ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
27.11.06 Справа № 9/778пн-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
до Закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі структурного підрозділу -філії відділення Промінвестбанку у м. Ровеньки
про визнання протиправними дії
в присутності представників:
від позивача -Березниченко О.О. - нач. юр. відділу, дов. № 5811/100 від 04.11.05,
від відповідача - М'яло В.М. - юрисконсульт, дов. № 2510 від 15.11.06.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
1. Визнання не правомірними дій філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки щодо повернення платіжної вимоги ДПІ у м. Ровеньки №26 від 27.10.2006р. на списання податкового боргу по податку на прибуток у сумі 3442000 грн. з розрахункового рахунку боржника ДП "Ровенькиантрацит" згідно реєстру платіжних вимог від 27.10.2006.
2. Зобов'язання акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі структурного підрозділу -філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки прийняти до виконання платіжну вимогу про списання з ДПІ "Ровенькиантрацит" податкового боргу у сумі 3442000грн.
Відповідач, акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі структурного підрозділу -філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки (далі -Банк) проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити з посиланням на п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.99р. № 606-ХІV (далі -Закон 606), п. 1.39 ст. 1; п. 6.3 ст. 6; п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(далі - Закон про платіжні системи) та постанову судової палати у господарських справах Верховного суду України № 3-2423к 04-46/19 від 05.10.04р.
В обгрунтування позову позивач виклав таке.
На підставі постанови господарського суду Луганської області від 06.10.06р. по справі № 8/632ад про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків до філії відділення ПІБ у м. Ровеньки була направлена платіжна вимога № 26 від 27.10.06р. на списання податкового боргу з податку на прибуток в сумі 3442000 грн. з рахунку ДП «Ровенькиантрацит».
Банком вказана платіжна вимога повернута без виконання з посиланням на п. 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.04р., ст. 2 Закону 606, ст.ст. 20, 26 Закону про платіжні системи.
Позивач стверджує, що відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181), Закону про платіжні системи податкові органи визначені як органи стягнення та органами, уповноваженими отримувачем -державою, у випадках, передбачених законодавством, а саме у разі здійснення заходів із забезпечення погашення податкового боргу -узгодженого податкового зобов'язання, не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання , на ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги від імені платника.
З викладеного позивач робить висновок про правомірність подання до Банку спірної платіжної вимоги № 26, а повернення її без виконання, на думку позивача, є безпідставним.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Оскільки кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, визначаються активами платника податків, що належать юридичній чи фізичній особі на праві власності або повного господарського відання, тому вони підлягають конституційному захисту як об'єкт права власності.
Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Закону про платіжні системи порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються НБУ. Умови відкриття та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом -власником рахунка.
Правовідносини між клієнтом та податковим органом є публічно-правовими, оскільки регулюються податковим законодавством, яке зобов'язує клієнта сплачувати податки, а податковий орган правом перевіряти правильність їх сплати та застосовувати санкції при виявленні порушень виконання таких зобов'язань.
Щодо зобов'язання відповідача, Банка, вчинити певні дії -прийняти і виконати спірну платіжну вимогу на списання податкового боргу по податку на прибуток у сумі 3442000 грн. з розрахункового рахунку клієнта ДП "Ровенькиантрацит", слід застосовувати нормативні акти, що регулюють права і обов'язки сторін щодо відкриття банківського рахунку та порядку здійснення руху коштів по ньому.
Відповідно до п. 1.39 ст. 1 Закону про платіжні системи примусове списання грошей -це списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1.40 цієї статті стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.
Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону про платіжні вимоги ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Перелік виконавчих документів наведений у Законі 606, який є вичерпним і рішення державної податкової служби про стягнення податкового боргу шляхом направлення платіжної вимоги у цьому переліку відсутнє.
Крім того, відповідно до ч. 2 п. 22.2 ст. 22 Закону про платіжні системи, платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, за договором, отримувач. Таким чином, стягнення коштів з рахунку клієнта шляхом направлення податковим органом платіжної вимоги допускається лише у випадку, коли про це прямо зазначено у договорі, який укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунку.
Щодо Закону 2181, то він встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів та на підставі цього Закону не виникають відносини підпорядкування між банком та податковими органами щодо клієнта банку.
За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 28.11.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов