Постанова
Іменем України
4 грудня 2006 року
Справа № 2-15/10876-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Плута В.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Шевченко Валерії Олександрівни, довіреність №3785 від 16.12.2005, відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";
відповідача: Дегтярьова Ігоря Олександровича, довіреність №505 від 06.06.2006, військової частини А4418;
розглянувши апеляційну скаргу військової частини А 4418 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 14 серпня 2006 року у справі № 2-15/10876-2006,
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18,Київ 30,01030)
в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Ген. Петрова, 15,Севастополь,99011)
до військової частини А 4418 (пров. Елеваторний, 6а,Сімферополь,95040)
про стягнення 362,53 грн.,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року у справі №2-15/10876-2006 (суддя Іщенко І.А.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до військової частини А-4418 про стягнення 362,53грн.
Суд стягнув з військової частини А-4418 на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" 284,24грн. заборгованості, 63,80грн. інфляції, 14,49грн. 3% річних, 102,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що частиною було сплачено 265,82грн. згідно з квитанціями, які надсилались нам для оплати. Згідно книжки розрахунків за номером: 57-03-49 було сплачено 210,82грн. та т/н 57-00-21 сплачено 55,00грн.
Згідно з умовами договору підприємство зв'язку забезпечує безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування номерами телефонів: 57-03-49 та 57-00-21. Будь-яких інших номерів не було передбачено.
Судом першої інстанції не були вивчені докази з приводу виникнення заборгованості. З розпечатай телефонних розмов за квітень, травень, червень, липень та серпень 2004 року встановлено, що загальна сума розмов складає 405,40грн., з яких т.57-03-49 складає 208,26грн., т.57-00-21 складає 79,25грн. та номер «0"-117,89грн. не передбачений в договірних зобов'язаннях між сторонами, тобто не може буди підставою для виплати коштів.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарських зобов'язань є господарський договір. В цьому випадку частина зобов'язана сплачувати лише за телефонні номери 57-03-49 та 57-00-21 бо інші номери не передбачені.
Таким, чином сума 117,89грн. не може бути зарахована на рахунок боргу в/ч А 4418 за користування послугами телефонного зв'язку.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії звернулось з позовом до військової частини А-4418 про стягнення 1167,50грн. за договором про надання послуг електрозв'язку №3540 від 08.07.2002, з яких: 1084,24грн. - основний борг, 67,41грн. - інфляційні збитки, 15,85грн. - 3 % річних. (а. с. 6-7).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя було порушено провадження у справі із присвоєним справі №20-7/114. (а. с. 4-5).
Позивач заявою (вх. №12673 від 16.05.2006) (а. с. 31) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги до 362,53грн. (за період з квітня по серпень 2004), з яких: 284,24грн. - основний борг, 63,80грн.-інфляційні збитки, 14,49грн. - 3 % річних, у зв'язку з частковим перерахуванням суми боргу, що підтверджується розрахунками позивача від 04.05.2006 (а. с. 32-33).
Матеріали справи свідчать про те, що військова частина А-4418, дислокується за адресою: 95041, місто Сімферополь.
Згідно з частиною 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підставна також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Севастополь від 07.06.2006 було постановлено направити матеріали справи за підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.
14.06.2006 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшли матеріали справи.
Свої позивні вимоги позивач мотивує тим, що між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Севастопольської філії і військовою частиною А-4418 було укладено типовий договір №3540 від 08.07.2002 про надання послуг електрозв'язку. Згідно з пунктом 3.2.8 вказаного договору, споживач повинен щомісячно вносити плату за надання послуг. Однак відповідач свої обов'язки за договором стосовно сплати за послуги виконував не своєчасно і не в повному обсягу. Таким чином, за ним виникла заборгованість за послуги зв'язку з квітня 2004 по серпень 2004, а також за листопад 2005 у розмірі 1084,24грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що відповідач фактично користувався телекомунікаційними послугами з телефонів: № 57-03-49, 57-00-21, що підтверджується довідкою-розрахунком (а. с. 58-64), таким чином, позивач обов'язки за договором виконав у повному об'ємі.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2002 між сторонами було укладено типовий договір № 3540 на надання послуг електрозв'язку. (а. с. 15-20).
Відповідно до умов договору, підприємство зв'язку забезпечує безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку через абонентську мережу до телефонної мережі загального користування номера телефонів: 57-03-49, 57-00-21, а споживач вносить плату за установку і вартість послуг, які представляються.
Згідно з пунктом 4.5 договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10-ти днів з дня одержання розрахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач фактично користувався телекомунікаційними послугами з телефонів: № 57-03-49, 57-00-21, що підтверджується довідкою-розрахунком (а. с. 58-64).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обов'язки за договором виконав у повному об'ємі.
Отже, відповідач, порушуючи умови договору, а також пункти 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997, пунктів 32, 40, 108 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005, своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з квітня по серпень 2004 та за листопад 2005 у розмірі 284,24грн., що підтверджується довідкою - розрахунком від 04.05.2006 і оборотною відомістю, і стало підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.
Також, з наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було спрямовано претензію за № 1836-26-1 від 16.03.2006 по оплаті боргу, яку було залишено без відповіді і задоволення. (а. с. 12).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції, під час розгляду спору, було виявлено наявність заборгованості військової частини А-4418 за отримані послуги електрозв'язку за договором №3540 від 08.07.2002 встановлена та належним чином підтверджена у розмірі 284,24грн., а тому вона підлягає стягненню.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 63,80грн. інфляції за період з квітня 2004 по серпень 2004, а також 14,49грн. - 3 % річних за той же період.
В пункті 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, прострочивши виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи, та не суперечать нормам чинного законодавства.
Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
Так, відповідно до діючих тарифів на надання послуг зв'язку, позивач зобов'язаний був до 15 квітня 2004 року надати довідку про те, що він є бюджетною організацією.
Тарифи, встановлені для бюджетних організацій та підприємств, застосовуються на підставі довідки фінансових органів про повне фінансування за рахунок бюджетних коштів.
Такої довідки відповідачем надано не було, що стало підставою для перерахунку заборгованості за тарифами для позабюджетних організацій.
Крім того, відповідачем не було виконано вимог суду про проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2006 року у справі № 2-15/10876-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу військової частини А 4418 залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.М. Плут
В.І. Гонтар