К/С № К-9943/06
05.11.2008 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Усенко Є.А.
Костенка М.І.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі Остапенку Д.О.
за участю представників
позивача: Купка І.П.
відповідача: Сидорця Ю.І., Горбунової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
на постанову Господарського суду Херсонської області від 19.12.2006 р.
та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р.
у справі № 11/388-АП-06
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Днепр-2»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -
Постановою Господарського судку Херсонської області від 19.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003962301/1 від 14.08.2006 р. щодо зменшення ДПІ у м. Херсоні НВПП «Днепр-2» на 170833,34 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначення 12730,40 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 1273,04 грн. штрафу. Стягнуто з Державного бюджету України на користь НВПП «Днепр-2» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та неправильну правову оцінку обставин у справі.
НВПП «Дніпр-2» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки № 1671/23-7 від 24.05.2006 р. про результати планової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість позивача за період: вересень та листопад 2005 року, податковим повідомленням-рішенням № 0003962301/1 від 14.08.2006 р. ДПІ у м. Херсоні зменшила НВПП «Днепр-2» на 170833,34 грн. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При цьому, з врахуванням фактично відшкодованої суми податку на додану вартість у сумі 12730,40 грн., контролюючий орган визначив платнику податку вказану суму, як податкове зобов'язання, та визначив 1273,04грн. штрафу.
Податковий орган свою позицію ґрунтував на приписах п.1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та виходив з того, що підставами для відшкодування податку на додану вартість є надходження цього податку до Державного бюджету України від продавця товару.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судами попередніх інстанцій не було встановлено факту формування позивачем податкового кредиту у спірних податкових періодах з порушенням вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», натомість достовірно встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних та при наявності факту оплати продукції продавцям з урахуванням сум податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами п.п. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, згідно з наведеною нормою закону бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, позивач має право на відшкодування від'ємного значення з бюджету у тому розмірі, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді цим продавцям продукції.
Позиція податкового органу про залежність права платника податку на формування податкового кредиту та, відповідно, права на відшкодування податку на додану вартість, від дотримання його контрагентами у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобов'язань, зокрема сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету, суд касаційної інстанції визнає такою, що суперечить вимогам законодавства, зокрема п. 7.4, п. 7.5 та 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість та порядок відшкодування від'ємного значення з бюджету.
Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення, оскільки зазначені норми Закону України «Про податок на додану вартість» такого підтвердження не вимагають.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського судку Херсонської області від 19.12.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Є.А. Усенко
М.І. Костенко
О.А. Сергейчук
О.І. Степашко