м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
05.12.2006 року Справа № 7/432ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання: Антонова І.В
за участю представників:
від позивача: -повноважний представник не прибув;
від відповідача: -повноважний представник не прибув;
розглянувши
у судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 23.10.06
у справі №7/432ад (суддя Калашник Т.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до Кіровського міського комунального підприємства
“Виробниче управління житлово-комунального
господарства», м. Кіровськ Луганської області
про стягнення 34283 грн. 86 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №03-01/4038 від 30.08.06 про стягнення з Кіровського міського комунального підприємства “Виробниче управління житлово-комунального господарства», м. Кіровськ Луганської області (далі за текстом - відповідач), в дохід Державного бюджету України несплачених штрафних санкцій у розмірі 34283 грн. 86 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Постановою господарського суду Луганської області від 23.10.06 по справі №7/432ад у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Дана постанова мотивована тим, що хоча відповідачем фактично і не здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, але до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої встановлені строки застосування адміністративно -господарських санкцій, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 23.10.06 по справі №7/432ад позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №03-01/5605 від 31.10.06, у якій просить скасувати згадану постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечив за доводами, викладеними у запереченні №1413 від 27.11.06.
Позивач (заявник апеляційної скарги) подав до апеляційної інстанції клопотання від 25.11.06 №03-01/6167 про розгляд даної справи та апеляційної скарги без участі його повноважного представника у судовому засіданні, яке судовою колегією було розглянуте та задоволено.
Відповідач не забезпечив участі свого повноважного представника у судове засідання, яке відбулося 05.12.06, хоча усі сторони були належним чином повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час та місце проведення згаданого судового засідання, що також підтверджується матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.11.06 у справі №7/432ад для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, № 03-01/5605 від 31.10.06 на постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 у справі №7/432ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., суддя - Баннова Т.М., суддя -Семендяєва І.В.
Розглянувши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 №2606 -ІІІ (далі за текстом - Закон), для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 №1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".
Відповідно до п. 2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Міністерства праці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ (Поштова-річна) за 2003 рік (а.с.8) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає -317 осіб; фонд оплати праці штатних працівників -836,0 тис. грн.; на підприємстві відповідача працевлаштовані у 2003 році 12 інвалідів; середня заробітна плата штатного працівника -2637 грн. 00 коп.
Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 5, 6), на його думку, на підприємстві відповідача фактично у 2003 році не був працевлаштований жодний інвалід, а необхідно було працевлаштувати у 2003 році 13 інвалідів, і оскільки на підприємстві не була забезпечена належна кількість робочих місць для інвалідів, підприємство-відповідач мало перерахувати до Державного бюджету України штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2003 рік у сумі 34283 грн. 86 коп.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статі 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (далі за текстом - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році у розмірі 34283 грн. 86 коп.
Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 2637 грн. 22 коп., з підстав, викладених у відзиві №1127 від 03.10.06 на позовну заяву (а.с. 25).
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 №875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як вбачається з матеріалів даної справи, в тому числі із довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської Ради №2932 від 15.11.05, довідки Кіровського міського центру зайнятості №5/3-805 від 24.05.06, визначеними вище органами у 2003 році не було направлено на підприємство відповідача для працевлаштування жодного інваліда. Безпосередньо інваліди не звертались до відповідача для працевлаштування та їм не було відмовлено у працевлаштуванні.
У 2003 році вказані вище органи не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості, не зазначаючи вакантні посади.
Таким чином, відповідачем фактично і не здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2003 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2004 року. А отже, припис статті 250 Господарського Кодексу України має бути застосовано до спірних правовідносин сторін зі справи. Відповідно до змісту цієї норми адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні", можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На час виникнення спірних правовідносин сторін та на час пред'явлення позову до суду таких випадків законодавство не передбачало.
З матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 10.02.04 (дата реєстрації надання звіту форми 10-ПІ за 2003 рік до Фонду), у той час як позовна заява була подана позивачем до суду першої інстанції 31.08.06.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем пропущений строк, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, для стягнення з відповідача несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2003 році.
За таких обставин, господарський суд Луганської області обгрунтовано та на законних підставах відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова від 23.10.06 по справі №7/432ад прийнята судом першої інстанції у відповідності з діючим законодавством і підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до п/п. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України згадана постанова залишається без змін, а апеляційна скарга позивача -Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, від 31.10.06 №03-01/5605 - без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат по даній справі не вирішується, оскільки позивач (заявник апеляційної скарги) звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.
Керуючись ст. ст. 17, 45, 46, ч. 6 ст. 103, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п/п. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, №03-01/5605 від 31.10.06 на постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 по справі №7/432ад залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Луганської області від 23.10.06 у справі №7/432ад залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України:
-сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржувати в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково;
-касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а у разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складання постанови в повному обсязі;
-ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 05.12.06 по справі №7/432ад відповідно до ч. 6 ст. 103, ст. 160, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 11.12.06.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя І.В.Семендяєва
Помічник судді Н.О. Полковнікова
Надруковано 5 примірників:
1-до справи;
2-позивачу (заявнику скарги) -Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, за адресою: вул. Володарського, 59, м. Луганськ, 91055;
3-відповідачу -Кіровському міському комунальному підприємству “Виробниче управління житлово-комунального господарства», за адресою: вул. Ціолковського, 22, м. Кіровськ Луганської області, 93800;
4-місцевому господарському суду Луганської області;
5-до наряду ЛАГС.