по таким справам. У зв'язку з таким, відповідач-1 просить зупинити провадження по справі №41/359 до отримання результатів розгляду касаційних скарг по справам №22/200а та №22/201а, посилаючись при цьому на ст. 79 ГПК України.
Згідно цієї норми Господарсько-процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Також, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Наведений перелік випадків наявності у суду обов'язку або права на зупинення провадження по справі є вичерпним.
Відповідачем-1 надані суду лише копії касаційних скарг по справах №22/200а та №22/201а, які направлені до Вищого Адміністративного Суду України, проте не надано доказів прийняття таких скарг цим судом до розгляду та порушення касаційного провадження. Тобто, відсутні докази наявності такої обставини, як розгляд іншої справи іншим судом.
Крім того, як зазначалось, постанови прийняті за результатами розгляду справ №22/200а та №22/201а набрали законної сили. Відповідачем-1 належними та допустимими доказами не доведено саме неможливість розгляду даної справи за умови наявності законного судового рішення та, як наслідок, недійсних податкових повідомлень-рішень.
За таких умов, клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Сторонами пояснено, що після процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем-1 не надано органу Державного казначейства України висновки із сумами ПДВ, що підлягають відшкодуванню за жовтень-грудень 2005р. Наведене є порушенням приписів п.п 7.7.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку відповідача-1, обумовлює неможливість перерахування коштів органом Державного казначейства України сум ПДВ з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача згідно із п.п 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» та обумовлює обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення цих коштів.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі 414541,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача до відповідача-2, то відповідно до п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (за встановленою формою) або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
Згідно ст. 48 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним Казначейством України операцій с коштами державного бюджету.
На підставі зазначених положень законодавства органи Державного Казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунків на яких обліковуються кошти державного бюджету на рахунок, що зазначається у висновку податкового органу чи в рішенні суду.
В спірних правовідносинах відповідний висновок від відповідача-1 до відповідача-2 не надходив, що унеможливлювало одержання позивачем відшкодування суми ПДВ без звернення з позовом до господарського суду. Таким чином, суд робить висновок, що відповідач-2 не порушував права позивача, як платника податків, оскільки в силу своїх повноважень був позбавлений можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану вартість без одержання висновку від органу відповідача-1.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладається на відповідача-1, оскільки спір виник із його вини.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 48 Бюджетного Кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України »Про податок на додану вартість», п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, ст. 1, 4, 21, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України суд,
Позовні вимоги Приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі 414541,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з розрахункового рахунку 31119030600055, банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО834016, одержувач - Державний бюджет - Приморський район м. Маріуполя, код ЄДРПОУ 34686694 на користь Приватного підприємства «Албір» (87517, м. Маріуполь, вул. Красномаякська, 17а, п/р 26000900175622 у Маріупольській філії Першого українського міжнародного банку, МФО 335742, ЄДРПОУ 31317706) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 414541 грн.
Стягнути з Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (87549, м. Маріуполь, вул. Артема, 93, р\р 31112030600052 в УДК у Донецької області, МФО 834016, ЗКПО 24164947) на користь Приватного підприємства «Албір» (87517, м. Маріуполь, вул. Красномаякська, 17а, п/р 26000900175622 у Маріупольській філії Першого українського міжнародного банку, МФО 335742, ЄДРПОУ 31317706) витрати по сплаті державного мита в сумі 4145,41 грн. та витрати на судово-інформаційне забезпечення в сумі 118,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набуває законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття.
Суддя Гончаров С.А.