Справа № 1328/9362/12 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 10/783/56/13 Доповідач: Михайлишин Г. Я.
22 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Михайлишин Г.Я.
Суддів: Голубицького С.С., Момота В.І.
з участю прокурора: Верцімаги М.О.
та адвоката: ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Львові справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції, на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року.
Цією постановою задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 02.10.2012 року про порушення кримінальної справи відносно колишнього начальника обліково-операційного відділу військової частини А0598 ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України.
В апеляції прокурор просить постанову судді скасувати, а матеріали скарги направити на новий розгляд в суд першої інстанції, покликаючись на її незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що рішення про порушення кримінальної справи прийняте з додержанням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України за наявності відповідних приводів і підстав.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримку поданої апеляції, думку ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 - про законність та обґрунтованість постанови судді, вивчивши матеріали за скаргою ОСОБА_2 та матеріали, на підставі яких було прийняте рішення про порушення кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
02.10.2012 року слідчим в ОВС прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 порушено кримінальну справу відносно колишнього начальника обліково-операційного відділу військової частини А0598 ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України.
Згідно постанови слідчого ОСОБА_2, будучи начальником обліково-операційного відділу, виконуючи адміністративно-господарські функції, у порушення вимог п.п. 45, 46 Керівництва по роботі автомобільних складів і баз Рядянської армії, п.п. 17, 59 Керівництвом з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 18 жовтня 1979 року № 260, будучи зобов'язаним організовувати правильне і своєчасне оформлення облікових документів по прийманню - видачі майна в обліково-операційному відділі військової частини А0598, систематично контролювати роботу відділів зберігання майна даної військової частини по прийманню-видачі майна безпосередньо з складів частини, контролювати законність видачі майна, проявив злочинну недбалість, не передбачаючи, що в результаті його бездіяльності державі можуть бути заподіянні збитки, не виконав покладені на нього службові обов'язки: 27.10.2009 року, отримавши для виконання наряд № 1218 від 20.10.2009 року та довіреність № 000314 від 21.10.2009 року, оформлену на ім'я ОСОБА_4, дав усну вказівку підлеглим йому технікам з обліку обліково-операційного відділу військової частини А0598 оформити наряди № 325, 326, 327 від 26.10.2009 року для видачі автомобільного майна, згідно найменувань, визначених нарядом № 1218 від 20.10.2009 року, безпосередньо з складів даної військової частини з зазначенням в них анкетних даних одержувача майна - ОСОБА_4, при фактичній відсутності останнього у військовій частині А0598. ОСОБА_2 особисто не перевірив особу, яка прибула у військову частину А0598 для отримання автомобільного майна згідно наряду № 1218 від 20.10.2009 року та її особисті документи, а також не доручив здійснити перевірку особи жодному з підлеглих йому техніків з обліку. Водночас він особисто підписав разом з командиром та начальником фінансово-економічної служби військової частини А0598 наряди № 325, 326, 327 від 26.10.2009 року.
В подальшому, ОСОБА_2, продовжуючи недбало ставитись до виконання службових обов'язків, роботу відділу зберігання автомобільного майна військової частини А0598 по видачі автомобільного майна згідно нарядів № И 1218 від 20.10.2009 року, № 325, 326, 327 від 26.10.2009 року не контролював, правильність та законність проведення видачі майна згідно вказаних нарядів особі, яка прибула для його отримання і представилась ОСОБА_4, не перевірив. Натомість ОСОБА_2, особисто проставив у кожному екземплярі наряду № 325, 326, 327 від 26.10.2009 року власний підпис, який дозволяв вивіз виданого з складів військової частини А0598 автомобільного майна за межі частини.
Того ж дня, згідно усної вказівки ОСОБА_2, на ім'я ОСОБА_4 техніками з обліку обліково-операційного відділу військової частини А0598 була оформлена перепустка форми 219, яка давала право допуску її пред'явнику на технічну територію військової частини А0598 та вивезення виданого зі складів автомобільного майна за межі військової частини.
Згідно постанови слідчого в результаті недбалого ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків, 27.10.2009 року автомобільне майно на загальну суму 107 298, 67 грн. було видане неуповноваженій на отримання військового майна невстановленій особі, вивезене з території військової частини А0598 в невідомому напрямку, у військову частину А1556 доставлене не було, тобто вибуло з володіння держави. Внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_2, державі, в особі МО України, були заподіянні збитки, які в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, орган досудового слідства вбачає у діях ОСОБА_2 ознаки злочину - недбалого ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду, тобто злочину, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України.
Як зазначено у постанові, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим в діях ОСОБА_2 ознак злочину, а підставою - наявність в матеріалах кримінальної справи № 2011200000017 достатніх даних, що вказують на ознаки злочину в діях ОСОБА_2
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, повинен був перевірити лише наявність передбачених ст.94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Вказаних вимог закону судом дотримано не було.
Розглядаючи скаргу, навівши приводи і підстави до порушення кримінальної справи, суддя вдався до аналізу і оцінки зібраних матеріалів в контексті службових повноважень ОСОБА_2; покликавшись на зібрані матеріали, в тому числі: довіреність, наряди на отамання майна - прийшов до висновку, що ОСОБА_2 діяв у відповідності до резолюції командира військової частини АО598. Аналізуючи директиву Головного автомобільного управління Озброєння збройних сил України, підсумував, що первинна вартість військового майна за цінами 2000 року в 2,3 рази завищує балансову залишкову вартість виданого майна станом на 27.10.2009р. Також вказав на необхідність експертної оцінки завданої шкоди, як достатньої підстави для порушення кримінальної справи.
Таким чином, суд першої інстанції зробив ряд висновків, до яких міг прийти лише на підставі досліджених у передбаченому законом порядку доказів під час досудового слідства чи при розгляді справи по суті в суді. Не врахував, що на даній стадії процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.
Колегія суддів вважає, що з'ясування питань, які виходять за межі наданих суду повноважень при розгляді скарг даної категорії і мають бути вирішені при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи по суті в суді, свідчить про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, внаслідок чого постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з направленням скарги на новий судовий розгляд.
Оскільки скарга надійшла до суду 25.10.2012р. - до введення в дію КПК України, прийнятого Верховною Радою України 13.04.2012р., то з врахуванням положень розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України - при новому розгляді суд має вирішити скаргу, керуючись положеннями КПК України 1960 року, дослідивши та перевіривши питання, які витікають зі змісту положень ст. 236-8 КПК України 1960р. та винести законне й обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960р., колегія суддів,
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року скасувати, а матеріали за скаргою ОСОБА_2 направити на новий розгляд в той же суд, іншим суддею.
Головуючий:
Судді: