Справа № 2-4565/08
18 лютого 2009 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого-судді: Дзиговського Ю.В.
при секретарі: Аміновій І.Е.
за участю адвоката: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності, суд -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно свідоцтва про право власності на житло від 20.09.2000 року вона та її чоловік ОСОБА_5 були власниками квартири АДРЕСА_1 . 29.11.2005 року вони оформили договір дарування даної квартирі на ім'я своєї доньки - ОСОБА_3 , гадаючи, що вона буде доглядати за ними та здійснювати матеріальну допомогу. Однак відповідач цього не робить, в зв'язку з чим ОСОБА_2 має сама сплачувати комунальні платежі та купувати ліки, оскільки хворіє на цукровий діабет. Позивачу постійно не вистачає коштів, а донька, проживаючи у Німеччині, ніякої допомоги не надає, родинних відносин не підтримує, не дзвонить та не піклується про неї. Крім того, на даний час ОСОБА_3 погрожує, що може продати квартиру та залишити мати на вулиці. Оскільки підписуючи договір дарування на квартиру, ОСОБА_2 вважала, що відповідач буде надавати їй всяку допомогу, що не відбулося, вона вважає, що уклала угоду з вкрай невигідними для себе умовами, під впливом помилки та тяжкого фізичного стану. Позивач просила суд розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею та ОСОБА_3 29.11.2005 року та визнати за нею право власності на ? частину даної квартири.
В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги, просила суд поновити їй строк для звернення до суду із зазначеним позовом, визнати частково недійним договір дарування, посвідчений 29.11.2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві спільної сумісної власності частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що основною підставою для укладення зазначеного договору було те, що позивач непрацездатна за віком, за станом здоров'я та потребує догляду і матеріальної допомоги. У кладаючи договір дарування, сторони домовлялися, що ОСОБА_2 буде проживати в даній квартирі, оскільки вона є її єдиною власністю, а ОСОБА_3 буде за нею доглядати та матеріально забезпечувати, тобто позивач уклала договір дарування під впливом помилки, що має суттєве значення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 29.11.2005 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . При цьому ніяких умов щодо матеріального забезпечення останньою своїх батьків не висувалось, однак, проживаючи постійно у Німеччині ОСОБА_3 здійснює допомогу ОСОБА_2 , оскільки дозволяє їй проживати в своїй квартирі, надає кошти для сплати комунальних платежів та, приїжджаючи в місто, дарує різні коштовні подарунки. Однак сторонами було укладено не договір довічного утримання, а договір дарування. Ствердження ОСОБА_2 про те, що договір дарування вона підписала на невигідних для себе умовах нічим не підтверджено, крім того, при укладанні даного договору йде мова про безоплатну передачу майна у власність іншої людини, без яких-небудь умов. Представник відповідача також пояснила, що будь-які перешкоди в користуванні квартирою позивачу не чиняться. В зв'язку з чим представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Третя особа в судовому засіданні пояснила, що до неї звернулися ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виявили бажання укласти договір дарування. 29.11.2005 року приватний нотаріус ОСОБА_4 , пояснивши значення зазначеного договору та дочекавшись, коли сторони ознайомляться з текстом та підпишуть його, посвідчила даний договір. При цьому сторони не згадували про домовленість між ними щодо утримання відповідачем своїх батьків. При вирішенні спору ОСОБА_4 поклалася на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
У відповідності до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 20.09.2000 року, власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Згідно договору дарування, посвідченого 29.11.2005 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подарували ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно довідки ПП «Жилсервіс» № 3441 від 30.08.2008 року та акту ПП «Жилсервіс» від 05.09.2008 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає одна ОСОБА_2 .
Згідно довідок ВУВКГ м.Херсона, ПП «Жилсервіс», КП «Херсонтеплоенерго» та ВАТ «Херсонгаз» станом на 01.09.2008 року заборгованості по комунальним послугам по квартирі АДРЕСА_1 немає.
Як вбачається з витягів з медичної картки та медичних довідок, ОСОБА_2 з 1982 року знаходиться на обліку у невролога з діагнозом - хронічна нейропатія тройничного нерва, а також з 1985 року знаходиться на диспансерному обліку у ендокринолога з діагнозом - цукровий діабет, П тип, інсулінозалежний, середньої важкості, компенсований.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_2 , вони спілкуються з 1972 року. Вона добре знає всю її родину. В 2005 році вони вирішили подарувати належну їм квартиру донці, оскільки вона на той момент вже проживала у Німеччині та мала добрий достаток, а вони були людьми похилого віку, постійно хворіли та потребували догляду та матеріальної підтримки. Ними було укладено зазначений договір, за умови того, що ОСОБА_3 здійснюватиме догляд за батьками та допомагатиме їм матеріально. Однак відповідач приїжджає до України рідко, навіть не приїхала на похорони батька, матері не дзвонить та не допомагає. ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет, для придбання ліків їй постійно потрібні гроші, як і для оплати комунальних платежів, яких постійно не вистачає.
Оскільки свідчення свідка є послідовними та логічними, при цьому повністю узгоджуються із іншими матеріалами справи, а підстав ставити їх під сумнів суд не знаходить, оскільки даний свідок не є зацікавленим у результаті розгляду справи, тому суд і приймає їх до уваги.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Крім того, згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
У відповідності до ст.728 ЦК України, до вимоги про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено судом позивач є непрацездатною людиною як за віком, так і за станом здоров'я, потребує догляду, який їй обіцяла надавати донька - ОСОБА_3 , відповідач по справі. У зв'язку із цим позивач уклала із відповідачем договір дарування. Однак у подальшому відповідач ухилилася від здійснення догляду та матеріальної підтримки своєї матері ОСОБА_2
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_3 здійснює допомогу ОСОБА_2 , надає їй кошти для сплати комунальних платежів та дарує коштовні подарунки, суд до уваги не приймає, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Важкий стан здоров'я та те, що позивач була декілька разів прооперавона, про що свідчать надані суду медичні документи, не дало їй можливості звернутися до суду із зазначеним позовом раніше. Зазначені причини суд визнає поважними та вважає необхідним поновити строк звернення ОСОБА_2 до суду за захистом своїх прав.
При зазначених вище обставинах, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, на підставі ст.ст.717, 229 ЦК України суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в частині визнання договору дарування, згідно якому ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві спільної сумісної власності частину квартири АДРЕСА_1 частково недійсним, оскільки позивач при його укладенні помилялася стосовно обставин, що мають істотне значення, тобто даний договір був вчинений під впливом помилки. При цьому в даному випадку помилкою, яка має істотне значення, є те, що позивач, з урахуванням родинних стосунків із відповідачем, не правильно сприйняла правові наслідки укладеної угоди, вважаючи, що тим самим вона забезпечить собі довічний та належний догляд з боку доньки.
Оскільки згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд вважає за необхідне повернути сторони у первинний стан. В зв'язку з чим, вимога позивача про визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 є безпідставною, оскільки при поверненні сторін у первинний стан вона поновляється у своїх правах власника на зазначену частину квартири.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 216, 229, 267, 717, 728 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати частково недійсним договір дарування, посвідчений 29.11.2005 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на праві спільної сумісної власності частину квартири АДРЕСА_1 .
Сторони повернути у первинний стан.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: