Справа № 1319/2-1883/11 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/783/52/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:27
27 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Павлишина О.Ф.,Штефаніци Ю.Г.
при секретарі Дідусь О.Р.,
у відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 23 грудня 2011року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними ,-
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Стверджує, що судом мав бути застосований до даних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів» норми якого офіційно розтлумачені рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року у справі №15рп/2011. Згідно даного рішення в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22,23 статті 1 та статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у взаємозв»язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення так і під час виконання такого договору. Крім цього апелянт стверджує, що судом не дано оцінку тому факту, що їй було нав»язано непотрібні фінансові послуги, а саме оплати за користування поточним рахунком, оплати за користування Картковим рахунком, оплати за користування позичковим рахунком та комісію 1.25% від суми коштів отриманих через банкомат або каси відділень. Отже на підставі складеного таким чином договору апелянт стверджує, що сплачує комісію тричі, тому вважає таку систему перерахування коштів опосередкованим обманом. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №1286/08/06 від 24 липня 2008року та визнати недійсним договір поруки VP7350 від 24 липня 2008року. Зобов»язати відповідача прийняти залишок коштів між початковою сумою наданого кредиту та коштами, які були сплачені позивачем за весь період дії кредитного договору.
Сторони в судове засідання не з'явились, тому відповідно до ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Матеріалами справи та судом встановлено, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 24 липня 2008 року укладений кредитний договір №1286/08/06(бланковий споживчий кредит»;ануїтет)(а.с.9-13).
Відповідно до умов даного договору позичальник ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 17241грн.00коп. на поточні потреби на строк до 22 липня 2011року та з сплатою 24 проценти річних за користування кредитом. Крім цього, п.1.4 Договору передбачена щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 172 грн.41 коп., що становить один процент від суми Кредиту.
Згідно з п.1.8 з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, Банк в день укладення цього Договору укладає договір поруки з ОСОБА_3.
Відповідно до п.2.4.1 Позичальник зобов'язувався щомісячно до дати встановленої в Графіку, поповнювати поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням , у сумах не менших сум чергового погашення відповідної частини кредиту та процентів встановлених в Графіку , а також плати за обслуговування кредиту відповідно до п.1.4.1 Договору.
Згідно ч. 3 ст.1054 ЦК УКраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У відповідності до положень ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
А за змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував вищенаведені норми закону та вірно зазначив, що текст договору є читабельним та жодним чином не суперечить чинному законодавству, а тому твердження апелянта щодо несправедливості умов даного договору, відсутності в ньому інформації щодо сукупної вартості кредиту є безпідставними та необґрунтованими жодними доказами.
Доводи апелянта щодо незастосування судом до даних правовідносин ЗУ «Про захист прав споживачів» перевірені колегією суддів та висновків суду не спростовують, оскільки частиною 1 ст.11 Закону передбачено, що Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками
Частиною 2 ст.11 вказаного Закону передбачено обов'язок кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо.
Проте, будь-яких доказів, які підтверджували б невиконання Банком цих вимог даного Закону при укладенні договору, або введення позивача в оману, ОСОБА_2 суду не надала.Навпаки, зі змісту тексту самого договору та додатків №1,№2 до цього Договору вбачається, що він виконаний у письмовій формі та містить основні умови надання кредиту, його форми, тип відсоткової ставки, умов забезпечення, дострокового повернення, прав, обов'язків, відповідальності сторін та інше. Погодження сторін з його умовами підписано сторонами. При цьому в переліку платежів за надані супутні послуги зазначена і плата за обслуговування кредиту, яка вказана в п.1.4.1 Кредитного договору. Зазначена плата за обслуговування кредиту вказана і в таблиці в графі "обслуговування кредитної заборгованості"(а.с.80) і така не суперечить чинному законодавству, про що суд першої інстанції навів у своєму рішенні належні мотиви і доводи, з якими погоджується і колегія суддів.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, наявні у справі та надані сторонами докази, зазначені норми матеріального права що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності будь яких правових підстав для визнання недійсним кредитного договору №1286/08/06 від 24 липня 2008року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив дійсні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Мікуш Ю.Р.
Судді: Павлишин О.Ф.
Штефаніца Ю.Г.